Лекции Одо по современному искусству: скульптура Опции

[Odo]

Париж... Это даже сложно выразить словами. Там какая-то особая атмосфера. Каждый уголок, каждая улица-уже искусство. Я думаю, вдохновлят на творчество и способствует ему. Кто был, тот поймет насчет атмосферы.

Саме так, а ще люди, які цю атмосферу поколіннями збирали по крихтах. Можливо тому і виникла така величезна концентрація художників у цьому місті у певний історичний момент. Бо чим більше відривається художник у своїх досягненнях від натопвпу, тим більше він потребує когось, хто б його таки розумів, а без художньої тусовки у нього не лишається шансів. Пікассо, взагалі мав своє "кодло", що його боготворило. А Модільяні, коли повертався до себе додому в Італію, то наштовхувався на нерозуміння своєї творчости у своїх же однолітків, друзів дитинства, з якими він разом ріс і навіть навчався малювати. Він не міг би там залишатися далі тим, ким він вже став. Консервативне середовище просто знищило би його морально.

[Admin]

Колись мені пощастило подивитися виставку живопису дешевнохворих. Це була надзвичайно цікава виставка. Принаймні, нічого подібного мені ніколи не доводилося бачити. Деякі картини я пам'ятаю досі.

Это не удивительно.

А Ви продовжуйте заздрити, бо цих речей Вам ніколи не збагнути, оперативки у мозку не вистачить

Не судите всех по себе.

[Odo]

Это не удивительно.

Людина, яка зупинилася у своєму розвиткові не здатна чомусь дивуватися. Для неї все зупинилося, все загальмувало, бо вона сама жалюгідне і жорстоке гальмо і для себе і для світу навколо себе. Світ стає темрявою навколо таких людей і втрачає свою нестерпну таємничість, бо для неї немає невирішених питань, для неї все таке ж примітивне і тупе, як і вона сама. Так світ відбивається у нас, а ми у світі. І так ми обираємо свої шляхи у цьому житті: бути гальмом і все звати фігнею, чи навчатися новому і незбагненному, бігти з гори, чи підійматися у гору? Suum cuique.

Не судите всех по себе.

Я, взагалі, намагаюся нікого не судити, бо це справа безглузда, а всіх і поготів, я лиш констатую факт.

Сообщение отредактировал Odo - 7.4.2009, 15:52

[Malinka1308]

Одо, насчет украинских скульпторов. Посмотрела работы Олега Пинчука.
Что ты скажешь, например вот об этих www.pinchuk.kiev.ua/gallery/?

[Odo]

Тогда давайте вернемся к скульптуре. А украинские скульпторы себя как то презентуют на мировой арене?

Ну, з величезною натяжкою можна спробувати привласнити собі скульптора, поета та прозаїка, Вадима Сидура, за походженням єврея, але, який народився 1924 року, у Єкатеринославі (нині Дніпропетровск). Але найкоректніше його назвати радянським художником.


"Девушки из хора"

Застыть,
Превратиться в скульптуру
И стать навсегда
Безмолвным, взывающим.
© В. Сидур


"Взывающий"


"Памятник погибшим от насилия"


"Формула скорби"


"Семья"

Сообщение отредактировал Odo - 9.4.2009, 14:57

[Malinka1308]

Как угадываются образы!

[Odo]

Как угадываются образы!

Так, по Сидуру можна студентів навчати, настільки впізнаваними і доступними є його образи, що инколи вони здаються хрестоматійними. Він використовував перші плани асоціацій, хоча й не настільки перші, щоб створювати реалістичні композиції.

Мене, колись дуже вразив його "Взывающий", шкода, що у мережі немає якіснішої світлинки цієї чудової композиції.

Сообщение отредактировал Odo - 9.4.2009, 15:12

[Malinka1308]

Так, по Сидуру можна студентів навчати, настільки впізнаваними і доступними є його образи, що инколи вони здаються хрестоматійними. Він використовував перші плани асоціацій, хоча й не настільки перші, щоб створювати реалістичні композиції.

Мене, колись дуже вразив його "Взывающий", шкода, що у мережі немає якіснішої світлинки цієї чудової композиції.

А мне понравились "Погибшим от насилия" и "Формула скорби". Я думаю вживую впечатляет