Вартість житла в Полтаві стрімко зростає Опции

[Admin]

Вартість житла в Полтаві стрімко зростає. Нині в обласному місті ви не купите квартири в новобудові, яку зведено поблизу центру, менше ніж по 3 тисячі гривень за квадратний метр площі. І це — не край, прогнозують спеціалісти: квартири дорожчатимуть і надалі. Полтавці збентежені захмарними цінами на нерухомість у рідному місті, які вже подекуди випередили столичні...

Ухопити птаха щастя за хвіст
Справді, ціни на житло в обласному центрі нокаутували чимало полтавських сімей, котрі, остаточно втративши надію одержати «соціальні» квартири від міської влади, почали складати гроші на придбання власного житла. Утім, надолужити ціни на квартири вдається небагатьом. Вони вперто повзуть угору і, здається, вже ніякі заклинання уряду не можуть їх стримати. Житло в місті на Ворсклі стає дедалі недосяжнішим для полтавців...
Чому так? Відповідь на це запитання спробували знайти полтавські журналісти, запросивши до свого прес-клубу керівників найпотужніших місцевих будівельних компаній, адже саме на непомірні апетити будівельників і нарікають городяни, роздивляючись вивіски на новобудовах на зразок: «Продаються квартири від 3 тис. грн за кв. метр».
Співрозмовники журналістів, хоч як це дивно, теж стурбовані дорожнечею житла в обласному центрі, і так само обурюються непомірними цінами на квартири. Утім, у будівельників власне розуміння проблеми. Житло перманентно дорожчає не тільки через зростання цін на будівельні матеріали, заробітної платні будівельників тощо, а й через... соціальний егоїзм самих полтавців. Правда, не всіх, а лише тих, хто мешкає на місці майбутніх новобудов. Прагнучи вхопити птаха щастя за хвіст і скористатися шансом, подарованим долею, вони від інвесторів, котрі замовляють будинки, вимагають за свої «халупки» нечувані гроші. Це, як одностайно бідкалися зодчі, і впливає на вартість житла.
Нині знесення старого житла в центрі Полтаві обходиться будівельникам майже в 6 тисяч гривень. Звісно, всі ці витрати закладаються у вартість нових квартир і за них платить із власної кишені покупець житла.
Головний інженер ЗАТ «Цивільбуд» Анатолій Дзюба навів кілька прикладів того самого соціального егоїзму, через який багатьом полтавцям не по зубах квартири в новобудовах. Приміром, знесення приватного будинку на вул. Ватутіна, де недавно спорудили багатоповерхівку, обійшлося в 4,5 тисячі гривень за квадратний метр, адже власник зажадав за будиночок 480 тисяч гривень. На вул. Жовтневій, де нині зводять новий дім, один із власників кімнатки без зручностей вимагав трикімнатну квартиру в елітній споруді. Будівельники майже завжди вимушені підкорятися «переселенцям», бо іншого виходу в них немає: вільної землі в центральній частині

Полтави вже не лишилося.
Заступник директора ТОВ «Цивільбудінвест» Віктор Скриль теж звинувачує своїх земляків у соціальному егоїзмі й перешкоджанні плановій роботі будівельників. Він розповів про причини, через які нині загальмоване спорудження будинку на вул. Котляревського, що в самісінькому центрі Полтави. Там одна сім'я з трьох осіб зажадала від будівельників за знесення своєї квартири — однокімнатної «халупки» із зручностями у дворі — аж 85 тисяч у. о. Їхні сусіди, які вчотирьох живуть у 20-метровій кімнаті, пішли ще далі. Вони вимагають як компенсацію за своє житло чотири однокімнатні квартири. Не маючи виходу, бо будинок таки необхідно зводити, будівельники погодилися дати їм три квартири. Проте мешканців такий варіант не влаштовує і, довідавшись, що будівельники звернулися до суду, літнє подружжя терміново розлучилося. Це для того, каже В. Скриль, щоб у суді мати перевагу перед позивачами і не тільки «нейтралізувати» намагання будівельників виселити їх із місця майбутньої споруди, а й «вибити» таки чотири нові квартири для кожного.
Загалом, вважають будівельники, саме не обмежені законом апетити власників квартир і будинків, які підлягають знесенню, й створюють умови для стрімкого зростання цін на житло в Полтаві. Причому, йдеться не тільки про житло. Коли на вул. Леваневського зводили багатоповерхівку, довелося знести 12 благеньких сарайчиків, «зліплених» нашвидкуруч мешканцями кілька десятків років тому. За кожен такий сарайчик вони вимагали в будівельників по 6 тисяч гривень відшкодування. Довелося сплатити, щоб не зупиняти будівництво. Але згодом усі ці витрати будівельники заклали у вартість квартир...

...і вичавити з будівельників і новоселів максимум для себе
Соціальний егоїзм, котрий таки справді впливає на вартість квартир, притаманний не тільки полтавцям, які виторговують у зодчих та інвесторів будівництва тисячі у. о. за свої халупки, яким віку — нема ліку. Не проти поживитися й комунальні служби міста. Про це в один голос казали представники будівельних організацій — гості журналістів. У тих тактика трохи інша. Комунальники «смокчуть» гроші в забудовників не тільки на стадії узгодження своїх численних проектів, без яких у будинку не буде тепла, води, газу чи електроенергії. Вони сповна використовують своє монопольне становище, щоб із кожної новобудови одержати зиск.
Анатолій Дзюба розповів, як мешканцям будинку по вулиці Леваневського довелося витратити по кілька сотень гривень, щоб електрифікувати свої квартири. Спеціалісти ВАТ «Полтаваобленерго» зажадали від будівельників, аби ті за власний кошт придбали й проклали високовольтний кабель від підстанції до будинку, який ті споруджували. Довелося викласти 58 тисяч гривень і виконати роботи, а кабель передати на баланс енергетикам, інакше об'єкт не прийняли б в експлуатацію. Тобто, все це фактично подаровано за рахунок новоселів, для яких вартість квадратного метра після задоволення вимог електриків зросла ще на кілька пунктів.
— Але ж одержавши безплатно від нас електрокабель і оплачені роботи за його прокладання, ВАТ «Полтаваобленерго» стягуватиме ще й плату за електрику зі своїх споживачів,— обурюється соціальним егоїзмом комунальників А. Дзюба.— А вони фактично є власниками кабелю, бо оплатили його вартість та роботи з прокладання із власної кишені, коли купували квартири...
Так само, як електрики, чинять і представники інших міських комунальних служб. Газівники вимагають спорудження біля будинків розподільчих газових станцій, хоча мають це робити власним коштом, водоканальці жадають появи станцій підкачування води, теплоенергетики — прокладання теплотрас із труб, куплених на гроші будівельників, а згодом оплачених мешканцями. Усе це обладнання після прийняття житла в експлуатацію переходить у власність комунальних служб. Звісно, будівельники теж не в тім'я биті: вони одразу виправляють попередні розрахунки і вартість квартир зростає. Фактично всі ці витрати перекладаються на власників квартир.
— Житло можна було б здешевити, коли б через власників квартир у новобудовах ми не дарували об'єкти комунального призначення комунальникам,— переконаний Анатолій Дзюба.— Ті не тільки задарма зміцнюють свою базу, а й отримують прибуток за рахунок своїх споживачів. Правильно було б, якби ці об'єкти передавали комунальним службам в оренду, а ті платили за їхню експлуатацію мешканцям чи здійснювали взаєморозрахунки на строк оренди під час нарахування плати за комунальні послуги. Усі це розуміють, але законодавчо таке не закріплено. Тож чи варто дивуватися зависокій ціні на житло?

Хто зрозуміє соціальних егоїстів?
Безперечно, із захмарними цінами на квартири необхідно щось робити, погодилися всі учасники зустрічі. Але чи варто безжально картати лише соціальних егоїстів — виселенців, котрим, можливо, раз у житті випав шанс змінити на краще свою долю?
Цю тезу у прес-клубі першим порушив депутат Полтавської міської ради підприємець Віталій Нікіпєлов. Справді, закон не обмежує вимоги матеріальної компенсації за знесений приватний дім. Їх рамки об'єктивно може визначити тільки ринок житла в обласному центрі. До того ж, звертав увагу В. Нікіпєлов, земельна ділянка, на якій стоїть утлий будиночок, теж дещо коштує. А будівельники чомусь розмову ведуть тільки про залишкову вартість житла, яке підлягає знесенню.
Разом із тим, зрозуміло, що відселені зловживають ситуацією, розуміючи, що час грає на їхньому боці, адже кожен втрачений будівельниками день обходиться тим недешево. До того ж, полтавці знають про прецеденти, коли будівельники врешті-решт були вимушені пристати на вимоги виселенців й віддати їм стільки, скільки правлять власники застарілого житла. А коли поступилися одним, то чому відмовляють іншим?
В. Нікіпєлов переконаний: у суперечках між будівельниками і відселенцями має бути законодавчо закріплений розумний компроміс. За основу розрахунків необхідно, на його думку, покласти кількість квадратних метрів житла, яке займала родина до відселення, а не число тих, хто мешкає в піваварійному житлі. Саме з цього розрахунку відселенці можуть висувати свої умови. Разом із тим, вважає депутат, законодавцям необхідно звернути увагу на деякі моменти, котрі можуть суттєво вплинути на вартість житла, що підлягає знесенню.
Компромісним варіантом може стати законодавчо закріплене положення про компенсацію за знесення житла в півторакратному розмірі від наявної площі. Саме це, на думку В. Нікіпєлова, зможе компенсувати вартість сарайчиків, курників, погребів тощо, чим за роки проживання «обросли» відселенці.
Говорили на зустрічі і про соціальний егоїзм самих будівельників. Вони часто-густо нехтують правами тих, хто живе на місці майбутніх новобудов, і поводяться з ними нетактовно, створюючи умови, за яких люди вимушені приставати на першу-ліпшу пропозицію про компенсацію за своє житло.
Приміром, так сталося недавно з власником кімнати в старому будинку, який підлягав знесенню, по вул. Жовтневій. Решта мешканців погодилися на умови будівельників й переїхали в інші квартири, але один пенсіонер вимагав більшого. Переговори з ним будівельники почали тільки після того, як відрізали в будинку газ, воду, тепло, розібрали майже весь дах тощо. Напевно, сподівалися, що в облозі пенсіонер буде зговірливішим. Але той виявився загартованим і «пішов по судах». Довелося будівництво на кілька місяців призупиняти й вирішувати питання відселення на умовах мешканця.
Чи можна його називати соціальним егоїстом — запитували своїх гостей журналісти, адже людина на схилі років вимагала рівно стільки, скільки їй дає можливість проживання в центрі обласного міста. А будівельники пропонували ветерану праці «переселення в межах населеного пункту», про що йдеться в законі. То хто егоїст?
...Нині центр Полтави нагадує будівельний майданчик. Спорудження житла саме в її центральній частині проводиться за планом міської ради. Будівельники працюють швидко й якісно, будинки ростуть, наче гриби після дощу. Чимало полтавців, котрі щодня у своїх справах проходять повз красені-новобудови, із заздрістю розглядають ошатні й гарні фасади елітних будинків. Хто житиме в них? Більшості городян квартири в центрі міста недосяжні через дорожнечу.
Правди заради варто сказати, що у віддалених від центру районах вартість квартир аж ніяк не відповідає доходам тих, хто не має власного житла і мріє про нього щодня. Невже тільки «соціальні» егоїсти є винуватцями негараздів тих, хто роками тиняється по чужих кутках без найменшої надії отримати оселю від держави чи купити її? Проблема? Схоже, ще й яка...

dua.com.ua