отношение к людям в 1 детской поликлинике Опции

[ад12]

«Приходьте, «будемо вам раді» в новому 1-му дитячому поліклінічному відділенні м. Полтави!!!!»

У кожного своя правда, хотілось би, щоб «правда» не торкалась наших дітей.

Живеш, радієш, інколи болієш. З врачем поспілкувався, підлікувався – все гаразд.
Життя ішло, тривало, кохання ти знайшов.
І ось ти вже матуся, і ось він вже татусь!
Нове в житті все стало, нове все навкруги.
Нове життя – яскраве, омріяне, дзвінке.
Дитиночка росте в нас – так очі говорять.
Аж ось, що сталось?
Немає більше світла, померкли фарби дня.
Дитя хворіє!
Люди, дитя хворіє!
Серденько, немає більше світа, немає більше сонечка –
Моє дитя хворіє!
До лікаря з надією порадитись біжиш,
Дай Бог, що вас почують, дай Бог, щоб помогли.
А може так стрясеться, що скажуть – «немає тут потреби ємоції давать»
Да як же так немає, як серденько єдине, усе життя матусі хворіє довгий час???

Дай Бог Вам не попасти в 1-ше дитяче поліклінічне відділення. Є там і чуйні лікарі, але - дуже хотілось би нагадали немалій кількості персоналу та адміністрації поліклінічного відділення, що ви, люди, працюєте для людей, працюєте з батьками, у яких хворі діточки.
Ви працюєте з батьками, котрі напівживі, коли дитинка хвора.
Дай Бог Вам, люди, не буди залежними від лікарів.

Бо інакше вам в присутності вашої дитини, тоном завуча, якій спілкується з 5-класником, «порадять» як треба дзвонити в поліклініку, прочитати думки співробітника і не дай бог задатися питання, а чому це ви прийшли до лікаря, коли його немає.

«Приходьте, ми вам раді!!!»

Не залишайтесь байдужими до ставлення співробітників, адміністрації до вас.
Ми – не їх підлеглі!!!!!
Ми батьки, у яких діти х в о р і ю т ь, а отже так, МИ - ЗНЕРВОВАНІ БАТЬКИ.
Не залишайтесь байдужими! Батьки – не підлеглі для адміністрації поліклініки,
Вимагайте поважного ставлення до нас і наших дітей!!!