Эскалацию бандеризации., Бурное обсуждение в обществе. Опции

[Миша]

Недавнее заявление чиновников Полтавской областной государственной администрации о том, что в Полтаве будут праздновать 100-летие гитлеровского прихвостня Степана Бандеры вызвало бурное обсуждение в обществе. Ведь в Полтаву по плану будут съезжаться многочисленные апологеты Бандеры, готовятся встречи со студенчеством, им предоставит эфир местная государственная телерадиокомпания «Лтава». Далее:

www.novorossia.org 24 февраля 2009

[age]

Угу, чмо с баранкой на голове. Скоро оно покажет, где раки зимуют.

[Odo]

Ну, с сыном Романа Шухевича Юлька лобызалась во Львове и аплодисменты сорвала. Шухевич, конечно, человек заслуженный, потому как коммунякам на хвост наступал основательно. Но Юлька ради пиара с кем хочешь поцелуется, это правда.

Поцілунками мови не повернути! Переконаний, що за Юльки мова витискатиметься з усіх царин життя і вона пальцем не поворхуне. Але, що найгірше, так це те, що все "українське" суспільство підтримуватиме її у цьому.

Вже, навіть, львівська молодь нині все частіше визнає, що їй простіше висловлювати свої думки серед однолітків російською, а це було найбільше місто у світі (Всесвіті?) де ще животіла українська. Але, нам, як і раніше, це пофігу...

Так що не розказуйте казок про міфічних бандерівців, немає їх більше і не повернуться, хіба диво якесь станеться.

Сообщение отредактировал Odo - 12.3.2009, 9:21

[Admin]

Вже, навіть, львівська молодь нині все частіше визнає, що їй простіше висловлювати свої думки серед однолітків російською

Интернет, хай-тек и т.д. Зато пicнi у нас гарнi

[Odo]

Интернет, хай-тек и т.д. Зато пicнi у нас гарнi

Це все відмазки, що поваги до українців не викликають. Не можна поважати тих, хто самі себе і своє зневажають.

А пісні, так, ще трапляються иноді, як не дивно, мабуть, інтернет з хай-теком до евробачення ще не дісталися


Сообщение отредактировал Odo - 12.3.2009, 14:01

[Malinka1308]

Це все відмазки, що поваги до українців не викликають. Не можна поважати тих, хто самі себе і своє зневажають.

А пісні, так, ще трапляються иноді, як не дивно, мабуть, інтернет з хай-теком до евробачення ще не дісталися

Чесно, Вам это нравится? Грубый голос. И песни украинские есть правда намного красивей

[Odo]

Чесно, Вам это нравится? Грубый голос.

Снобізм не належить до моїх чеснот Я волію помилитися похваливши, аніж вилаявши якийсь твір, бо і з власного досвіду знаю ціну будь-якого творчого акту.

И песни украинские есть правда намного красивей

Які саме, назвіть? або краще кліп сюди з ютуба. Справді, цікаво.

Сообщение отредактировал Odo - 13.3.2009, 9:27

[Malinka1308]

Які саме, назвіть? або краще кліп сюди з ютуба. Справді, цікаво.

Послушайте "Ніч яка місячна.. "Мне больше всего нравится в исполнении Ирины Шинкарчук.
Потом скажете, что я снобка

[Admin]

Послушайте "Ніч яка місячна.. "Мне больше всего нравится в исполнении Ирины Шинкарчук.
Потом скажете, что я снобка

Ирины Шинкарчук на Ютубе не нашел, есть Ирина Шинкарук. Попса.

Вот правильное исполнение:

[Odo]

Вот правильное исполнение:

Адміне, яке може бути правильне виконання української народної пісні під акомпанемент балалайок. Ви знущаєтесь чи шо?

Послушайте "Ніч яка місячна.. "Мне больше всего нравится в исполнении Ирины Шинкарчук.
Потом скажете, что я снобка

Ну щодо "снобки", то такого від мене, сподіваюсь, Ви не дочекаєтесь
Пісня, звісно чудова. Мені найбільше подобається вона у виконанні Анатолія Солов'яненка. Але таке, думаю, складно буде знайти на ютубі.

Але,
чим цікава Настя, так це тим, що її пісня презентує сучасну і цілком конкурентоспроможну україномовну популярну музику. А чи багато зараз маємо саме україномовної і конкурентоспроможної продукції на медійному ринку?

Сообщение отредактировал Odo - 18.3.2009, 16:09

[Admin]

Адміне, яке може бути правильне виконання української народної пісні під акомпанемент балалайок. Ви знущаєтесь чи шо?

Балалайку запретить, баян тоже. По-моему, у кого-то назревает рецидив с обострением.

Впервые слово засвидетельствовано в украинском языке начала XVIII века (в документах 1717—1732 годов) в форме «балабайка» (очевидно, это его старшая форма, сохранившаяся также в курском и карачевском диалектах).

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%...%B9%D0%BA%D0%B0

Балалайки делают из ели, сосны, березы, бука, а украинские народные мастера для изготовления балалаечного кузова обычно употребляют высушенные тыквы.

http://www.balalaika-master.ru/history/history1_2.html

В Украине балалайка (во всяком случае, в центральных и восточных областях) бытует уже свыше ста лет.
Увы, как в России, так и в Украине многие народные инструменты, в том числе и балалайку, вряд ли можно обнаружить, даже в глубинке в качестве музыкального орудия.
Тем не менее, та же балалайка — это сегодня вполне концертно-камерный инструмент со своим академическим репертуаром и слушателем. В предыстории вопроса на всем пост-советском пространстве можно выделить две исторические ветви балалаечного академического искусства. И связаны они с именами двух корифеев: профессора Павла Нечепоренко — московская школа, и профессора Евгения Блинова — киевская школа (читай украинская, так как почти во всех городах Украины, в том числе и в Одессе работают его ученики).

http://vo.od.ua/article/8396

Хотя вам, Одо, можно простить. Ваши галицийские учителя балалайку слышали только по советскому радио. А потому - вражеский инструмент.

[Odo]

Балалайку запретить, баян тоже. По-моему, у кого-то назревает рецидив с обострением.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%...%B9%D0%BA%D0%B0
http://www.balalaika-master.ru/history/history1_2.html
http://vo.od.ua/article/8396
Хотя вам, Одо, можно простить. Ваши галицийские учителя балалайку слышали только по советскому радио. А потому - вражеский инструмент.

Вам здалося
А тепер прочитайте трохи уважніше те, що Ви запостили:

В Украине балалайка (во всяком случае, в центральных и восточных областях) бытует уже свыше ста лет.

Це явище взаємопроникнення культур через георгафічну близькість. Росія близько, тому російський інструмент і запозичувався. У мене самого тато грає на балалайці, але він родом з Сіверщини (Чернігівська та Сумська області) і я не пригадую, щоб він хоч щось грав українське під акомпанемент балалайки, винятково російські пісні та романси. Так що забудьте, і не ганьбіться подібними ідіотськими твердженнями, матрьошки з балалайками — це питомо російське. А в Україні пісні співалися під кобзу щоб Ви знали.





Сообщение отредактировал Odo - 18.3.2009, 16:56

[Admin]

Вам здалося
А тепер прочитайте трохи уважніше те, що Ви запостили:

Нет, это вы почитайте внимательно:

Тем не менее, та же балалайка — это сегодня вполне концертно-камерный инструмент со своим академическим репертуаром и слушателем. В предыстории вопроса на всем пост-советском пространстве можно выделить две исторические ветви балалаечного академического искусства. И связаны они с именами двух корифеев: профессора Павла Нечепоренко — московская школа, и профессора Евгения Блинова — киевская школа (читай украинская, так как почти во всех городах Украины, в том числе и в Одессе работают его ученики).

А это вам, чтобы успокоились немного:



Как вы с клятыми москалями уживаетесь - ума не приложу. Гайда додому!

Балалайка - украинское слово. Почитайте источники. И чем кардинально балалайка отличается от кобзы? Особенно вон та маленькая на вашем фото. И у той, и у другой куча модификаций.

По Далю: КОБЗА ж. южн. род бандуры; осмиструнная, округлая балалайка.

[Odo]

Нет, это вы почитайте внимательно:
А это вам, чтобы успокоились немного:
Как вы с клятыми москалями уживаетесь - ума не приложу. Гайда додому!

Чудово уживаюся, принаймні я їх поважаю за те, що вони шанують свою мову і культуру і не соромляться її просувати в усіх можливих напрямках, включно з науковим і технічним, а могли теж лапки догори підняти і волати, навіщо нам цей язик, коли є вже англійська, яку всі розуміють. Красно дякую, але жити серед таких національно закомлексованих лантухів, як Ви — це розвага для мазохіста. Мені складно мешкати серед тих, кого не можу поважати і усвідомлювати свою кревну причетність до цього народу одночасно.

Прочитав і Вам повертаю:

Тем не менее, та же балалайка — это сегодня вполне концертно-камерный инструмент со своим академическим репертуаром и слушателем. В предыстории вопроса на всем пост-советском пространстве можно выделить две исторические ветви балалаечного академического искусства. И связаны они с именами двух корифеев: профессора Павла Нечепоренко — московская школа, и профессора Евгения Блинова — киевская школа (читай украинская, так как почти во всех городах Украины, в том числе и в Одессе работают его ученики).

Так це ж і є вплив російської культури, що нав'язувалася за совка, яко об'єднуюча "інтернаціональна культура", а Київ і Одеса і сьогодні російськомовні і російськокультурні міста, як і за совка. Ви ліпше мені покажіть якесь історичне зображення Кобзаря, або козака з балалайкою? А зображень от Мамая з Кобзою повно.







Сообщение отредактировал Odo - 18.3.2009, 17:20

[Admin]

Так це ж і є вплив російської культури, що нав'язувалася за совка, яко об'єднуюча "інтернаціональна культура", а Київ і Одеса і сьогодні російськомовні і російськокультурні міста, як і за совка. Ви ліпше мені покажіть якесь історичне зображення Кобзаря, або козака з балалайкою? А зображень от Мамая з Кобзою повно.

Так вам не нравится сам инструмент, или то, что он получил мощное развитие в России? Рогатую букву Г внедрили, а что там с академической кобзой? Помоему, недоработка.
Но вы ее и не внедрите. Объясню, почему.
Вы можете заставить меня писать идиотскую буковку в официальных документах, но не сможете заставить меня играть на неинтересном инструменте. Я закончил музыкальную школу. Так вот что я вам скажу: деток ведут не на идеологически правильный инструмент, а на тот, на котором им будет нравиться играть. Раз при Советской власти балалайка получила мощное развитие, значит, деткам нравилось на ней играть. Хотя в стандартной музыкальной школе были преподы по фортепиано, баяну, аккордеону, духовым и бандуре(!). Скоро 20 лет новая власть. Где наши кобзари?

[Odo]

Так вам не нравится сам инструмент, или то, что он получил мощное развитие в России? Рогатую букву Г внедрили, а что там с академической кобзой? Помоему, недоработка.
Но вы ее и не внедрите. Объясню, почему.
Вы можете заставить меня писать идиотскую буковку в официальных документах, но не сможете заставить меня играть на неинтересном инструменте. Я закончил музыкальную школу. Так вот что я вам скажу: деток ведут не на идеологически правильный инструмент, а на тот, на котором им будет нравиться играть. Раз при Советской власти балалайка получила мощное развитие, значит, деткам нравилось на ней играть. Хотя в стандартной музыкальной школе были преподы по фортепиано, баяну, аккордеону, духовым и бандуре(!). Скоро 20 лет новая власть. Где наши кобзари?

Ну точно, вітер віє, бо дерева хитаються. Це ж треба за совітів потужний розвиток балалайка отримала! Не смішіть! Що робили з тими, хто не хотів сприймати "великі ідеї інтернаціоналізації" в курсі? Ото Вам і шлях, яким отримала цей "потужний розвиток" і балалайка і язик і ще багато російських культурних явищ в Україні.

Невеличка, але промовиста ілюстрація до вищесказаного про "потужний розвиток" за совка різних російських культурних явищ:

Лінгвоцид має керований характер: його організаторами і виконавцями є державні (церковні, громадсько-політичні) структури, які діють "кнутом і пряником". Коли у суспільстві виробляються відповідні тенденції, психоповедінкові моделі, вони діють самі собою – з'являється тиск соціального середовища. Йому важко або й неможливо протистояти – виникає явище автоетноциду [76], яке починається автолінгвоцидом. В.Стус розповідав про Донеччину, де він 1962 р. вчителював: "Я попросив (у їдальні): "Дайте мені, будь ласка, на перше борщ, на друге шніцель". У цей час один із шахтарів, вилаявшись матірно на мою адресу, сказав: "Ты что, падло, по-нашему говорить не умеешь? Что ты говоришь "дайте на перше", ты что, не можешь по-человечески сказать?". Що змінилося у цьому краї за 43 роки? Ось свідчення ветерана Другої світової війни з Донецька: "Людина, яка в нас розмовляє українською, може "нарватися" на багато, багато і багато проблем. Як мінімум, можуть брудно облаяти, сказати, що "скоро вас, украинцев, разрывать будем" або "Говорите нормальным человеческим языком". А можуть і з транспорту викинути, і побити – тільки за мову! <...>. І я благаю своїх онучок розмовляти в місті чужою мовою, бо дуже боюся за них!". І ще одна фраза з цієї статті: "У Донецьку серед великої кількості видань немає жодної міської газети українською мовою! А українців в області, згідно з останнім переписом, 56,7%.

Далі тему "потужного розвитку" за совка російської мови розкриває Іван ДЗЮБА у роботі ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ?

Сообщение отредактировал Odo - 18.3.2009, 17:38

[Admin]

Що робили з тими, хто не хотів сприймати "великі ідеї інтернаціоналізації" в курсі? Ото Вам і шлях, яким отримала цей "потужний розвиток" і балалайка і язик і ще багато російських культурних явищ в Україні.

Не знаю. В нашей школе девчата брынчали на бандуре, аж окна дрожали. Пели украинские песни. Директор школы пел на украинском языке и брынчал на бандуре по всей Украине и получил народного артиста. На Колыму никто не уехал.

По-моему, мозги про "великі ідеї інтернаціоналізації" кому-то другому промыли.

Далі тему "потужного розвитку" за совка російської мови розкриває Іван ДЗЮБА у роботі ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ?

Прочитаю позже, но скажу свое мнение насчет руссификации. В таком большом государстве с кучей неграмотных азиатов русский язык навязывать было просто необходимо. Иначе государство развалилось бы еще раньше. Я не помню ущемления украинского языка на Полтавщине. Было украинское радио (до половины времени эфира), были украинское ТВ, были книги в библиотеке и магазинах, издавались газеты (привет "Зоре Полтавщины"). Наконец, плакаты в школе были и на украинском. Вот рогатой буквы Г не было.

[Odo]

Не знаю. В нашей школе девчата брынчали на бандуре, аж окна дрожали.

Гучно — це не обов'язково гарно

Пели украинские песни. Директор школы пел на украинском языке и брынчал на бандуре по всей Украине и получил народного артиста.

Мабуть так співав, що його учень нині цурається писати на власному форумі українською.

На Колыму никто не уехал. По-моему, мозги про "великі ідеї інтернаціоналізації" кому-то другому промыли.

На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив Василя Стуса в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Весь термін ув’язнення перебував у концтаборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у концтаборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. По закінченню строку в концтаборі Стуса 1977 вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».

Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров’я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. В травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього. В одному з листів, адресованому світовій громадськості (жовтень 1980), відомий російський правозахисник А. Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу радянської репресивної системи.

Стусові, що перебував у концтаборі в Кучино (тепер Чусовського району Пермського краю, Росія), заборонили бачитися з родиною. Однак його записи 1983 вдалося переправити на Захід.

Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями кілька разів оголошував голодівки. У січні 1983 за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. У 1985 Г. Белль висунув творчість Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури. 28 серпня 1985 Стуса відправили в карцер за те, що читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження.

Був похований на табірному цвинтарі у с. Борисово. Прохання родини перевезти тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення.

Прочитаю позже, но скажу свое мнение насчет руссификации.

Та ніколи Ви цього не прочитаєте.

В таком большом государстве с кучей неграмотных азиатов русский язык навязывать было просто необходимо. Иначе государство развалилось бы еще раньше.

Коли Ви так добре розумієте державницьку позицію та інтереси російсько-радянської держави, то чому не розумієте аналогічних українських державних потреб?

[Admin]

Коли Ви так добре розумієте державницьку позицію та інтереси російсько-радянської держави, то чому не розумієте аналогічних українських державних потреб?

Чудово розумiю. Неграмотных азиатов у нас нет. На западной границе живут поляки, румыны, мадьяры. У них есть свои школы. Все чинно, благородно. Надо перестать дразнить людей "аналогічними українськими державними потребами", ставить ненужные памятники, а заняться экономикой. А с языком ничего не случится, пока он государственный.

[Odo]

Чудово розумiю.

Та нічого Ви не розумієте, коли пишете про непотрібність розвитку української у галузях техніки та науки. І без того в української майже нама шансів вижити у добу ґлобалізаційного змагання культур, а з такими комлексами меншовартости і поготів.

Неграмотных азиатов у нас нет. На западной границе живут поляки, румыны, мадьяры. У них есть свои школы. Все чинно, благородно. Надо перестать дразнить людей "аналогічними українськими державними потребами", ставить ненужные памятники, а заняться экономикой. А с языком ничего не случится, пока он государственный.

Українська в Україні, що англійська королева — один тільки статус і ніякої реальної влади.