9 артиллерийская бригада в Полтаве, Первая мировая Опции

[Уралец]

Уважаемые Полтовчане! Есть интересная задумка, которую я начал воплощать в жизнь. Мне случайно попал фотоархив офицера 9 артиллерийской бригады времен 1 мировой войны. Фотографии он делал сам. Хранились они на чердаке и были обнаружены при ремонте кровли в прошлом году (в г.Саратове). Порядка 300 фотографий. Состояние, конечно, не ахти, но тем не менее. Имеются и семейные, но больше военные. Офицер установлен - Хорошхин Б.И., сам он,как и я, из уральских казаков. Сейчас я начал готовить фотографии и материал для издания книги о боевом пути 9 АБ в годы 1 мировой войны. Опыт имеется (вышла книга по участию уральцев в Брусиловском прорыве). Насколько мне известно, 9 АБ дислоцировалась в Полтаве. Я думаю местные краеведы располагают информацией о 9 АБ накануне войны. Где она располагалась, сохранились ли здания - казармы, штаб и т.д. Филокартисты помогли мне открытками старой Полтавы. Если у кого имеется материал, то буду очень благодарен. Среди воинов 9 АБ было очень много полтовчан, поэтому это будет память и землякам. В РГВИА приказов по 9 АБ почти нет, только журналы боевых действий. Ваши земляки смотрят на Вас сквозь года с надеждой.

[vadim5]

В статье "Википедии", о Абазе говориться следующее: Ві́ктор Іва́нович Абаза́ (* 22 серпня 1864 — 28.07.1931) — український військовий діяч, полковник Армії Української Держави. Родич Володимира Абази.

Народився у Росії. В 1884 році закінчив Костянтинівське артилерійське училище у Санкт-Петербурзі. Учасник російсько-японської війни 1904—1905 років. Під час Першої світової війни — командир дивізіону, ад'ютант штабу корпусу, полковник. Влітку 1917 року брав участь в українізації частин російської армії, наприкінці 1917 року — в українській армії.

За режиму П.Скоропадського з 7 вересня 1918 року — командир 23-го легкого гарматного полку Армії Української Держави. З 20 листопада 1918 року — помічник начальника 14-ї легкої гарматної бригади Армії Української Держави.

У 1919 році дезертирував з українських військ та приєднався до «білого руху». Служив у Північно-Західній армії генерала Юденіча. Від початку 1919 Сіра дивізія під командуванням Абази вела бойові дії проти частин Червоної армії на Правобережній Україні та Волині.

У травні 1919 його бригада була оточенна в районі Луцька польськими військами генерала Ю.Галлера. Абаза потрапив у полон, перебував у таборі військовополонених Ланцут. Після визволення виїхав до Чехослованчини, оселився у Празі.

З 1920 року — білоемігрант.

Брав участь у діяльності ветеранських організацій Армії УНР.

У науковій літературі Володимир Абаза та Віктор Абаза часто фігурують як одна особа та безпідставно іменуються генералами.

Между тем, после перехода Абазы в Северо-Западную армию Юденича, он ни как не мог командовать Серой дивизией и быть участником Луцкой катастрофы, поскольку в декабре 1919 года, он был назначен ком. 6 отдельного артдивизиона Северо-Западной армии.