Эскалацию бандеризации., Бурное обсуждение в обществе. Опции

[Миша]

Недавнее заявление чиновников Полтавской областной государственной администрации о том, что в Полтаве будут праздновать 100-летие гитлеровского прихвостня Степана Бандеры вызвало бурное обсуждение в обществе. Ведь в Полтаву по плану будут съезжаться многочисленные апологеты Бандеры, готовятся встречи со студенчеством, им предоставит эфир местная государственная телерадиокомпания «Лтава». Далее:

www.novorossia.org 24 февраля 2009

[Admin]

Та нічого Ви не розумієте, коли пишете про непотрібність розвитку української у галузях техніки та науки. І без того в української майже нама шансів вижити у добу ґлобалізаційного змагання культур, а з такими комлексами меншовартости і поготів.

А что важнее: развить язык в науке или саму науку? Чтобы развивать науку, надо учить английский с 1 класса, затем штудировать первоисточники в оригинале и самому публиковать работы на английском, чтобы вас поняли зарубежные коллеги. Но это мы обсуждали - некоторым не доходит, спорить дальше не буду.

Українська в Україні, що англійська королева — один тільки статус і ніякої реальної влади.

Что значит "влада" в данном случае?

А вот у меня сестра не знает как пишется слово "сторінка". Все какая-то "старінка", про многие другие слова умолчу. Это человек,который школу заканчивает, где украинский 3 раза в неделю. Спрашиваешь,почему так ?А оказывается- зачем оно нужно?
И это при государственном украинском.

А причем тут украинский язык? Или ваша сестра круглая отличница, а проблемы только с украинским? Так репетитора наймите. Думаю она и в других дисциплинах плавает.

[Malinka1308]

А причем тут украинский язык? Или ваша сестра круглая отличница, а проблемы только с украинским? Так репетитора наймите. Думаю она и в других дисциплинах плавает.

Притом, что в школах считают, что никому собственно он не нужен. Сестра моя зато английский знает получше чем многие.
Мы все учим, то что считаем нужным , необходимым в жизни.
А какая мотивация тогда учить украинский?

[Admin]

Притом, что в школах считают, что никому собственно он не нужен. Сестра моя зато английский знает получше чем многие.
Мы все учим, то что считаем нужным , необходимым в жизни.
А какая мотивация тогда учить украинский?

5 баллов. Логика пятиклассника: мне неинтересно - учить не буду. Зато на физкультуре клёво!
Только я не пойму одного: при чем здесь украинский язык?

[Malinka1308]

5 баллов. Логика пятиклассника: мне неинтересно - учить не буду. Зато на физкультуре клёво!
Только я не пойму одного: при чем здесь украинский язык?

Что у детей не мотивации его учить. Говорят-русский круто, все учим русский.
И не будет мотивации, потому что стране плевать.
Ладно, видимо мы говорим о разных вещах с Вами.

[Admin]

Что у детей не мотивации его учить. Говорят-русский круто, все учим русский.
И не будет мотивации, потому что стране плевать.
Ладно, видимо мы говорим о разных вещах с Вами.

Выходит - о разных. У детей нет мотивации ни на какие предметы. И круто-не круто тут не катит. Пока не включится осознание, что это нужно делать по какой-либо причине. У некоторых, кстати, не включается до выпускного. Поэтому, этот пример несколько неуместен.

[Odo]

Выходит - о разных. У детей нет мотивации ни на какие предметы. И круто-не круто тут не катит. Пока не включится осознание, что это нужно делать по какой-либо причине. У некоторых, кстати, не включается до выпускного. Поэтому, этот пример несколько неуместен.

Ось це, приміром, і є свідома мотивація, але є ще і підсвідома мотивація (про яку, як мені здається і говорить пані Malinka1308), що частіше зветься просто бажанням дитини щось робити, цікавістю до чогось. Можу навести такі два приклади з мого радянського дитинства. Приблизно з 5-7 років я підсвідомо зробив свій мовний вибір у бік російської, бо підсвідомим дитячим чуттям, нюхом відчув, що ця мова чомусь сильніша, ефектніша, розмовляючи нею я почуваюся впевненіше, бо люди, які неї говорять упевненіші, мають якусь незрозумілу мені владу над иншими. Навколо було багацько людей, що говорили суржиком зі значною на той час часткою української, але я намагався завше відповідати російською. Це перший. Наступний. Перші півтора років мого навчання пройшли в українській школі. При переході до иншої школи у другому класі переді мною відкрився екзистенціяльний вибір, у новій школі була можливість піти, як в український клас, так і у російський, я знову зробив свій вибір на користь російської. Чим я керувався? Свідомо — нічим, підсвідомо — інтуїтивним дитячим чуттям, того де ліпше, крутіше, статусніше бути.

Справа у тому, що це лише здається, що мова річ незначна, так засіб передачі інформації не більше. Насправді ж, мова це з-поміж всього решта ще і комунікація і все з нею пов'язане. Коли спосіб комунікації пошкоджений або недосконалий — це дуже дратує тих, хто комунікує. Приблизно так само, як розповідати про щось захоплююче з ротом повним їжі
Людина не може донести ні форму ні сенс дого, що намагається донести. Ви подивіться на людей, що говорять українською, прислухайтеся до того, як саме вони говорять, скільки разів вони роблять павзу з "Е-е-е-е...", у цей час перекладаючи свої думки у голові з російської і видаючи таким чином кальки, а не власне українську фразеологію. А це ж державна мова, якою влада мусить спілкуватися зі своїми підлеглими, доносити максимально точно і ясно свої думки, а як вона їх донесе, коли засіб комунікації щодня деградує? Оце пане Адмін і є та влада про яку Ви питаєте, влада над умами, сила та можливість передавати-доносити свої думки иншим — це і є справжня влада і над собою і над світом.

Таким чином суспільство естетично, морально і розумово або розвивається разом із розвитком мови, або ж деградує разом із її деградацією.

Сообщение отредактировал Odo - 20.3.2009, 9:35

[Malinka1308]

Ось це, приміром, і є свідома мотивація, але є ще і підсвідома мотивація (про яку, як мені здається і говорить пані Malinka1308), що частіше зветься просто бажанням дитини щось робити, цікавістю до чогось. Можу навести такі два приклади з мого радянського дитинства. Приблизно з 5-7 років я підсвідомо зробив свій мовний вибір у бік російської, бо підсвідомим дитячим чуттям, нюхом відчув, що ця мова чомусь сильніша, ефектніша, розмовляючи нею я почуваюся впевненіше, бо люди, які неї говорять упевненіші, мають якусь незрозумілу мені владу над иншими. Навколо було багацько людей, що говорили суржиком зі значною на той час часткою української, але я намагався завше відповідати російською. Це перший. Наступний. Перші півтора років мого навчання пройшли в українській школі. При переході до иншої школи у другому класі переді мною відкрився екзистенціяльний вибір, у новій школі була можливість піти, як в український клас, так і у російський, я знову зробив свій вибір на користь російської. Чим я керувався? Свідомо — нічим, підсвідомо — інтуїтивним дитячим чуттям, того де ліпше, крутіше, статусніше бути.

Справа у тому, що це лише здається, що мова річ незначна, так засіб передачі інформації не більше. Насправді ж, мова це з-поміж всього решта ще і комунікація і все з нею пов'язане. Коли спосіб комунікації пошкоджений або недосконалий — це дуже дратує тих, хто комунікує. Приблизно так само, як розповідати про щось захоплююче з ротом повним їжі
.

Вот об этом я и говорю, у меня так с английским было. Я тогда поняла, что для меня это очень важно, не пропускала ни одной возможности пообщатся с носителями языка. И ,по-моему,украинскому языку нужно делать такую "рекламу', чобы дети стремились его знать, а не стыдились

[Odo]

Вот об этом я и говорю, у меня так с английским было. Я тогда поняла, что для меня это очень важно, не пропускала ни одной возможности пообщатся с носителями языка. И ,по-моему,украинскому языку нужно делать такую "рекламу', чобы дети стремились его знать, а не стыдились

Цілком згоден. Питання лише в тому як зробити українській таку рекламу? І ще, у тому де сьогодні у Полтаві можна поспілкуватися з носіями української саме українською, а не суржиком? От Ви, наприклад, знаєте такі місця?

[Malinka1308]

Цілком згоден. Питання лише в тому як зробити українській таку рекламу? І ще, у тому де сьогодні у Полтаві можна поспілкуватися з носіями української саме українською, а не суржиком? От Ви, наприклад, знаєте такі місця?

Созданием удачной рекламы должны заниматся профессиональные люди, в том числе и рекламы языка.
На самом деле можна чукче снег продать. Так и с украинским. Только этим никто не хочет заниматься( почему-то кажется, что профессоналов в нашей сране хватает. Проблема в том, что они предпочитают заниматься более материально выгодными проектами).
По-моему, тут не хватает мотивации со стороны государства. Надеюсь. я не слишком запутанно выразила свои мысли.
А на украинском языке можете поговорить разве что с преподавателями того самого украинского))

[Odo]

Созданием удачной рекламы должны заниматся профессиональные люди, в том числе и рекламы языка.
На самом деле можна чукче снег продать. Так и с украинским. Только этим никто не хочет заниматься( почему-то кажется, что профессоналов в нашей сране хватает. Проблема в том, что они предпочитают заниматься более материально выгодными проектами).
По-моему, тут не хватает мотивации со стороны государства. Надеюсь. я не слишком запутанно выразила свои мысли.

Згоден, але поглиблюємо питання далі, чому у держави немає мотивації заохочувати пересічних мешканців до української?

А на украинском языке можете поговорить разве что с преподавателями того самого украинского))

Невеличка поправка: лише на уроці української, бо за межами школи зазвичай такі вчителі теж говорять російською/суржиком і розмова українською поза межами фахових обов'язків для неї вже наднормова праця і додаткове напруження

Сообщение отредактировал Odo - 20.3.2009, 12:07

[Malinka1308]

Невеличка поправка: лише на уроці української, бо за межами школи зазвичай такі вчителі теж говорять російською/суржиком і розмова українською поза межами фахових обов'язків для неї вже наднормова праця і додаткове напруження

Ну почему же, моя учительница в школе говорила на украинском и в внеклассное время. Хотя наверно это исключение.

А вот я только что шла по улице и разговаривала по телефону на украинском(т.е. никакого суржика и т.п.), так на меня мимо проходящие смотрели как на пришельца. В такие моменты идея "національного відродження" начинает казаться действительно бредовой, хотя пока еще я в нее свято верю

[Odo]

Ну почему же, моя учительница в школе говорила на украинском и в внеклассное время. Хотя наверно это исключение.

Побільше б таких винятків! У мене була чудова вчителька, з гарно поставленою українською вимовою та артикуляцією, але я був просто спателичений зустрівши її якось випадково поза межами школи і виявивши, що у побуті вона воліє послуговуватися російською, пізнання у якій у неї були набагато скромніші від української.

А вот я только что шла по улице и разговаривала по телефону на украинском(т.е. никакого суржика и т.п.), так на меня мимо проходящие смотрели как на пришельца.

Стандартна реакція: "Ой, Ви шо со Львова?"

В такие моменты идея "національного відродження" начинает казаться действительно бредовой, хотя пока еще я в нее свято верю

Учора слухав одне російське радіо саме ішлося про їх національну ідею. Ведучі та гості погодилися на тому, що російською національною ідеєю є російська мова. А нашою?
Особливо запам'яталася одна фраза ведучої: "Народна свідомість починає псуватися, коли починає псуватися мова".

Щойно трапилася цитатка з Антоновича-Давиденко нівроку до теми російської національної ідеї:

А якої ваги надавав користуванню рідною мовою й дбанню за її чистоту класик російської літератури І. Тургенєв! Коли пішла чутка, що він став писати свої художні твори французькою мовою, І. Тургенєв спростував це в листі до С. Венгерова такими словами: "Я ніколи, жодного рядка в житті не написав не російською мовою; в противному разі я був би не художник, а просто паскуда. Як це можна писати чужою мовою, коли й своєю, рідною, ледве можеш дати собі раду з образами, думками тощо". В іншому листі І. Тургенєв писав: "Бережіть чистоту мови як святиню. Ніколи не вживайте іноземних слів. Російська мова - така багата й гнучка, що нам нема чого брати в тих, хто є біднішим за нас".

От цікаво, порівняти ці дві цитати двох Іванів:

"Бережіть чистоту мови як святиню. Ніколи не вживайте іноземних слів. Російська мова - така багата й гнучка, що нам нема чого брати в тих, хто є біднішим за нас".

"... Наша власна українська мова в її різних численних говірках така багата, така колоритна, що просто гріх перед своїм народом поповнювати літературну мову нашу непотрібними позичками з мов чужих, скажемо, з польської чи московської"

Вони практично про одне і те саме, але яка різна у них доля, першу почули і шанують, мов святиню, а на другу хчати хотіли.

Сообщение отредактировал Odo - 20.3.2009, 14:50