Эскалацию бандеризации., Бурное обсуждение в обществе. Опции

[Миша]

Недавнее заявление чиновников Полтавской областной государственной администрации о том, что в Полтаве будут праздновать 100-летие гитлеровского прихвостня Степана Бандеры вызвало бурное обсуждение в обществе. Ведь в Полтаву по плану будут съезжаться многочисленные апологеты Бандеры, готовятся встречи со студенчеством, им предоставит эфир местная государственная телерадиокомпания «Лтава». Далее:

www.novorossia.org 24 февраля 2009

[Гад еще тот]

Та вся Полтава до Ваших послуг! Чи для цього окремий резерват потрібен?

[Odo]

Чи для цього окремий резерват потрібен?

Обіцяне:

Контрлінгвоцид

Подолання наслідків багатовікового лінгвоциду та продовження його дії в добу новітньої незалежності України – це одна з найактуальніших проблем українознавства, українського життя загалом. Адже йдеться про ренаціоналізацію України, про майбутнє української нації і держави. Крім традиційних рекомендацій та заходів, пов'язаних із використанням досвіду мовного відродження Чехії, Ізраїлю, країн Прибалтики, пропонуються і радикальні засоби збереження українства в незалежній Україні. Наприклад, оголосити українців національною меншиною, і тоді на них поширюватимуться міжнародні правові акти, зокрема, "Декларація прав регіональних або меншинних мов". В. Вітковський виносить на суд громадськості начерк доктрини, суть якої полягає в тому, що "національне свідомі українці, відкинувши "народницькі" ілюзії – як загальноукраїнські, так само й вузько галицькі – мають відверто проголосити себе меншиною, непотрібною русифікованому соціуму й дискримінованою всередині його. Проголосити, аби відразу ж розпочати боротьбу – справжню, жорстку, без профанацій і сентиментів – за свої законні права меншості".
(Нікітенко К. Зробіть для українців резервацію... щоб вижили // "Нація і держава". – 2005. – 21 – 27 червня)

Для доведення життєвості доктрини автор статті наводить такі приклади: аборигени, становлячи 1% населення Австралії, володіють територією (вони скупили ці землі) завбільшки з Румунію, де живуть за власними законами і куди не допускають білих; фахівці-афроамериканці, підписуючи контракт із фірмою, обумовлюють колір шкіри свого майбутнього співробітника; з 30-тисячної японської громади Нью-Йорка третина ніколи не читає англомовної преси: їхні ЗМІ (преса, радіо, телебачення) подають інформацію не лише японською мовою, а й у японському дусі; жменька "неправильних" євреїв розпочала буквально на піску відбудовувати національну державу.

Є й інша радикальна пропозиція. "Оскільки на державному рівні ці болючі для нас, українців, питання й досі не піднімаються, і нова влада поки що не збирається припиняти дискримінацію українців в Україні, то вношу пропозицію: на базі південно-східних регіонів створити для нас гетто, як німці створювали євреям, чи резервації, які в США мають індіанці. Можливо, хоча б там українцям буде надана можливість отримувати освіту, читати книги й газети та навіть просто розмовляти рідною мовою".
(Кононенко П. Десять років шляхом розвитку українознавства як цілісної науки і освітньої дисципліни // Українознавство – наука самопізнання українського народу. Матеріали X щорічної Міжнародної науково-практичної конференції 18 – 20 жовтня 2001 р. – К.: НДІУ, 2001. – С.7.)

Цікава паралель: у добу "перебудови" на всесоюзному рівні порушувалася тема створення резервацій для народів Півночі Росії. "Братья наши меньшие", як назвав їх якийсь професор, теж бачили порятунок у резерваціях.

Звідси.

Не скажу, що остаточно поділяю ідею резервацій, але прочитавши її згадався мені один вислів про те, що агресія є останньою і відчайдушною спробою комунікації.
З иншого боку, дійсно, буде хоч місце на землі де можна буде завжди попрактикуватися в усній українській.

Сообщение отредактировал Odo - 20.3.2009, 12:36