Версия для печати темы
Нажмите сюда для просмотра этой темы в обычном формате
Полтавский форум _ Треп _ Чи є місце для української в інтернеті?
Автор: Odo 3.10.2008, 8:13
Сьогодні прочитав таку думку:
Автор: Admin 3.10.2008, 12:41
А можно нескромный вопрос? Сколько вам лет? И откуда вы? И если больше 15, скажите, на каком языке (диалекте, говоре) вы разговаривали 10-15 лет назад? Стиль вашего письма мне кажется немного искусственным для полтавчанина. Очень сомневаюсь, что вы употребляете, к примеру, слово "опінії" в живой речи
Автор: Odo 3.10.2008, 14:05
А тут поговоримо таки про українську в інеті, еге?
Автор: vadim 3.10.2008, 21:04
Ну вот и началось....
е-пришпил вопрос к Одо- что это такое?, украинское ли это слово?
Ребята, давайте без привата, всем будет интересно...
К стати слово из лексикона Одо. Сам коренной полтавчанин, знаю и литературный украинский и полтавский суржик, но это слово поставило меня в тупик.Вернее, что оно означает я понимаю, но Одо утверждает что это слово из официального украинского интернетязыка.
Автор: rust 3.10.2008, 21:09
Давайте не заморачиваться на языках. Хоть на хинди пишите.
Автор: Odo 6.10.2008, 9:19
е-пришпил вопрос к Одо- что это такое?, украинское ли это слово?
Ребята, давайте без привата, всем будет интересно...
К стати слово из лексикона Одо. Сам коренной полтавчанин, знаю и литературный украинский и полтавский суржик, но это слово поставило меня в тупик.Вернее, что оно означает я понимаю, но Одо утверждает что это слово из официального украинского интернетязыка.
Ви продемонстрували абсолютну некомпетентність у даному питанні. Маєте ще якість зауваження?
Автор: Леся 6.10.2008, 15:12
Привіт усім агресивним дописувачам!!!!! Мене дуже обурило те, що ви тут пишете, тому не дивлячись на відсутність часу зареєструвалася і спробую вам пояснити, що ви не просто неправі, а ще й обмежені люди (ті, хто проти укр.мови). Я живу і працюю в Росії, а до цьго жила в Дніпрі (Україна, але там переважає рос.мова) і можу чесно і гордо написати, що мені укр.мова дуже часто допомагає пошуку корисної інформації в Інтернеті для роботи (працюю на виробництві, а тут дуже цінуються українські цукерки і інформацію шукаю на УКРАЇНСЬКИХ САЙТАХ українських вирбників!!! А щодо розмовної української, то вона викликає зацікавленість як в Україні, так і в Росії (якщо говоити про нормальних освічених інтелігентних людей...звичайно)
Автор: Леся 6.10.2008, 15:17
P.S. я написала свій коментарій з приводу цитати про відсутність української на клавіатурі
Автор: Admin 6.10.2008, 15:33
Так. А теперь представьте, что я, ограниченый человек, собрался в Бобруйск. Первые мысли: где там спать и есть? Лезу в инет, ищу бобруйские сайты. А там сидят щырые бяларусы, которые обсуждают что-то на малопонятном мне языке. Я надолго там задержусь?
Инет был задуман как средство, позволяющее ученым работать над общими задачами удаленно. Язык - английский. Это было давно. Сейчас задачи изменились. Но идеология - та же. Язык общения - тот же. Ну, как вариант, для незнающих языков славян, русский (его все знают). А много будет посетителей на вашем форуме полтавских немцев, пишущих на родном языке?
Вон Кавказцентр и тот на русском вещает
Автор: Odo 6.10.2008, 15:41
Инет был задуман как средство, позволяющее ученым работать над общими задачами удаленно. Язык - английский. Это было давно. Сейчас задачи изменились. Но идеология - та же. Язык общения - тот же. Ну, как вариант, для незнающих языков славян, русский (его все знают). А много будет посетителей на вашем форуме полтавских немцев, пишущих на родном языке?
Вон Кавказцентр и тот на русском вещает
Скажіть, коло Ваших можливих подорожей обмежено лише пострадянським простором? А коли Ви зібралися до Прешова, або до Любліна, а там у першому випадку люди сидять і пишуть словацькою, у другому — польською, не поїдете, чи волатимете їм полтавською російською, що вони помиляються у виборі мови для форуму?
Автор: Admin 6.10.2008, 15:51
Hi, там де я подорожую, знають англiйську. Це не пострадянський простiр. А у нас всi розумiють росiйську.
Автор: Admin 6.10.2008, 15:56
Вот! Смотрите, как комфортно я буду чувствовать себя в Бобруйске! И не только я, а любой резидент постсоветского пространства
http://www.google.com/search?sourceid=navclient&hl=ru&ie=UTF-8&rlz=1T4GGLJ_ukUA286UA286&q=%d1%84%d0%be%d1%80%d1%83%d0%bc+%d0%b1%d0%be%d0%b1%d1%80%d1%83%d0%b9%d1%81%d0%ba%d0%b0
А теперь посмотрите, какую эрзац-националистическую фигню развели у нас на форуме.
Автор: Odo 6.10.2008, 15:57
http://www.google.com/search?sourceid=navclient&hl=ru&ie=UTF-8&rlz=1T4GGLJ_ukUA286UA286&q=%d1%84%d0%be%d1%80%d1%83%d0%bc+%d0%b1%d0%be%d0%b1%d1%80%d1%83%d0%b9%d1%81%d0%ba%d0%b0Автор: Admin 6.10.2008, 16:00
В неанглоязычных странах естественно на родном. Но не надо меня подкалывать, в развитых туристически странах достаточно ресурсов на английском, нужды в использовании местных форумов нет. В Полтаве же, к примеру, кроме недоделанных сайтов несчастных 3-* отельчиков, никакой инфы на английском нет. Турист получить адекватную инфу не может. Остается русский, как наиболее распространенный язык.
Автор: Odo 6.10.2008, 16:09
Я не підколюю, я абсолютно щирий у своєму нерозумінні Вашої позиції. Коли вони (неангломовні) ведуть свої форуми не англійською, а своєю рідною і для них це природно, то мабуть мають якісь причини для цього? Як думаєте, що це за причини? І чому для нас це має бути неприродно?
Автор: Леся 6.10.2008, 16:32
Инет был задуман как средство, позволяющее ученым работать над общими задачами удаленно. Язык - английский. Это было давно. Сейчас задачи изменились. Но идеология - та же. Язык общения - тот же. Ну, как вариант, для незнающих языков славян, русский (его все знают). А много будет посетителей на вашем форуме полтавских немцев, пишущих на родном языке?
Вон Кавказцентр и тот на русском вещает
При чому тут БобрУйськ? Я намагалася вам пояснити, що чим більше людина знає мов, тим легше їй жити і працювати, а в Україні не знати українську, або нехтувати її використанням просто СОРОМНО!!!! У мене на колишній роботі грузинка встановила собі грузинську розкладку і наклеїла на клаві грузинські літери, щоб полегшити собі пошук у Google, а ви... ГАНЬБА!!!!
Автор: rust 6.10.2008, 17:26
Бобруйск он всегда причом.
Я родился и вырос на Украине, это моя Родина. Но вот родной язык русский... Так сложилось. Мне нельзя жить в этой стране?
Автор: Admin 6.10.2008, 20:16
Вы читаете то, что я пишу? Я разве хочу запретить использование украинского языка? Нет. Я про то, что на городские форумы приходит много людей, которые не знают украинского, белорусского и т.д. языка. А приходят они в поисках нужной им информации.
В той же Швеции, Чехии, Америке туристы не боятся таксистов, поваров и официантов. А всю инфу могут получить с англоязычных сайтов с достоверной информацией.
А в наших же краях нужно выспрашивать инфу у аборигенов, чтобы не нарваться.
Автор: rust 6.10.2008, 20:18
Админ респект!.
Автор: Admin 6.10.2008, 20:38
Можливо, ваша колега не розумiла нормально росiйськоi та англiйськоi
Найбiльше iнформацii в google ви знайдете на англiйськiй мовi, на порядок меньше на росiйськiй. Про нашу рiдну та грузинську я вже мовчу.
Автор: Admin 6.10.2008, 20:44
Посплетничать в инете вы можете и на грузинском, а переведите мне нормально на украинский научные и технические термины. Беда нашего языка в том, что он их просто не имеет. Тут "опиниями" не отделаешься. А переводить вал холостого хода в "яловый шкворинь" - это из серии: куплю билет и пойду пешком. Назло кондуктору. Народы без комплексов заимствуют термины из чужих языков. В том же русском тьма заимствований из немецкого и английского - и ничего. Мы же идем своим путем и даже интернет пытаемся перевести на украинский, вместо того, чтобы учить английский.
Автор: vadim 6.10.2008, 21:32
Админу респект(огромный).
Автор: Def 6.10.2008, 23:27
Ага. Гыгыгы.
http://www.radikal.ru
Автор: Odo 7.10.2008, 9:48
А всю инфу могут получить с англоязычных сайтов с достоверной информацией. А в наших же краях нужно выспрашивать инфу у аборигенов, чтобы не нарваться. Найбiльше iнформацii в google ви знайдете на англiйськiй мовi, на порядок меньше на росiйськiй. Про нашу рiдну та грузинську я вже мовчу.
Автор: черешня 7.10.2008, 10:05
Якби не результати голосування, то не повірила б, що люди так вузько мислять..Нема місця українській в інеті...Нічого собі! Всякій мові є тут місце. Особисто я спілкуюсь і читаю в інтернеті переважно українською. Мабуть ви теж? Тільки соромились про це сказати, правда? )) Комплекси?
Автор: Леся 7.10.2008, 10:09
Найбiльше iнформацii в google ви знайдете на англiйськiй мовi, на порядок меньше на росiйськiй. Про нашу рiдну та грузинську я вже мовчу.
Моя колега насправді жила багато років у Москві, тому чудово знала і російську і аглійську (в нашій професії важко без англійської, а документація у нас українською! і в пошуку у Гуглі російська часто не допомагає..).
А грузинською вона знаходила в Інеті рецептури грузинських солодощів - для роботи, а не домашньої кухні!
Автор: Леся 7.10.2008, 10:15
)) Комплекси?ПІДТРИМУЮ! Інет для того і існує, щоб можна було знайти інформацію будь-якою мовою!:)
Автор: LOL 7.10.2008, 11:16
Смотрите, сколько свидомых набежало! Как мухи на мед. А в какой магазин не зайдешь, или в корпусном подъедешь
Так все дэвушки такие из себя русские, суржик давят, масковский акцент тренируют 
Автор: черешня 7.10.2008, 12:12
Так все дэвушки такие из себя русские, суржик давят, масковский акцент тренируют
Я як тільки побачу кота з поп-корном в корпусному- теж переключусь на масковский акцент. Бо мало лі....
Автор: LOL 7.10.2008, 14:27
Ой ненадо! Как же я тогда нашу вишеньку узнаю?
Автор: черешня 7.10.2008, 17:22
Тоді зробимо так, котику LOL, ви підгрібатимете до дівчат в Корпусному і ввічливо звертатиметесь: " Прошу пані, підкажіть котра година, коли Ваша ласка". Якщо вам скажуть: "За четверть друга", то знайте- це я :-) А якщо скажуть: " Чіво? Ніпаняяятна..." то пробуйте наступного дня :Р . Це ж яка мовна практика, котику LOL! Сумістіть приємне з корисним
Автор: Def 10.10.2008, 23:42
Ю.Левiтанський - С.Нiкiтiн, переклад Ю.Чайки
- Що ж воно коiться в свiтi?
- Та, бачте, зима.
- Як то - зима?
- А отак. Подивiться, постежте,
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку
Там, де до ваших будiвель пiд'iзду нема.
- Що ж буде далi?
- Та сiчень.
- Невже?
- Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, i малюнки ж покреслила в нiй хуртовина!
Iх я вже вивчив, до лiтер узявся тепер.
- - Ну, а по сiчню?
- Та квiтень прийде, як назло.
- Квiтень по сiчню? Ви певнi?
Повiрте на слово.
В лici сьогоднi сопiлка так грала чудово!
Дивно лише, що музики при нiй не було.
- - Що ж нам сердешним, робити?
- Чого там, живiть.
Шийте спiдницi з китайки, як грошей в вас досить.
- Тю! Та китайки нiхто вже сто рокiв не носить!
- Вже як пошие - де дiнеться! - буде носить!
- Буде носить, бо ж настане година така, Що й завiрюха ущухне, i крига
розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято рiздвяне Тут, на вечiрцi, наразi утнём
гопака!
- Ряженi хлопцi й дiвчата i смiх без кiнця.
Мiсяць - блiда, зi свiчею всерединi, куля.
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо - не дуля!) I - гоп-ця-ця,
гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця...
Автор: черешня 12.10.2008, 16:11
Def, повеселили перекладом:-)
А мені ось така цікава українська версія відомого російського вірша
"Вот какой расеянный" трапилась:
Жив собі роззява –
ліві двері справа
зранку він хутенько встав,
піджака вдягати став:
шусть руками в рукави –
з'ясувалось, то штани.
Отакий роззява –
ліві двері справа.
Вбрав сорочку він, однак
всі кричать йому: не так!
Одягнув пальто, проте
знов кричать йому: не те!
Отакий роззява –
ліві двері справа.
Поспішаючи в дорогу,
рукавичку взув на ногу.
Ну, а замість капелюха
натягнув ведро на вуха.
Отакий роззява –
ліві двері справа.
Трамваєм тридцять третім
він їхав на вокзал
і, двері відчинивши,
до водія сказав:
– Шановний трам-парам-пам-пам,
я щось хотів сказати вам!
Я сів не в той, мені... а-яй!
Трамзал негайно на вокзай!
Водій перелякався
і на вокзал подався.
Отакий роззява –
ліві двері справа.
Ось біжить він до кав'ярні,
щоб квитки купити гарні.
Далі – гляньте на роззяву –
мчить купляти в касі каву.
Отакий роззява –
ліві двері справа.
Вибіг він аж на перон,
там – відчеплений вагон.
Пан роззява в нього вліз,
сім валіз туди заніс,
примостився під вікном,
та й заснув солодким сном
Зранку гульк! – Егей! – гукає, –
що за станція, – питає.
Чемний голос відповів:
– То є славне місто Львів!
Ще поспав. Аж сходить сонце.
Знов поглянув у віконце.
Бачить – знов стоїть вокзал,
здивувася і сказав:
– Що за місто?.. Це Болехів,
Коломия чи Радехів?
Чемний голос відповів:
– То є славне місто Львів!
Ще собі поспав з годинку,
знов поглянув на зупинку.
Бачить – знов якийсь вокзал,
здивувася і сказав:
– Що за станція цікава –
Київ, Зміїв чи Полтава?
Чемний голос відповів:
– То є славне місто Львів!
Тут він крикнув: – Що за жарти?
Жартувати так не варто!
Вчора я у Львові сів,
а приїхав знов у Львів?!
Отакий роззява –
ліві двері справа!
Подібну класику хотіла б читати лише в оригіналі, тобто російською. Ці переклади не мають нічого спільного з першоджерелом. Зовсім інший вірш.
Я обома руками за українську в усіх сферах нашого життя, в тому числі і в інеті. Але знання російської мови розширить коло фільмів, які я можу подивитись мовою оригіналу; книжок, які теж ще можу прочитати мовою російського автора і т. д. Тому до російської мови відношусь позитивно, вірю, що якщо вона не наступатиме на п"ятки українській - можливе мирне співіснування !
Автор: LOL 12.10.2008, 16:41
Сорри, я в "За четверть друга" ночи по паркам не шляюсь
Автор: LOL 12.10.2008, 16:43
Да да! Про трусы например
Автор: Def 12.10.2008, 23:58
Панi iдеалiстка ? ;-) Эти два языка, мирно сосуществовали до начала правления Вити-геноцида. А сейчас, разгул нацизма, уже, боюсь не остановить...
Хотелось бы поподробней, какой язык наступает на п"яти?
И в который раз?
Автор: черешня 13.10.2008, 9:21
Мабуть! :-)
Мені б хотілося мирного співіснування. І такий акцент на національному питанні, як зараз, при купі інших проблем вважаю недоречним.
Що до української мови, то говорю нею не тому, що "свідома", щось хочу показати, не через якість переконання. Це просто моя мова. Я говорю нею з дитинства, а не з 2004 року, думаю українською, читаю. Російську теж так само добре розумію, читаю, коли є необхідність- вживаю. Людей поділяю не за мовною ознакою.
А Ви ? :-)
Автор: Odo 13.10.2008, 10:14
Автор: Odo 13.10.2008, 11:29
Мені б хотілося мирного співіснування. І такий акцент на національному питанні, як зараз, при купі інших проблем вважаю недоречним.
Що до української мови, то говорю нею не тому, що "свідома", щось хочу показати, не через якість переконання. Це просто моя мова. Я говорю нею з дитинства, а не з 2004 року, думаю українською, читаю. Російську теж так само добре розумію, читаю, коли є необхідність- вживаю. Людей поділяю не за мовною ознакою.
А Ви ? :-)
И вторые – это люди, которые опускают руки! Он идет делать задание, натыкается на сложности и думает: у меня не получается! Что?то я делаю не так! У меня не получится! Это невозможно для меня! Это слишком нереально! Это сложно! Такой человек сейчас, выйдя из зала, пойдет есть, потому что голодный! Мне же нужно жалеть желудок. Мне некомфортно быть голодным! Я хочу поесть и поем! Потом подумает: спать хочется, на фиг это задание, пойду?ка я спать! Так вот знайте! Мне противны такие люди. Слизняки, которые ничего в этой жизни не могут довести до конца, и они пришли на тренинг, думая, что тренер тут что?то за них решит, сделает! Такие люди вызывают у меня рвотный рефлекс! После этого они приходят и говорят: «Я не смог сделать задание, потому что не смог себя замотивировать!» Ах, какое умное слово! ЗАМОТИВИРОВАТЬ он себя не смог, этот слизняк, ни на что не способный! Этот кисель, который сейчас развалится по частям! И он ко мне подходит и говорит: «Я не смог сделать». Потому что не делал! И теперь хочет, чтобы я ему что?то сказал, чтобы ему помог? Даже не думайте ко мне подходить с такими вопросами!
Так вот, хотите сто процентов выполнить задание?
– Да!
– Я скажу, как это сделать, хотите?
– Да!
– Хорошо! Скажи себе: «Пока я не сделаю задание, я не поем и не лягу спать!» И уверяю тебя, ты его сделаешь! Сто процентов! И если не дай бог у тебя возникнет мысль себя пожалеть «Бедненький я, у меня болит животик, мне, бедненькому, должно быть тепло, уютно, комфортно...» – то знай, что в тебе пытается проснуться чмошник, мягкий склизкий урод, кисель и полное дерьмо, и дави его в себе, чтобы он не смог пикнуть, возьми себя за яйца, или что у тебя там вместо яиц, и тащи выполнять это задание! И скажи этому слабому уроду в себе: УМРИ, СКОТИНА!
Наутро проверка домашнего задания показала, что 98 процентов группы его выполнила! Сложнейшее задание, которое до этого не получалось! ...
Автор: LOL 14.10.2008, 14:07
Ягодка, а вы пикаперскую книжечку для чего захапали? Шоб "пикаперам" легче было вас в темный парк уволочь или сами на охоту собираетесь?
Ой, сорри, тут такой флуд пошел, что я не в ту тему запостил. Перенесите плз.
Автор: черешня 14.10.2008, 14:58
Самі Котику, самі!
Я ж Вас попереджала вже раніше- не ходіть за четверть друга в Корпусному, бо ще попадетесь!
Ваші уявлення про свідомих дівчаток руйнуються? Чи не стане це катастрофою для Вашої психіки?
Автор: Bogdan 14.10.2008, 16:32
Счас на меня накинутся патриоты но я скажу одну вещь. Я практически не знаю коренных полтавчан говорящих на мове. Это или студенты из западной или дети внуки приехавших селян из области. Хотя да полтавщина по селам - это украинский язык однозначно. так что насаживать мову нельзя. Оба языка могут быть родными для украинца. А сейчас насаживаются западенские говорки, с которых мои сельские знакомые украинцы смеются и их не понимают. Реально западные диалекты это примеси польских венгерских и других языков. Слова "опинии" в украинском языке нет! opinion - вот откуда оно взялось. так чем лучше делать такое заимствование и корячить красивый украинский язык, а не использовать сородственное русское слово?
Автор: LOL 14.10.2008, 17:15
Я ж Вас попереджала вже раніше- не ходіть за четверть друга в Корпусному, бо ще попадетесь!
Ваші уявлення про свідомих дівчаток руйнуються? Чи не стане це катастрофою для Вашої психіки?
Да нет, если вишенка совершеннолетняя готов даже на линию огня попасть
Если свидомая охотница еще и симпатичненькая
Автор: LOL 14.10.2008, 17:17
Готовсь дружище! Счас тебе всыпят. Шукай словарик. Вишенку мы попросим новичка пожалеть, а вот парубкы счас желчью тебя обрызгают
Автор: Admin 14.10.2008, 17:33
Думаю, мысль Богдана не лишена смысла. Я о перегибе с западноукраинскими словечками. Одни "автивкы" чего стоят.
Автор: черешня 14.10.2008, 17:54
Ким же прикинутись ? Внуком чи студентом?
Я не буду накидатись за подібне питання. Сама його задавала не один раз.
Чому зараз говоримо вже не карта, а "мапа", або у Львові замість слова опт на всіх біг-бордах значиться "гуртівня" і.т.д.
І таки знайшлась людина, яка це мені пояснила! А я до того ж ще й зрозуміла :-)
Думаю ця людина пояснить і вам механізм подібного явища- заміну російських слів іншими запозиченими.
Автор: LOL 14.10.2008, 19:04
Богдан! С тебя причитается. Черешенка меня послушалась. Данке шон
Автор: Def 14.10.2008, 20:32
"ВЫШИВАНКА ДЛЯ МАУГЛИ"
В магазине я нос к носу столкнулся с Карпухой.
- А я тоже пришел раньше, - сказал он мне, - зашел вот, чтоб скоротать время, книжки посмотреть.
Мы уже собирались выходить, как услышали возле кассы возмущенный голос одного покупателя.
- А то ж пояснiть менi, як то може бути? - спросил покупатель у юной продавщицы. - Ви продаєте книжки в центрi української столицi i розмовляєте з покупцями мовою пiвнiчної країни. Ви хiба не знаєте, що в нас державна - українська i ви маєте саме нею користуватися?
Покупатель был очень крупным дядькой с усами, и хрупкая девушка растерянно извинилась и что-то начала лепетать в ответ, что ей по-русски говорить удобней.
- А ну, погоди! - сказал мне Карпуха, и не успел я опомниться, как он подбежал к этому дядьке, сильно схватил его, едва дотянувшись, руками за оба уха, немного наклонил, чтоб удобней было, и повел к стеллажам.
Всё это было сделано так решительно и молниеносно, что здоровенный мужик с бычьей шеей, скривившись от боли, покорно пошел за ним, даже толком не успев увидеть, кто его ведет. Может, он даже подумал, что это спецоперация. Под взгляды опешивших посетителей, они подошли к полкам, на которых стояла законодательная литература, и Карпуха ему зашипел:
- Бери «Конституцию Украины»! Быстро!
Мужик взял.
- Открывай статью номер 23!
Мужик послушно открыл.
- Читай вслух!
- Больно!
- Ну!
- «Стаття 23. Кожна людина має право на вiльний розвиток своєї особистостi, якщо при цьому не порушуються права и свободи iнших людей».
- Эта девочка нарушила твои права, говоря с тобой по-русски?
- Нi. Алэ нацiя…
- Что «нация»?
- Понад усе…
- Открывай, дикарь, статью номер 3. Читай.
- «Стаття 3. Людина, її життя i здоров`я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю. Утвердження и забезпечення прав i свобод людини є головним обов`язком держави».
- Где тут про нацию? Человек и его права, а не нация с ее траханными интересами, является высшей ценностью. А ты только что оскорбил достоинство гражданки этой страны. Пошли - извинишься перед девушкой. Бегом – мне некогда!
Они снова, таким же макаром, вернулись к кассе. Карпуха держал уши так, что, казалось, сейчас их оборвет – это была мертвая хватка. И дядька чувствовал, что с ним не шутят.
- Вибачте, я помилився… - пролепетал он. Перепуганная продавщица поспешно кивнула.
Карпуха отпустил. Дядька выпрямился – он стал похож на огромного Чебурашку с красными локаторами. Он посмотрел на Карпуху, потом немного удивленно вокруг.
- Запомни, - сказал ему Карпуха. – Твоя Украина, это то, что у тебя записано в твоем паспорте – метраж и еще частные твои сотки. И всё! А остальная Украина такая же твоя, как и её. И как моя. Она принадлежит всем. И чтоб ты больше не позорил ее – многонациональную и свободную – своими титульными потугами. Ты понял? Ты – грязная закладка, а не титул.
- Поняв, - ответил мужик, всё еще не веря, что его держал только этот шкет и никого больше не было. Ему казалось, что если он сейчас что-то не то ответит или сделает, то обязательно откуда-то появятся два бугая и опять потащат к стеллажам.
Карпуха посмотрел на часы, потом на меня и сказал:
- О, время! Нам пора. Веди меня к очередному нацыку – сегодня у них черный день!
Автор: vadim 16.10.2008, 23:57
ДЕФ !+1 Респект. Слушай, признайся где ты подобные жемчуга находиш?
Автор: g2008 18.10.2008, 7:20
Эй свидомиты! А ну накидайте мне примеров про нашу власть - кто из тех кто сильнее всех кричит про ридну мову - детей в Украине на украинском учит? У Юща детки в элитной школе на английском учатся. Еще вопросы будут?
Автор: черешня 20.10.2008, 11:32
Будуть.
А чому Ви киваєте на Юща? Він що, для вас є прикладом?
Для мене він не втілює образ України. Ну сталось так, обрали не того. Не справляється чоловік з посадовими обов"язками. Що ж тепер? Від всього українського відмовитись, щоб бути несхожим на нього?
Автор: Odo 22.10.2008, 9:54
Автор: LOL 23.10.2008, 8:12
Все никак не успокоитесь? Ну какая вам всем разница на каком языке я говорю, если вы меня понимаете и я вас тоже?
Когда украинца послали в космос пробирки мыть (Каденюк, если не ошибаюсь?), он тоже всех там украинским давил или все-таки предварительно сдавал тесты на знание английского?
Автор: Odo 23.10.2008, 9:16
Автор: LOL 12.11.2008, 20:04
По этикету вроде бы положено не выделяться и говорить на языке собравшейся компании, если вы его понимаете. А вы навязываете всем украинский, причем агрессивно.
Автор: Odo 13.11.2008, 9:24
Я не проти російської, я — за українську!
Автор: Odo 29.12.2008, 10:54
Вітаю усіх з новорічними святами і зичу, щоб цей віршик таки справдився стосовно української у мережаних тенетах інтернету:
Не всі, хто блукає, – блуднн;
Старе та тривке – не зникає,
Глибокі коріння – міцні.
Із жарин вогонь розгориться,
І світло із тіні сяйне;
Відновиться тріснута криця,
Ізгой знов корону вдягне.
© Дж. Р. Р. Толкін
Автор: Uksus 14.1.2009, 11:20
На клавіатурі є українські літери. На моніторі з’являються українські слова. Можна натичнути на кнопочку "Отправить" і ... О, диво! Українською в інеті!!!
Місце є.
Автор: Odo 14.1.2009, 13:54
Адмін, коли Ви співчуваєте історичній долі української мови, як це Ви зазначили http://vorskla.net/index.php?s=&showtopic=1133&view=findpost&p=2436, то підказую дуже простий спосіб допомогти їй: зробити додатковий україномовний ітнерфейс Вашого чудового форуму. З перекладом можу допомогти.
Автор: Admin 14.1.2009, 14:43
Адмін, коли Ви співчуваєте історичній долі української мови
Я спивчуваю, только не заставляйте меня делать україномовним еще и инет. Не хочу читать мануалы и научно-технические статьи на исковерканом держащими нос по ветру чиновниками языке. Я понимаю два самых мощных в научном плане языка - английский и русский. Мне этого достаточно. А автивкы, ялови шкворни и тому подобное пусть в западной Украине используют.
Украинских научных терминов не было и нет. Для межнационального и научного общения украинскому языку в сети места нет. Другое дело - литература. Украинский - это литературный и бытовой язык. Точка. Почему европейцы учат английский наравне с родным и никто не кричит про оккупацию? Потому что не хотят отставать в научном плане от Штатов. Даешь преподавание в наших ВУЗах на английском! Ура, товарищи!
Автор: Odo 14.1.2009, 16:16
Украинских научных терминов не было и нет. Для межнационального и научного общения украинскому языку в сети места нет. Другое дело - литература. Украинский - это литературный и бытовой язык. Точка. Почему европейцы учат английский наравне с родным и никто не кричит про оккупацию? Потому что не хотят отставать в научном плане от Штатов. Даешь преподавание в наших ВУЗах на английском! Ура, товарищи! Можна також поміркувати які ж наслідки ця цидулка мала на розвиток української, коли не забороняла друкувати літературні твори і чому так важливо розвивати національну мову саме у передових галузях життя: в освіті та техніці. Хто сьогодні влада, хто рулить усім? Правильно, цифра, інфа, інтернет, а хто сьогодні нічим не рулить, через те, що одиниці цікавляться такими високими речами? Теж правильно, література, культура та мистецтво загалом. Тобто у цю гальорку Ви і списуєте українську, нехай там собі помирає, геть з очей і з серця геть. А так загалом, я такий патріотичний Адмін, росіян "москалями" називаю, співчуваю історичній долі української. Ось воно наше холуйське лицемірство чи лицемірне холуйство. Обирайте, як більше подобається.
Автор: Admin 14.1.2009, 17:01
Odo, вы зря меня упрекаете в лицемерии. Я искренне излагаю свою точку зрения. А вы, похоже, разводите демагогию. Раз уж украинский язык незаслуженно забыт учеными, прошу вас для начала заучить эти медицинские термины. Позже поговорим о здоровье и я попрошу вас не употреблять русских слов в научной беседе.
Азот – душэць
Акушер-гинеколог - пологожинкивнык
Аллотрансплантат – иншопэрэсадок, иншопэрэсадэць
Амбулатория – прыхидня
Аммиак - смородэць
Анабиоз – знэжывлэння, виджывлэння
Анальгетики – протыбильныкы, знэбильныкы
Аналептики – ожывныкы, пиднэсныкы
Анализатор - розслиднык
Аналитический – розслидный, розслидувальный
Аптека – комора, сховище
Аптекарь – ликивнык
Аритмия – нэлад, нэривномиръя
Бактериальный – тойижковый, дрибъянковый
Бактерии анаэробные – бэзкысенци, безкиснивци, бэзкиснэжывци
Бактерициды – палычковбивныкы
Бактериология – палычкивство, палычкивныцтво
Бактнриолог – палычкивэць, палычкивнык, паличкознавэць, дрыбъянкознавэць
Бешенство – каз, скажэнивка
Библиотека – кныгозбырня
Билирубин - жовчочэрвонобарвэнь
Биология – жывныцтво, жывознавство
Биолог – жывнык, жывознавэць
Бинт - повий
Биопотенциал – жыттезарядоспроможэнь, жыттезарядоспроможэць
Биопрепарат – жывопрыготовэнь
Биопсия – жывовзяття
Биосинтез – жывотворэння, жывостворэння
Брюшная жаба – черевножаба
Бюллетень – обижнык, повидомнык
Вакцина – щэпа, щэпына
Веко – повика, клипка
Ванная – купильнык, купильныця
Вата – бавна
Вегетарианство – рослынойидство, рослинойиддя, мъясоутрыманство
Вегетарианец – рослинойид, рослиноспоживач, мъясоутриманэць
Ветеринар - тварыноликар
Вибратор – двыгтяр, дрыжар, трэмтяр
Вибрион – звывэнь, звывчык, дрыжчык, пившрубэнь, пивпалычка
Вирус – дрибэнь, дрибэць
Витамин – жыттедай, жыттедаэць, жытивнык
Вещество – творыво
Вещество пищевое – кормына
Вещество составное – складэнь
Виварий – тварыльня
Всасывание – всысання, вбирання, всякання
Гайка – шрубка, нашрубок
Газообразный - газуватый
Галлюциноген – ввыжальнопрычынэць
Гастроэнтеролог – шлункокышкивнык
Гематолог – кровнык, кровознавэць
Гемоглобин – кровокулэць, кровочэрвэнь, червонокровобарвэнь
Ген – творэць
Геном – спадкосукуп
Генератор - породжувач
Гинекология – жинкивныцтво, жиночныцтво, жиночивныцтво
Гинеколог – жинкивнык, жиночнык, жиночивнык, жынкознавэць
Геронтолог – старэчивнык, старэчознавэць
Гигиена – хворобозапобыжныцтво, хворобозапобигознавство
Гигиенист – здоровнивэць
Гидроцефал – водоголовэць
Гимнастика – руханка
Глина – мула
Госпитализация – уликарнэння, ушпыталэння
Грудная полость – огрудна дуплына
Грибок – плиснявка
Грипп – хрыпэнь, хрыпка
Дебаты – суперека
Дегазатор – газознэшкиднык
Дезинсекция – комаховыгуб
Дезодоратор – высмориднык
Дерматолог – шкирнык, шкирянык, шкиривнык,
Деталь – подробыця
Диабет сахарный – солодыця, цукрыця
Диабетик – сечовыснажэць
Диагноз – розпизнава
Диагноз дифференциальный – розризняльна розпизнава
Диагност – розпизнавэць
Диагональ – навкисся, косына
Диаметр – пэрэтыннык, пэрэсичнык
Диетолог – харчивнык, харчознавэць
Диск – круглэць, круглэнь
Диссертация – миркування, ступэнэпраця
Дистиллятор – пэрэгиннык, пэрэкрапнык
Дистиллят – пэрэгин, пэрэкрап
Душ – прыскалэць, дощивэць
Душевая – прыскальня, дощивня
Жижа – ридота
Жир – товщ
Заключение – завэршення, пидсумок
Заряд – наснага
Засосать – засмоктаты, зассаты
Зигзаг – крывуля
Зоофилия – тварынолюбство, тварыноперелюб
Изобилие – повня, ряснота, рясота
Изолятор – выдокрэмнык, видокрэмня
Изъян – ганж
Иммунитет – видпорнисть, захыснисть
Иммуноглобулины – опорокульци
Иммунология – опирныцтво, опирнивныцтво
Иммунолог – опирнык, опирнивнык
Ингаляторий – вдыхальня, пародышня
Инструкция – настава, поука
Инфаркт миокарда – знэкровозмэртвиння серцемъязу
Инфекционист – заразнивэць, заразлывэць
Ионизатор – зарядорухивнык, зарядоурухивлювач
Ипохондрик – нудьговык, прыгничэнэць
Иридодиагностика – вэсэлкорозпызнава
Каверна – пэчэра, дуплына
Камера – умищына, вмищына
Канализация – проточэння, каналэння
Кандидоз – билогрыбъя, билогрыбчатисть
Канцер – пистряк
Канцерогенез – пистряковытвир
Карантин – заразострым, заразозатрым
Кардиология – сэрцивныцтво, сэрцэзнавство
Кардиолог – сэрцивнык, серцэзнавэць
Карлик – нызькоросток, малоросток
Кислота – кыслына
Кишечник – кышкивнык, кышковык
Клей – глэй, липыло
Клиницист – ликарнык, ликарнивэць
Коллектив – збир
Комплекс – сукуп, звъяз
Консультант – радця, дораднык, пораднык
Концентрат – згуст, зосереда
Кофермент – спивбродыло, спивквасыло
Курортология – оздоровныцивныцтво, здоровщинознавство
Лабиринт – плутанка
Лаборант – дослидовэць
Лаборатория – дослидня, робитня
Лазарет – личныця, вийськоличныця
Лейкоз – билокривцэопух, билокривцэзлоопух
Лесбиянство – жинколюбство, жинкопэрэлюб
Магнетизм – прытягацтво
Магний – магн, магнэць
Магнит – прытягач, прытягальнык
Маммолог – грудивнык, грудознавэць
Минипуляция – оруда
Манипуляционная – орудня
Медицина – личныцтво
Медицинский – личный, личнычый
Микроб – дрибножывэць
Микробиология – дрибножывныцтво, дрибножывознавство
Моллюск – мъякуш
Мозг головной – головомозок
Мозг задний – задомозок
Мозг передний – пэрэдомозок
Невропатолог – нэрвохворобовык, нэрвохворобивнык
Невролог – нэрвнык, нэрвовык, нэрвивнык, нэрвознавэць
Нематоды – кругли хробакы
Нозология – хворобныцтво, хворобивныцтво
Номенклатура – назвопэрэлик
Норма – звыча, звычня
Онкология – пухлынныцтво, опухивныцтво, опухознавство
Операционная – орудня, втручальня, выкональня
Операция – оруда, орудування, втрута
Опухоль – опух
Организм – истота, тило, устрий
Ортопед - выпрямнык
Палец указательный – вказивнык, вказивэць
Парадокс - дывовыжа
Паразит – чужойид, галапас
Паразитология – чужойидознавство, галапасознавство
Паталогический – хворный, хворывный
Педерастия – чоловиколюбство, чоловикопэрэлюб
Педиатр – дитоликар
Подагра – ногосэчоквасся
Презерватив – запобижнык, убэригач, чэпчык
Препарат – выготовэнь, прыготовэнь
Психиатрия – душоликарство
Психоанализ – душорозклад
Пульс – гопъяк, живэць, жывчык, бийнык
Радиоактивность – выпроминнисть
Радиолог – проминнык, промэнивэць, промэнивнык, промэнэзнавэць
Рахит – крывуха
Реаниматолог – ожывливнык, ожывливнычнык, оживлознавэць
Реаниматор – ожывнык, ожывляч, ожывлювач
Рентген – промэнэобраз, промэнэзнимок, промэнэвидбыток
Рецептура – прыпысныцтво
Садизм – знущальныцтво
Санитар – здоровнык
Санобработка – здоровообробка, здоровнычообробка
Сибирская язва – тэлий, жабур
Симулянт – удавач, удавальнык
Спирт метиловый – дэрэвовынэць
Спирт этиловый – вынэць
Стоматология – зубарство, зубивныцтво
Стоматолог – зубар, зубывник, ротознавэць
Стоматолог-хирург – зубар-ризальнык, зубивнык-ризальнык, ротознавэць-ризальнык (женщины: зубарка-ризальныця, зубивныця-ризальныця, ротивныця-ризальныця)
Терминология медицинская – ликарськэ позначныцтво (назывныцтво)
Термометр – тэпломир
Тест – выпроба
Токсикоз – труя, трутызна
Токсикология – отруйнивныцтво, отрутознавство
Токсин – труя, отрута
Тонометр – тыскомир
Травматолог – ушкодивнык, ушкодознавэць
Тремор – дрыжакы, дрожи, дрыжачка
Тугоплавкий – важкотопкый
Умозаключение – умовывид
Уролог – сэчивнычнык, сэчознавэць
Урология – сэчивнычныцтво, сэчознавство
Фантом – лялька
Фармакология – ликодиэзнавство
Фармакопея – ликоопыс
Фармакотерапия – ликоликування
Фармацевт – ликивнык, ликознавэць
Феномен – зъявысько
Фермент – шумыло, бродыло, квасыло
Физиотерапевт – прыродоликувач
Фото – свитлына
Фрагмент – зламок
Фтизиатрия – сухотивныцтво, сухотознавство
Фтор – свитэнь
Футляр – сагайдак, шабатурка
Хаос – бэзладдя
Химия – рэчовынозмина
Хирург – ризальнык
Хирургический – ризальный
Хлор – зэлэнэць
Центр – осэрэддя
Центрифуга – видосэрэдкивка, видцэнтривка
Цинга – гнылэць
Цистерна – вмистыще
Черепа измерение – чэрэповымир
Шлиф – тонкоспыл
Шприц – впорснык, порскавка, штрыкавка
Шприц-тюбик – штрыкалочка, порскавочка
Щитовидный – щытуватый
Экскрет – выдилэнь, выдилок
Эксгумация – труповыкоп Экспертиза – выслид, выслиджэння
Электрический – зарядный, зарядовый
Электричество – заряднисть
Электрокардиограмма – зарядосэрцэзапыс
Электротравма – зарядопошкода
Элементарный – пэрвнэвый
Эмульсия – бовтанка, бовтачка
Эндокринология – внутришнёзалозныцтво, внуртришнёзалозивныцтво
Эрекция – розпукання, розпуклэння, набубнявиння
Эритема – чэрвонивка
Эхоэнцефалограмма – луномозкозапис
Ядовитый – трутызный, трутынный
«Російсько-Український Медичній Словник З Іншомовними Назвами», Киев, 2000 год. Автор – С.Нечай. ISBN 966-7756-02-05.
Приходит украинская бабушка в поликлинику, в холле встречает врача.
- Сынку, а як мэни до вушныка пройти?
- К кому?
- Да до цього, якый вуха ликуе.
- А, это ЛОР. Второй этаж, кабинет 218.
- Ой, сынку, а до глазюка?
- Кого?
- Ликар, що очи ликуе.
- А, окулист? Третий этаж, кабинет 308.
- А до цього, як його, кышкивныка?
- Господи, а это еще кто?
- Ну, якый кышки ликуе.
- Гастроэнтеголог, что ли? Пятый этаж, кабинет 510.
- Ой, сынку, дякую. Якый ты добрый. А ты хто?
- По-нашему - гинеколог. А по-вашему...
Автор: черешня 14.1.2009, 20:43
Круто, Адмін!
Отакого списку досить, щоб відбити охоту спілкуватись українською. А хотіли ж, небось, як краще! Спішили, перекладали, видали словничок - користуйтеся, любі друзі! В медакадемію нашу як надходять нові книги, та українською всі терміни, то плюються і викладачі, і студенти. Всім незручно! Бо слова створені синтетично. Похапцем. Ніби за один день! Латина віками пройшла випробування. Російські терміни вигадані теж не вчора. В кожного - своє походження. А наші тупо переклали, та ще так, щоб же ж ні в якому разі не схоже було на російський аналог!
Одо, ти от кажеш про українізацію сфер життя, що рулять зараз. Це все зрозуміло. Але ж не в один момент все робити, бо так і "об"їстися" українською можна (а якщо вона ще й неякісна, то й отримати інтоксикацію всього організму і алергію на все українське 
). Поступово якби, бо як кажуть поляки: Co zanadto, to nie zdrowo!
Автор: Admin 14.1.2009, 21:14
Привет, Черешенка
Общаться на украинском - это одно. А навязывать его во всех сферах жизни - это совсем другое. Ну вот я и пытаюсь доказать Odo, что дополнительный украиноязычный стиль на форуме не нужен. Потому как на интернет форумах есть ник\пароль. А "псевдо\пароль" - это уже пациенты в психушку к "душоликарю", лечить комплекс "меншовартости"
А он меня обзывает лицемером
Почему раньше зубрить латынь для изучения наук было не зазорно, а сейчас украинцы должны заниматься извращениями в грубой форме, вместо нормальной учебы на русском и английском?
Автор: Admin 14.1.2009, 21:26
Вот еще пример. У нас был крутейший, не знаю как сейчас там, институт свиноводства. С реальными достижениями и новыми породами свиней. Захотят доценты с кандидатами труд издать, похвастаться перед коллегами среднесуточными привесами у новой породы. А сейчас ученые в Украине могут издать книги только на украинском языке - гос. политика такая. Кто их будет читать? И главное, кто их сможет прочитать? Какой тираж издания разойдется? Кто из зарубежных коллег ознакомиться с трудом? Тото же. Остается ученому выкладывать труд в интернет. На русском, а оптимально, на английском. Но и там его шугнут: низя-я-я щирому украинцу забывать свой язык! Нельзя украинскому ученому проявлять "холуйське лицемірство"! (с)Odo.
Автор: черешня 15.1.2009, 9:27
Привіт!
Наша мова розвивається незалежно всього 18- й рік. Так? Чому ми рівняємо тоді її досягнення із досягненнями російської, яка вільно розвивалась століттями? Вино можна пити і через пів року після вижимки винограду, але що то буде за вино? Ціниться вистояне роками. Так я бачу і ситуацію з словами. Пройде час і незвичні для нас зараз слова типу "опінії" або вкоріняться, або поступляться місцем більш милозвучному аналогу. Природній добір має працювати і тут! А не так, що назвали Бактериология – палычкивство і це істина в останній інстанції, і ми маємо так тепер завжди казати...
Ще можна привести таку аналогію: от якби зараз чік! і вилучили весь одяг з продажу, а дозволили купувати і ходити полтавчанам лише в одязі полтавської фірми "Ворскла" Це ж підтримка яка вітчизняного виробника!
"Ворскла" якістю мала б завоювати наші серця, а не примусом, інакше ішло б тільки відторгнення її продукції. Так і з мовою - все що нашвидкоруч перекладається, масово, в усіх сферах заразом, не може бути за визначенням якісним.
Автор: Odo 15.1.2009, 10:59
Далі буде
Автор: Uksus 15.1.2009, 11:06
А щоб мова розвивалася, ставала все красивішою, милозвучнішою і практичнішою, треба нею користуватися. І чим більше - тим краще!!!
От і домовилися ;-)
Адміне, Ви ж не забороните писати українською, правда? А, дивися, і самі почнете українською відповідати із ввічливості )
Автор: Odo 15.1.2009, 11:13
Далі буде.
Автор: Admin 15.1.2009, 11:24
Я политически отсталая верства. Мне пытаются доказать, что тотальное навязывание украинского языка - главная проблема современного украинца.
Автор: Odo 15.1.2009, 11:28
Далі буде.
Автор: Admin 15.1.2009, 11:36
Odo тоже переживал
А с украинской раскладкой у меня не сложилось. За 9 лет моей деятельности в интернет она мне нужна была один раз, когда я строчил важный документ в Ворде. И меня страшно бесит наличие трех языков: это же вместо одного переключения альт-шифт надо делать несколько и следить, какой язык появился. К тому же я не знаю, где наши всякие хитрые буквы на клаве находятся и категорически отказываюсь употреблять вот ту новую букву Г с рогом на голове. Зачем было ее вообще вводить? Хитрожопые мовознавци-хамелеоны, в погоне за государственной деньгой и признанием, одной новой буквой сделали безграмотными 95% населения страны. Кому оно надо, тот пусть и извращается с рогатой буквой.
Это все фигня. Не трогайте ученых и интернет. Займитесь лучше переводом русского мата на украинский и пробейте грант на его популяризацию. Вот где основной лексикон простого полтавчанина. Украина в опасности!
Автор: Odo 15.1.2009, 11:44
Далі буде.
Автор: Odo 15.1.2009, 11:57
Автор: Admin 15.1.2009, 12:09
Не съезжайте с темы! Очень важный вопрос. А то что вы нашли сайт с терминами - это уже понятно, не надо столько ссылок.
Автор: черешня 15.1.2009, 12:23
Одо, твоя версія перекладу не так хватає за серце! Але ж де гарантія, що нормою стане саме такий переклад слів? А не той,що навів Адмін? Хто в царині перекладу( адже в медицині іде саме переклад з якихось мов, або просто написання іншомовних слів нашими буквами) є авторитетом?
От ввели в обіг слово "мапа" замість "карта" і тепер скрізь сама мапа. Це ж написано англійське слово map нашими літерами. А хтось захоче написати італійське слово, хтось -російське. Що буде останньою істиною?
Автор: Uksus 15.1.2009, 12:23
Тю! Та хто ж таке доводить?
Питають: "Чи є місце?"
Чи Вам місця шкода чи шо? Мало його? Віртуал вже став обмеженим простором?
Автор: Odo 15.1.2009, 14:07
Автор: Odo 15.1.2009, 14:29
Автор: Odo 15.1.2009, 14:52
http://slovnyk.net/?swrd=%F7%E5%F0%E5%E2%ED%E8%E9, -а, -е. Прикм. до черево 1. Черевна порожнина. ** Черевний тиф, мед. – гостра інфекційна хвороба, збудником якої є черевнотифозні бактерії (палички).
http://slovnyk.net/?swrd=%E0%ED%E3%B3%ED%E0, -и, ж. Гостре запалення слизової оболонки зіва, зокрема мигдаликів глотки. ** Абдомінальна ангіна – патологічний стан, який розвивається внаслідок спазму мезентеріальних артерій або їх тромбозу чи тромбоемболії.
Автор: Odo 15.1.2009, 15:05
Автор: Admin 15.1.2009, 15:06
Так вы не отвечаете на прямо поставленные вопросы.
А будете продолжать флудить ссылками - закрою эту тему.
Автор: Odo 15.1.2009, 15:22
[Все вырезано. Перестаньте флудить ссылками.]Що, правда очі ріже?
Ну так, шо? Схоже це на ту маячню, що Ви запостили, чи ні? Навіщо Ви народ ошукуєте? Я подав Вам переклади чинною нині літнормою. Покажіть де українська виявилась неспроможною, хоч щось перекласти? Га?
І не з'їжджайте блск. з теми, добре?
Автор: Admin 15.1.2009, 15:28
"Ланка" - это я так должен понимать "ссылка"? Так ваших ланок уже скоро сотня в теме будет. Вам мало?
Ну я же вас попросил по-человечески не пихать по десять ссылок за раз? Вам не кажется, что полста ссылок на один сайт в одной теме это уже крайность?
А не отвечаете вы на все неугодные вопросы. Как, например, быть с русским матом?
Автор: Odo 15.1.2009, 15:42
Автор: Admin 15.1.2009, 15:56
Уже слепой из трех кликов попадет по вашим ланкам!
Кстати, как органично слово "ланка" заменяет русское "ссылка", не находите? Я бы сказал: даже более удачное, точнее отражает смысл!И технические и моральные. Во-первых, это дублирование контента и ссылочный спам (есть такие термины), что нехорошо для форума. Во-вторых, в наше время по полсотни бесплатных ссылок на чужой сайт - это нож в сердце вебмастера.
Отвлекитесь, пожалуйста, от перевода и сформулируйте решение проблемы. Как же заставить украинцев матюкаться на родном языке?
Автор: Odo 15.1.2009, 16:14
Автор: Admin 15.1.2009, 16:23
Конечно, ирония. Замутите опрос интернет-пользователей и 99% вам правильно не ответят. Я догадался по смыслу. Вижу, чтобы быть настоящим украинцем, придется учить официальный украинский язык.
Если нетрудно, переведите на официальный украинский: браузер, мышь, тег, сайт, сервер и интернет. А то я опять на неправильный словарь нарвусь
Автор: черешня 15.1.2009, 18:16
В українській замість мату іде лайка. Мат- це російський продукт.
Якщо Адмін хоче лаятись українською, то це буде такий шик!
Справді, спробуй!( можна на Ти?) Буде колоритненько!
Моя бабуся, наприклад, вживає фразу: "А сто чортів його морді проклятій!"
Контекст зазвичай такий: поїдеш до бабусі, вона відправить на город вирвати цибулі, а ти притягнеш часнику, наприклад.Та ще й якогось едакого часнику, що його рвати ніззя було:-) Тоді бабуся і скаже: " А сто чортів його морді проклятій! От городські! Часник від цибулі не відрізянять! Тьфу!". Або курча в малину забіжить, а його зловити треба. То в самий раз ловити і оцю примовку примовляти))!
Адмін, ти питав, якою мовою повинні говорити полтавці. От якою говорю я? Постав діагноз))) Тобі подобається моя мова?;-) Якщо ні, то чим саме.
Дякую.
Автор: Admin 15.1.2009, 19:08
Черешенка, хай мене чорти заберуть, если я буду лаятися в женском обществе
По логике "щырых" украинцев, если соответствующего слова нет, то его надо придумать. Чтобы было "как у людей". Раз нет терминов - мы их придумаем. Так само и с матюками. Я не прав, Одо?
Нравится, нравится. Хорошо хоть обходишься без опиний и автивок. Ты пытаешься искоренить полтавский суржик, но думаешь на нем. Я не прав?
Автор: Admin 15.1.2009, 19:24
ЛАЙЛИВІ ВИРАЗИ:
А добра б тобі не було...
А щоб в тебе пір'я в роті поросло...
Трясьця твоїй матері...(трясця - це лихоманка, хворобливий стан, коли людину періодично кидає то в жар, то в холод)
Ти нечиста сило...
А щоб швидкою Настею тут тебе зносило...
А щоби нижче пояса зціпило за пупа...
А щоби пуп той вилисів , як від маку ступа...
А щоб тобі чорне було...
А щоб тобі відмовили , як чогось попросиш...
А щоб твоєю мордою просо молотили ...
А щоб твоя дружинонька з кумом повелася...
А щоби твоя срака по шву розійшлася...
А щоб ти щастя не знав ...
А щоб ти лýснув...
А щоб тобі зацíпило ...
А щоб тобі повилазило... (вживається коли хтось чогось не бачить, або не побачив)
А щоб тобі заклáло...
А щоб ти не діждáв...
А щоб ти всрáвся, як маленький був...
А щоб вам пусто булó...
А щоб тебе підняло і гéпнуло (вертіло)...
А щоб тебе грім побив...
А щоб тебе злидні обсіли...
А щоб йому голова облізла...
А щоб тебе Морана побила...
А бодай тебе чорти вхопили...
А щоб тобі добре було...(вживається і як лайка)
А щоб ти здоровий був...(вживається і як лайка)
А щоб ти падло дристало та й дристало...
А шоб тобі булька з носа вискочила...
А щоб тебе муха вбрикнула...
А шоб тебе колька сколола...
А щоб тобі курка на ногу наступила ...
А щоб вас лиха біда стороною обходила...(вживається і як лайка)
А щоб тобі рачки лазити...
А щоб ви згинули...
А щоб ти скис!
А щоб ти сказився!...
Дурний як ціп...
Стара кляча...
Срав пес їхній матері...
Най ті качка копнé!...
Всрався тай криво!...
Кров би тебе нагла заллєла сучий ти сину!...
Дідька лисого тобі дам ...
Сто чортів в печінку...
Іди до бісової матері...
Бісовий син...
Вражий син...
Вражі діти...
Бісова ковінька...
Дурний тебе піп хрестив (Про "нерозумну людину")...
Матері твоїй ковінька...
Матері твоїй хиря...
Дам по макітрі...
Відвідаєш макогона...
Бісова душа...
Арештанська душа...
Подла душа...
Подлої матері син...
Подлого стерва робота...
Подлого сина (дочки) робота...
Най би тебе пранці з'їли...
Хай вам грець...
Ти, гімно нероздушене!
ПРОСТО ВИРАЗИ:
A, cобача кров!
Дідька лисого...
Дідько б його взяв (вхопив)!
Де його чорти понесли? (вживаеться, як хтось кудись пішов, або десь забарився)
Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?
Зацідить в зуби...
За патли та в пику (потилицю)...
Діждався сраної нéмочі...
Морда - хоч пацюків бий...
Морда - що й возом не об'їдиш...
Стули пéльку... (теж саме, що й "закрий рота")
Тю (тьху), на тебе!
Чого балухи вилупив? ( те саме. що й "чого дивишся?")
Чого шкіришся? ( те саме. що й "чого сміешся?")
Одною сракою на два базари...( те саме. що й "сидіти на двох стільцях?")
Срали-мазали...( те саме. що й "зробити щось аби як\")
Тиць моя радість...
СЛОВА:
Бздун (бздюха)
бевзень (лайл. Вайло, йолоп, бовдур)
бешкетник (Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує)
біс (Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. 2. Уживається як лайка. ** Де в біса! – уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там! До біса: а) (у сполуч. зі сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри; б) (чого) багато, безліч. На [якого] біса – нащо, для чого. Один біс – однаково, все одно. У (в) біса – уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. д е, коли, куди, як. Що за біс? – уживається для вираження здивування. Якого біса? – уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому)
блазень (1. застаріле - Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. 2. Комедійний персонаж у старовинних виставах. 3. переносне, зневажливе - Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. 4. лайл. Дурень, телепень. 5. діал. Молокосос, малюк.)
бовдур (1. Димар (у хаті, на хаті). 2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. 3. лайл. Про грубу, нерозумну людину)
бусурман (Про людину іншої віри (перев. про магометанина). 2. Уживається як лайливе слово.)
вайло (розм. Неповоротка, незграбна людина; тюхтій)
вилупок (зневажливо 1. Про дитину. 2. Про людину з негативними рисами)
виродок (1. Зовнішньо потворна людина. 2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. // лайл.)
вишкребок (розм. 1. Невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках макітри, діжі. 2. перен., жарт. Про останню дитину в сім'ї. // лайл. Про неповноцінну, зневажувану людину)
відлупцювати (Сильно побити когось)
волоцюга (зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. // Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. // жарт. Про того, хто певний час був відсутній дома. 2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь. )
гамселити (Сильно бити кого-небудь, з силою ударяти, стукати по чому-небудь, у що-небудь)
гаспид (Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс. // Уживається як лайливе слово. ** До гаспида – дуже багато.)
гидота (Те, що викликає огиду. // Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність. 2. перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.)
глузувати (Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.)
дідько (Те саме, що біс 2. Уживається як лайливе слово. ** Дідько знає – важко сказати, невідомо, не знати. Дідька лисого – нізащо, ніколи. На якого дідька? – навіщо?, для чого? Якого дідька? – чого?, чому? )
дурéпа (зневажливо. Розумово обмежена, тупа жінка. Уживається як лайливе слово)
дурбелик
дупа (галицизм. Сідниця)
занéдбаний (Який має ознаки занепаду, недогляду, байдужого ставлення з боку когось. // Неохайний, занехаяний (про вигляд і т. ін.)
запроданець (Продажна людина, той, хто зраджує кого-, що-небудь із корисливою метою)
збочинець
злидень (злидар) (1.Людина, яка живе в злиднях, нестатках; бідняк // 2.Уживається як лайливе слово)
злодій (1. Той, хто вчиняє злодійство. // Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. 2. Зрадник, злочинець.)
знайдибiда
зхиблений
йолоп ( Те саме, що дурень 1; бевзь, недотепа. ** Йолоп царя небесного – бовдур, телепень.)
карколомний (1. Через якого можна зламати карк, шию; дуже небезпечний. 2. перен. Важкий, складний для виконання, для розв'язання. // Ризикований. 3. перен. Те саме, що надзвичайний )
кéпсько (1. Те саме, що погано. ** Кепські жарти з ким – чим – погані, небезпечні жарти. 2. Поганенький.)
кумедний (Смішний, забавний. // Те саме, що дивовижний)
мерзотник ( Особа, здатна на всіляку підлість; негідник. // Уживається як лайливе слово.)
лайдак (1. Вбога бездомна людина. 2. Уживається як лайливе слово.)
лайно (Кал, послід, гній. 2. Вживається як лайливе слово, напр. "Лайно собаче")
лиходій (Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо)
лихвар (Той, хто позичає гроші за великий процент.)
лярва ( зневажл. Гуляща жінка, шльондра, курва)
набрід (зневажл. Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом.)
навіжений (1. Психічно хворий; божевільний, божевільна. // Уживається як лайливе слово. 2. Неврівноважений, нестриманий. 3. Позбавлений розумного змісту. 4. перен. Який виходить за межі нормального щодо сили, величини, напруженості і т. ін.)
наволоч (зневажл. Підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; набрід. 2. зневажл., лайл. Нікчемна, підла людина; негідник.)
нацицюрник (аналог бюзгальтера)
нахаба (Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.)
нездара (Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь. // Неповоротка, незграбна людина. // Уживається як лайливе слово.)
незграба (розм. 1. Незграбна людина. // Уживається як лайливе слово. 2. Те, що зроблене грубо, без смаку. )
недолугий (1. Безсилий, слабий, кволий фізично (про людину і тварину). 2. Який не відповідає своєму місцю, призначенню і т. ін. 3. Слабкий щодо сили свого впливу. // Слабкий у художньому і змістовому аспектах. 4. Незначний щодо обсягу, розміру, значення і т. ін.)
недотéпа (1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина. // Уживається як лайливе слово. 2. Розумово обмежена, тупа людина; дурень.)
непотріб (1.Непотрібні речі 2.Нікчемна людина)
покидьок (1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. 2. перен., зневажл. Морально розкладені люди, декласовані, злочинні елементи суспільства; непотріб, негідь, потолоч. // Уживається в значенні лайливого слова.)
скажений (1. Хворий на сказ; який сказився. Який має психічний розлад; божевільний. Хвора на сказ чи божевільна людина (уживається перев. як лайка). 2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. // Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. // Який виражає несамовитість, шаленство. // Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. // Баский, гарячий (про коня). 3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. // Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін. ). // Дуже швидкий. // Рвучкий (про вітер). // Нестерпний (про холод, спеку та ін.). // З великими морозами; лютий (про зиму). // Бурхливий (про море). // Міцний (про тютюн). // Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. // Неймовірний, дивовижний. ** Мов скажений: а) не здатний контролювати свої вчинки, дії; б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву.)
стéрво (1. труп тварини; падаль. 2. розм. Підла, негідна людина; мерзотник. // Уживається як лайливе слово.)
срака (вульг. зад, сідниці)
плюгавий ( Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). // перен. Огидний, мерзенний, підлий.)
пришелéпкуватий (Нетямущий, безтолковий.)
пранцюватий (хворий на пранці(сифіліс). // Уживається як лайливе слово)
пiдлюка
погань (1. Покидьки. 2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. 3. розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. 4. перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. // Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство)
потвора ( 1. Страхітлива фантастична істота; страховище. // Про велетенську тварину, що вражає розмірами свого тіла. // Про бридку, негарну зовні людину або тварину, що має непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо. 2. перен. Про люту, жорстоку і т. ін. людину, що втратила кращі моральні якості; недолюдок.)
одоробло, одоробала (розм. 1. Великий, громіздкий предмет. 2. зневажл. Незграбна людина.)
тéлепень (розм. 1. перев. лайл. Нерозумна, вайлувата людина; дурень, недотепа, вайло, тюхтій. 2. рідко. Серце дзвона.)
тюхтій (розм. Про вайлувату, неповоротку людину)
шмаркатий, шмаркач (1. Такий, у якого тече слиз із носа; зі шмарклями під носом. 2. перен., зневажл. Малолітній або дуже молодий, недосвідчений, невмілий. // Уживається як лайливе слово.)
шльондра ( 1. зневажл. Неохайна жінка. 2. вульг., лайл. Повія, шлюха)
шелепа (зневажл. Те саме, що недотепа)
шибеник (Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. // лайл. Той, хто заслуговує шибениці; негідник. 2. розм. Те саме, що бешкетник.)
хвойда ( зневажл. Неохайна, нечепурна людина; нечепура.// Уживається як лайливе слово)
Автор: черешня 16.1.2009, 9:10
О, Адмін, є з чого вибрати! Такі перли, що треба терміново вв`язуватись в скандальчик, щоб була нагода вставити подібіні вирази!
А що в твоєму розумінні є суржик? Людська побутова мова, чи "мухи хекают , асфальт порёпался"?
Намагаюсь говорити живою мовою. Не вживаю слова, чужі для даної місцевості:-) Хіба яке слівце дуже сподобається, то для смаку можу сказати. От слово "ланка" почала казати в процесі спілкування з Одо. Подобається:-) Уявляється мені ланцюжок розмови, а я до нього свою ланочку додаю. Все не так печально:-)
Автор: Odo 16.1.2009, 16:04
БРАУЗЕР, -у, ч, спец. Програма для навігації та перегляду мережі інтернет. Неофіційно також використовується Оглядач (приклади: оглядач інтернет або мережі, оглядач графіки, оглядач додатків).
МИША, рідко МИШ, -і, ж. 1. Невеличка тварина ряду гризунів, перев. сірого кольору, з гострою мордочкою і довгим тонким хвостом. ** Летюча миша: а) те саме, що кажан; б) переносний гасовий ліхтар. 2. спец. Пристрій ручного введення графічних даних, який служить для управління переміщенням курсора на екрані дисплея.
ТЕГ, -у, ч. Ознака, мітка. // У системах обробки інформації – ознака даних.
Примітка: У перших російських підручниках по ХТМЛ "тег" перекладався, як "дескриптор", але цей переклад не знайшов підтримки у мас і переміг таки запозичений варіянт.
САЙТ -а, Сторінка для викладення інформації зі своєю адресою в Інтернеті.
Примітка: Порівняйте з польською: serwis internetowy.
СЕРВЕР -а, 1) У тенісі та інших спортивних іграх – гравець, який вводить м'яч у гру. 2) Апаратно-програмний вузол у локальних комп'ютерних мережах, який керує рештою вузлів мережі. || Комп'ютер, що керує розподілом ресурсів обчислювальної мережі та централізованого доступу до даних. || Комп'ютер, що надає послуги іншим комп'ютерам у мережі, які називаються клієнтами. 3) Програма, що забезпечує управління доступом до ресурсів мережі. Сервер бази даних — програмно-апаратний комплекс, який зберігає дані та приймає й обробляє запити, що керують цими даними.
ІНТЕРНЕТ -у, Всесвітня асоціація комп'ютерних мереж, інтегрована мережева "павутина", яка складається з різних комунікаційних мереж, об'єднаних у єдину логічну архітектуру.
Також використовується "мережа".
Неофіційно: тенета інтернету.
Автор: Admin 16.1.2009, 16:23
Ну и чудненько! Жить можно. А то я после "ланка" вместо "ссылка" уже как-то беспокоиться начал
Автор: Odo 16.1.2009, 16:43
Щодо логіки таких дій, то вона безумовно присутня. Коли говорити про термінологію пов'язану з комп'ютерами, то вона англомовна за правом авторства цих технологій. Всі решта мов світу великі і малі мають перекладати ці терміни для себе. Це нині робить будь-яка инша мова, не лише українська, тому виникає питання: чому Вас так обурює цей процес у наче рідній Вам українській? Це що прояви Едипового комлексу?
Стосовно термінології взагалі, то вона, як і комп'ютерова складається не одразу і не один день, а поступово, по мірі необхідности, часто стихійно, завдяки якомусь талановитому вченому, перекладачу або і простому мовцю, що вигадує влучне слівце і воно підхоплюється науковою спільнотою. Це варіянт природного розвитку термінології, він можливий лише за умови потужної затребуваности даної мови у соціумі взагалі і інтелектуальної розвинутости даної мови зокрема. У випадку з українською маємо зворотну картину: мова не є затребуваною в українськім соціумі і має не надто розвинуту інтелектуальну лексичну базу, внаслідок кількасот-літнього примусового заслання до села, де інтелектуальна діяльність не мала тієї ж функції, що у місті і мала инакший напрямок розвитку у згоді з потребами села, що і відбилося на деяких стилістичних рисах української, і створює певну мовну асиметрію у лексичному арсеналі. Всі згадані негативні чинники (це лише деякі, згадані принагідно, але далеко не всі) впливають на розвиток національної термінології тим, що змушують прискорити її розбудову, що часто негативно позначається на результатах такого мовотворення.
Зрештою, цілком прогнозований сценарій. Чого ж Ви хотіли від мови, що перебувала у примусовому сні кілька сторіч? Та ще і зараз є різні опінії щодо того, чи справді вона прокинулася?
Ланка — це неофіційний переклад, що мені подобається більше за офіційний.
Офіційний же такий:
ПОСИЛАННЯ, -я, с. 1. Дія за знач. посилати 1, 2 і посилатися 1. 2. Уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. 3. Те саме, що виноска. 4. У системах передачі інформації – один з двійкових станів у процесі послідовної передачі сигналів на термінал та/чи віддалений принтер лініями зв'язку.
Автор: Admin 16.1.2009, 17:21
Офіційний же такий:
ПОСИЛАННЯ, -я, с. 1. Дія за знач. посилати 1, 2 і посилатися 1. 2. Уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. 3. Те саме, що виноска. 4. У системах передачі інформації – один з двійкових станів у процесі послідовної передачі сигналів на термінал та/чи віддалений принтер лініями зв'язку.
Ну это же извращения какие-то. Ну если не принимает щырая душа русское "ссылка" - оставьте анлийское "урл" или "линк".
Ну это такие люди, которые "заставь дурака богу молиться - он и лоб расшибет". Она же: "если я чего решил, то выпью обязательно", она же: "нэ з'им - так понадкушую". Ну и так далее
Автор: Odo 16.1.2009, 17:33
Стосовно слова опінія:
ОПІНІЯ, -ї, ж., зах. Думка, переконання.
Колись мені закинули, що це англіцизм, проте це не так. Це запозичення з латини, що увійшло ще за часів Великого Князівства Литовського до лексичного складу тогочасної української. Наведу кілька цитат пізнішого його вжитку різними історичними діячами (вже вибачайте цитати без ланок, бо так Адмін просив, шукайте джерела самі):
Володимир Винниченко
Євген Маланюк
... Була суспільна опінія й правно запезпечені границі ...
Симон Петлюра
Громадська опінія є великий чинник державного будівництва, і чимало негативних явищ нашого еміграційного життя і на світ приходить тільки через те, що ця опінія як слід не організована або занадто млява. /.../
В сьогоднішніх умовах така співпраця особливо буде пожаданою, бо міжнародня опінія і верховодячих урядових кругів, і політично-громадських угруповань світу повинна мати докази, що справа самостійности української держави не є персональним домаганням окремих осіб, а постулятом цілої нації української, вимогою організованого для цієї мети всього народу українського.
Також див. Вікіпедію: Опі́нія (лат. opinium) — громадська думка.
Категорії: Українські іменники, Латинські запозичення
У висліді: вбачаю лише позитив у тому, що це знане з часів ВКЛ слово, широковживане нашими історичними діячами належить до сучасної української літнорми, де, для нього, за стільки віків уживання, сформувалася відповідна лексична база - опінія, опонувати, опір, опонент, опозиція.
Щодо модернізації мови — справа це без жодного сумніву правильна і потрібна, бажання ж залишати мову на рівні ХІХ сторіччя може виникати або у дуже обмеженої людини, або у відвертого українофоба. Консервують лише мертві мови. Коли Ви вважаєте українську такою, тоді це цілком логічна вимога — зупинити її у розвитку, живі ж мови збагачуються лексично з кожним новим поколінням мовців.
Вас змушували тільки наблизити українську, у рамках радянської концепції дружби народів, до російської, так Ви її зовсім покинули.
Автор: Admin 16.1.2009, 18:19
Чихать мне на то, как разговаривали исторические деятели и современные бюрократы. Опиния - неестественное слово. Громадська думка - оце по-нашому.
Так это вы ее консервируете! Простой народ не употребляет таких слов как опиния и ланка (ссылка)! Это вы их нам навязываете
По-моему, комплексы не у тех, кто разговаривает на русском, а у тех, кто тужится сделать украинский - единственным и всеобъемлющим. Люди без комплексов следят за родной речью и потихоньку добавляют новые слова в словарик, а наши "свидоми мовознавци", наоборот, уродуют украинский язык. Читайте:
В этот список вошло понятие "staycation", составленное из глагола "to stay" (оставаться) и существительного "vacation" (каникулы, отпуск). Так называют праздничные дни или отпуск, проведенные дома из-за отсутствия денег на путешествие.
Другое новое слово - "recessionista", составленное из "recession" (рецессия) и "fashionista" (модник). Так предлагается называть человека, чья одежда (дешевая или поношенная) соответствует тяжелой экономической ситуации.
На втором месте среди источников новых слов и выражений оказались социальные сети. Увлечению британцев виртуальным общением английский язык обязан появлением понятия "social notworking" (искаженное "social networking"), которое описывает поведение человека, проводящего рабочее время в социальных сетях. Также предлагается добавить в словарь глагол "to defriend", который можно перевести как "отдружиться" - удалить пользователя из списка друзей.
Кстати, суржик - это очень удобно. Не задумывались, какие русские слова попадают в лексикон полтавчанина? Те, которые произносятся легче украинских аналогов. Те же украинские, которые произносятся легче русских, остаются вопреки всему. Почему это плохо? Это удобно. Да, речь нелитературная. А вы слышали, как разговаривает англоязычный народ? Явно не на языке Шекспира. Французы, которые тоже борятся за чистоту официального языка, также говорят не на литературном. Правда, они и в науку и интернет не лезут со своим французским, а пыхтят над изучением английского. Мабуть, не достаточно свидомые
Кто вам такое сказал? Я - украинец, разговариваю на украинском (правда много русских и коверканых слов, суржик), за пределами Полтавской области больше месяца нигде не жил. А чего сейчас пишу на русском - объяснял уже, наверняка помните.
Автор: Def 17.1.2009, 0:44
Чи є місце порнографi(йи) в інтернеті ? Мабуть .
Так шо, постите, кто во что горазд.
Мне интересно, когда Россия заберёт назад свои исконные територии, что мовнюки запоют?
Автор: Odo 19.1.2009, 9:18
Автор: Odo 19.1.2009, 9:54
Автор: Odo 19.1.2009, 10:07
до Адміна з посмішкою:
Залишається єдине:
Вдартеся об стінку лобом,
І тоді напевно зразу,
Зникнуть всі слова з літнорми,
Що ворскляному адміну,
Не подобаються дуже
Автор: Admin 19.1.2009, 10:27
Odo. С вами бесполезно и неинтересно спорить. Вы отвечаете только на то, что вам удобно. Скользкие вопросы вы обходите стороной и тут же нападаете на собеседника. Как насчет того, чтобы еще раз ответить на:
Про то что я ошибаюсь - понятно. А доказать слабо? Вы тут же съехали с темы.
Соглашаетесь. Но сами похожи на тех "радянських кадрів", которые вместо живых новоязов навязывают нам опинии и ланкы и утверждают, что это естественная и живая украинская речь.
К сожалению, я не могу путешествовать по месяцу, думаю, как и вы. Так что давайте без советов обойдемся.
Я все усвидомлюю. Но стучать по клаве удобнее на русском и заодно всем понятно написаное. Нравится вам это или нет.
Про рогатую букву "Г" вы также не захотели отвечать и как-то съехали с темы.
Автор: Odo 19.1.2009, 10:28
Про суржик (продовження):
Але є й инший бік проблеми. Суржик, що є креольською мовою не є чимось усталеним і часто мігрує у бік однієї з мов, що його складають цілком їй уподібнюючись і зникаючи таким чином. У цьому загроза суржика.
Є шкідливі звички, що спричиняються до поступової деґрадації та завчасної смерти людини: алкоголізм, наркоманія тощо. А є такі, що спричиняють деґрадацію та смерть цілих націй. Звичка паразитувати на російській мові, на її лексичному матеріялі, нехтуючи мовотворчістю у межах власної мови — одна з них.
У підґрунті будь-якої культури лежить текст. Так само, як у підґрунті будь-якої комп'ютерової проги лежить код. Український текст це і є наш культурний національний код, де так само передбачені всі можливі поведінкові моделі і сценарії, як вони передбачені у програмному коді. І так само існують культурні віруси, що здатні пошкодити текст коду і змусити цілу культуру працювати не на себе, а на користь автора віруса.
У висліді: коли розуміти всі зазначені загрози і триматися українського русла, то суржик є явищем позитивним і плідним, що постачатиме літнормі нові і нові лексеми та фразеологізми, розбудовуючи її та розширюючи її виражальні засоби, нехтуючи цими застереженнями матимемо просто мовний вірус, що вестиме українську у бік її остаточного злиття з мовою-лідером, відтак до розчинення і зникнення.
Автор: Odo 19.1.2009, 10:46
А що з нею не так з літерою "Ґ"? Чим вона Вам не догодила? От я обізву Вас "рогатим" будете виправдовуватися? А навіщо тоді чините так з цією буквою? Маніпулюєте свідомістю читачів?
Автор: Admin 19.1.2009, 15:48
А теперь перечитайте ваш последний пост. Агрессию и негативные эмоции проявляете как раз вы. Все свелось к "сам дурак". Мне больше неинтересно в этой теме.
Автор: Odo 19.1.2009, 15:56
Не з'їжджайте з теми. Припиніть свої безпідставні наїзди і перекручування.
Де Ваші відповіді на мої питання?
Де Ваші коментарі по суті теми? Де хоч один притомний Ваш коментар мого коментарю?
Як Вам не соромно, так поводитися, Ви ж Адмін.
Який сенс у такій дискусії, коли Ви цинічно не хочете ні чути ні розуміти мене?
Ви що таким чином самостверджуєтесь? Як на мене, це просто збочення, так поводитися.
Автор: Odo 19.1.2009, 17:02
Цікавинки соціолінґвістики до теми:
Мовні процеси у сучасній англійській:
Ученые обеспокоены упрощением английского языка
Недавние исследования Гарвардского университета показали, что язык Шекспира скоро утратит неправильные глаголы. На основании исследования данных за последние 1200 лет команда лингвистов и математиков сделала вывод, что по меньшей мере 15 неправильных глаголов в скором будущем станут правильными. Ученые сравнивают процесс упрощения языка с дарвиновской эволюцией: в борьбе за существование выживает сильнейший. http://rbcdaily.ru/2007/10/25/cnews/299967
Автор: Odo 19.1.2009, 17:21
У пошуках типології суржику:
Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення - на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.
За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення різних регіонів України становила від 2,5% (Західний регіон) до 21,7% (Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12%.[2] Але варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою» україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише приблизними. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BA
Компонентами диглосії можуть бути різні мови (наприклад, французька та російська у дворянському суспільстві Росії у кінці XVIII ст.), різні форми однієї мови (літературна мова та діалект — наприклад, класична арабська мова та місцеві арабські діалекти), різні мовні стилі (наприклад, книжний і розмовний стилі у «теорії трьох штилів» М. В. Ломоносова). http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F
Процес формування піджину (піджинізація) проходить в умовах ситуативно обмежених контактів носіїв мови-джерела з носіями інших не схожих на неї мов. Піджин може стати рідною мовою для деякого етносу, розширюючи при цьому свої комунікативні функції, ускладнюючи структуру, перетворюючись на «нормальну» мову. Процес перетворення піджину на креольську мову називають креолізацією.
Креольські мови поширені в Африці, Азії, Америці і Океанії (25-30 млн. мовців). http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
Зазвичай піджинізовані мови виникали при контактах представників європейської цивілізації з колонізованими народами, або, як лінгва-франка, — в результаті торгівельних стосунків. Як правило, ці утворення відрізняються примітивністю і залишаються лише засобами міжетнічного спілкування. Словниковий запас такої мови зазвичай не перевищує 1500 слів. У випадку, якщо піджин буде засвоєний дітьми і стане їх рідною мовою (як це відбувалось, наприклад, з дітьми рабів на плантаціях), він може розвинутись до стану креольської мови.
Прикладом піджина на слов'янській основі може виступити руссенорськ.
Поступово слово "койне" набуло інших значень, наприклад, як функціональний тип мови, що використовується як основний засіб повсякденного спілкування з широким діапазоном комунікативних сфер в умовах регулярних соціальних контактів між носіями різних діалектів або мов.
Спочатку термін «койне» використовувався в лінгвістиці лише стосовно загальногрецької мови, яка склалася в еліністичний період (IV-III ст. до н. е.) на іонійсько-аттичній діалектичній основі і виконувала функції спільної мови ділової, наукової і художньої літератури Греції до II-III ст., хоча вже на початку нової ери виникає рух «аттикистів» (Лукіан) проти панування койне, за відродження норм старої аттичної літератури. Еліністичне койне, що заступило давні грецькі діалекти, стало історичною основою для сучасних грецьких діалектів, утворених після розпаду койне.
Сучасна соціолінгвістика трактує койне у ширшому сенсі — як будь-який засіб спілкування (головним чином усного), що забезпечує постійну комунікативну зв'язаність певного регіону.
Вирізняють міські койне і койне ареалу (країни). Роль койне може виконувати наддіалектна форма певної мови, розвинута на базі одного або кількох її діалектів, а також одна з мов, якими розмовляють у цьому ареалі (наприклад, у багатомовній Республіці Малі роль койне грає мова бамана (бамбара), що має наддіалектну форму, яка склалася як столичне койне у Бамако). Усні койне посідають проміжне становище між лінгва-франка та загальнонаціональною літературною мовою. Койне (особливо міське) є важливою передумовою формування літературної мови. Іноді койне розглядають поруч з піджинами, однак процес формування койне є суттєво відмінним: піджинізація передбачає істотну структурну модифікацію мови-джерела, натомість койне здебільшого розвивається у бік збереження і збагачення мови або діалекту, що перетворюються на койне. Піджин формується в умовах контакту і взаємного впливу різних мов, а койне найчастіше (хоча й не завжди) утворюється на базі діалектів однієї мови або близько споріднених мов. У деяких випадках піджин може набути функцій койне з наступним розвитком у бік креольської мови. Крім усних, можливі також письмові форми койне - наприклад, латинська мова у ролі науково-письмового койне у середньовічній Європі.
Про мертві мови:
Мова стає мертвою також в тому випадку, коли мова еволюціонує і розвивається в іншу мову або навіть в групу мов. Прикладом такої мови є латинська мова — мертва мова, яка є предком сучасних романських мов, староанглійська мова — сучасної англійської.
В деяких випадках мертва мова продовжує використовуватися з науковою і релігійною метою. Таким чином використовуються мови — санскрит, латина, староцерковнослов'янська, коптська, авестійська мова (східна староіранська), старотибетська мова, староефіопська (Ge'ez) та ін.
Іноді мертва мова може знову стати живою (відродження мови), як, наприклад, сталося з івритом.
Існує тонка грань між мертвими мовами і стародавніми станами живих: так, давньоукраїнська мова, носіїв якої також немає, мертвою не вважається. Різниця в тому, чи перетекла стара форма мови в нову (нові) цілком, чи вони розщепилися і деякий час існували паралельно. Найчастіше літературна мова відривається від розмовної і застигає в якомусь своєму класичному вигляді, майже не змінюючись в подальшому; коли ж розмовна мова витворює нову літературну форму, стару можна вважати мертвою мовою.
Мова, яка має живих носіїв називається сучасною. Етнологи стверджують, що відомо 6 912 живих мов.
Автор: Odo 19.1.2009, 17:53
Про відроджені мови:
Цей процес є зворотним до вимирання мови, коли її носії поступово переходять до використання іншої мови у більшості життєвих ситуацій і перестають навчати старій мові своїх дітей. Відродження ставить метою повернути вимерлу чи вимираючу мову до загального повсякденного вжитку і створити умови її подальшого самостійного існування. Цей процес може запроваджуватися державною владою, суспільними чи культурно-освітніми організаціями і ентузіастами.
Мабуть найуспішнішим прикладом такої діяльності є іврит — відроджена давньоєврейська мова, яка була мертвою протягом двох тисячоліть і існувала лише як літургійна мова іудаїзму. Зараз іврит є державною мовою Ізраїлю, він вживається в усіх галузях суспільного і власного життя, і його існуванню як розмовної мови нічого не загрожує. Інші проекти відродження мов, яким загрожує вимирання, наприклад, відродження ірландської мови в Ірландії, мали значно менший успіх.
Окрім івриту та ірландської, за різних часів державними установами чи громадськими організаціями і спільнотами ентузіастів проводилися кампанії по відродженню таких мов:
білоруська;
бретонська — кельтська мова північного заходу Франції;
мова індіанського народу команчів;
коптська — літургічна мова єгипетських християн, що є пізньою формою давньоєгипетської мови перших сторіч н.е.;
корнуольська — кельтська мова південного заходу Англії, вимерла з XVIII ст.;
фарерська — скандинавська мова мешканців Фарерських островів, що належать Данії, зараз є офіційною мовою на островах;
фризька — германська мова північного сходу Нідерландів і суміжних областей Німеччини;
грецька катаревуса — проект часткового відродження давньогрецької мови, доконечного успіху не мав, але здійснив значний вплив на розвиток народної новогрецької мови;
ладіно — мова євреїв, що були вигнані з Іспанії в XVI ст., є наслідком незалежного розвідку середньовічної іспанської мови;
латинська — вимерла з раннього середньовічча, але до XIX ст. була лінгва-франка у Європі і загальновизнаної мовою науки;
менська — кельтська мова корінного населення острова Мен в Ірландському морі, що належить Великобританії, вимерла в XIX ст.
давньонорвезька (нюнорск)
провансальська — романська мова південного сходу Франції;
шотландська — місцева форма англійської мови, що розвивалася окремо з середньовічних часів:
шотландська гельська — мова кельтського населення Шотландії;
тлінгіт — мова одного з індіанських народів Аляски;
валлійська — кельтська мова Уельсу;
їдиш — германська мова євреїв Східної Європи.
Про ступені, що визначають міру "живости" цілости мови:
1. Вымершие языки (extinct) — языки, для которых нет ни одного живого носителя; например, полабский, южный манси, убыхский, словинский, прусский, готский, далматинский, керекский.
От них следует отличать древние мёртвые языки (ancient; языки либо вымершие до 1500 г. (дата условна), либо развившиеся в современные языки (как латынь)); книжные языки (мёртвые языки, тексты на которых используются и сейчас); кроме того, существует несколько «возрожденных» вымерших (корнский, мэнский) и мёртвых (иврит) языков, которые являются особым случаем.
1а. Возможно вымершие языки (possibly extinct) — языки, достоверно существовавшие в недалеком прошлом, однако достоверных сведений о том, владеет ли кто-то языком сейчас, нет. Например, западный манси, каппадокийский греческий, ферганско-кыпчакский язык.
2. На грани вымирания (почти вымершие, nearly extinct) — несколько десятков носителей (хотя может быть и до нескольких сотен), все из которых пожилого возраста. С их смертью язык однозначно вымрет. Например, ливский, водский, орокский, южноюкагирский язык, айнский, маньчжурский.
3. Исчезающие (вымирающие) языки (seriously endangered) — носителей больше (от двух сотен до десятков тысяч), но среди детей носителей практически нет. Такая ситуация может сохраняться на протяжении долгого периода, если язык является «вторым» и используется в обиходе только некоторыми взрослыми. Например, ижорский, вепсский, северноюкагирский, селькупский, идиш, нивхский, кетский, бретонский, кашубский.
4. Неблагополучные языки (endangered) — некоторые дети (по крайней мере, в каком-то возрасте) говорят на языке, но их число сокращается. Общее число носителей может колебаться от одной тысячи до миллионов. Например, ненецкий, карельский, коми, ирландский.
5. Нестабильные языки (potentially endangered) — языком пользуются люди всех возрастов, но у него нет никакого официального или иного статуса и он не пользуется большим престижем, либо этническая территория столь мала (1-2 деревни), что может легко исчезнуть в результате катаклизма (лавина с гор, наводнение, война). Примеры: долганский, чукотский, малые языки Дагестана, белорусский, галисийский, фризский, баскский.
6. Благополучные языки (невымирающие) (not endangered) — русский, китайский, французский.
Как видно, абсолютное число носителей не играет существенной роли (на гинухском говорит 548 чел., но он попадет в 5 категорию, а на идише в России 30 тыс., и он считается исчезающим (3 категория)). Гораздо важнее то, насколько хорошо язык передается следующим поколениям, что наиболее очевидно из количества детей, на нем говорящих, а также из среднего и минимального возраста говорящих.
Автор: черешня 19.1.2009, 20:36
Щоб відповісти на це питання треба ще між 5 і 6 пунктом зробити 10 підпунктів, от туди наша мова і потрапить. Адже ще в 5-му: "...языком пользуются люди всех возрастов, но у него нет никакого официального или иного статуса...либо этническая территория столь мала (1-2 деревни)". Білоруська тут... Здається це зовсім не про нас! І територія достатня, і на офіційному рівні мова, і користується більшість.
А вже в 6-му пункті ідуть такі гіганти як російська, французька... Теж не станеш в один ряд з ними.
Тому наше місце 5,5 :-)
Всі факти, що навів Одо, є дуже цікавими. Я наприклад майже нічого з прочитаного не знала. Але на те, щоб все те прочитати і осмислити, треба багатенько часу... Такі лекції не завадили б в старших класах або в університеті на уроках мови. У нас були такі нууууднєйші уроки мови і літератури, що наклали подібний відбиток на відношення до всього українського. А поспілкуєшся з Одо, то думаєш - ого, як бува цікаво займатися мовою!
І, мабуть, Одо, ти вибрав трохи не ту аудиторію)) Ти ж знаєш стосовно "Не мечите бисер...".
А Адміну варто теж подякувати за те, що він підтримував в достойному ключі розмову, яка очевидно була не в його компетенції і кругові інтересів. Тема цікава, не сваріться хлопці!
Автор: Odo 20.1.2009, 12:37
Прочитавши Твою оцінку, одразу подумав, що я песимістичніше дивлюсь на українську, моя суб'єктивна оцінка десь між 5 і 5,25. Бо цей статус лише номінальний, а не фактичний. Щодо територій, то вони і досі переважно сільські, а отже низькостатусні місцевості, що справляють швидше негативний вплив на загальний імідж мови у суспільстві.
З иншого боку, захотілось якось перевірити свої відчуття, хоча б кількісно. Зайшов до Вікіпедії і оцінив кількість статей багатьма зі згаданих мов. Ось що вийшло:
Українською — 136 014 статей.
5:
- Білоруська: 30,017 артыкулаў.
- Галісійська: 43,417 artigos.
- Фризька: 10.312 siden.
6:
- Французька: 752 767 articles;
- Китайська 554 000;
- Російська: 349 244 статьи.
Відтак: 5,5 = 289 664,95, а ми маємо українською — 136 014 статей, отже не 5,5 і навіть не 5,25, а максимум ~5,2, не вище. Тобто, виходить, що українська набагато ближча до нестабільних мов.
Дяки на добрім слові, хтозна де її шукати "ту" аудиторію...
Автор: Odo 20.1.2009, 13:35
Є ще один вельми цікавий показник для визначення рівня збережености мови. Це наявність власного національномовного сайту баш.орґ. Є http://bash.org.ru/, http://bash.org.pl/, а от в Україні їх цілих два: один http://bash.org.ua/, а другий http://ukrbash.org/. Для порівняння: у Білорусі лише http://bash.org.by/. Коли люди сміються, жартують і кепкують своєю мовою, то клієнт швидше живий, аніж мертвий, погодьтесь?
Тут теж простежується певна піраміда рівня збережености/деґрадації мови у суспільстві: самодостатні мови з одномовним цитатником (російська, польська тощо), почасти деґрадовані з двома мовними цитатниками (українська) та майже цілком здеґрадовані з одномовним иншомовним цитатником (білоруська).
Я вирішив поцікавитися у самих білорусів, що вони самі про це думають і поставив це питання на кількох сайтах, чи можливий нині цитатник білоруського інету, власне, білоруською? Відповіді довелося чекати дуже довго, і лише одна людина наважилася мені відповісти на одному з тих сайтів і відповідь була така: "пакуль лiчу не".
Автор: Odo 21.1.2009, 9:49
Щойно вчора писав про баш, як чинник аналітичний, сьогодні заходжу і читаю http://ukrbash.org/quote/9119:
Автор: LOL 26.1.2009, 9:42
Страна в анусе, а они тут холивар устроили из-за такоф фигни
Десять заповідей свідомого українця
1.Свідомий українець зобов’язаний бути тупим. Якщо свідомий українець не є тупим, він автоматично стає жидом або москалем.
2.Свідомий українець має бути хитрим. (Прим.: але з обов’язковим дотриманням п.1).
3.Свідомий українець зобов’язаний бути хазяйновитим – все, що побачить, тягти до себе додому, надкусувати і ні за що не ділитися ні з ким – навіть з іншими свідомими українцями. ( На старій Галичині цей принцип ще називали: «Свій до свого по своє»).
4.Свідомий українець має розмовляти винятково українською мовою. Ця мова має бути настільки незрозумілою москалям та жидам, що немає нічого поганого, якщо й сам свідомий українець не буде її розуміти.
5.Свідомий українець повинен бути глибоко віруючим. Він повинен вірити, що все на світі, окрім жидів та москалів, винайшли свідомі українці.
6.Свідомий українець має розвивати власну культуру. Це означає, що одночасно він зобов’язаний псувати чужу культуру – особливо культуру жидів та москалів.
7. Свідомий українець зобов’язаний вести здорове статеве життя. Здорове статеве життя йому дозволяється вести лише з особами своєї нації та не своєї статі – найкраще всього з жінкою або кумою. Найкраще ім’я для справжньої української жінки – Оксана. Найкраще ім’я для української куми – Галя. Осіб жіночої статі з іншими іменами слід вважати несправжніми українками.
8. Кожен свідомий українець повинен бути галичанином. Це не означає, що він зобов’язаний жити в Галичині. Навпаки. Найкраще свідомому українцю жити в Києві – в органах державної влади або поблизу них, але при цьому постійно розказувати, що справжня Україна знаходиться в Галичині.
9. Свідомий українець повинен постійно боротися з національними зрадниками. Якщо він встановить, що сам є зрадником, то повинен боротися сам з собою, попередньо донісши на себе собі. Якщо з якихось причин свідомий українець не може донести на себе собі, то повинен донести, куди слідує, і на кого захоче.
10. Свідомий українець повинен боротися за незалежність України. Вищою формою незалежності України є її незалежність від свідомих українців.
Примітка. Якщо свідомий українець не буде дотримуватися десяти вищезазначених заповідей, він підлягає вищій мірі покарання – засланню на історичну батьківщину – тобто до Галичини. Заслання до Галичини у жодному разі не дозволяється замінювати висилкою до Москви, Сибіру і навіть Канади.
Автор: Odo 26.1.2009, 16:29
LOL, а може так:
Шо касается “кацапов”
Сей философский трактат явился плодом раздумий, вызванных многогранной жизнью, и в частности, общением на сайте Майдан. Цель трактата – подвести логический базис под идеологию независимости украинцев от каких бы то ни было кацапов как в прошлом, так и в будущем, но , в основном, в настоящем.
Итак, мы видим, что на руинах бывшего СССР возникла независимая Украина и не менее независимая Россия. В то время, как Украина является почти что унитарным государством, за исключением искусственной Крымской автономии, Россия формально представляет собой федеративное государство, а фактически – империю с явной гегемонией так называемой «русской» нации и попытками геноцида или ассимиляции «нерусских» наций и народностей. Следовательно, следуя постулату «бытие определяет сознание», у среднестатистических «украинца» и «русского» будут и различные социально-политические установки сознания ( другими словами, менталитет), являющиеся следствием социально-политических реалий в соответствующих государствах.
Другой реалией , которая является следствием предыдущего анализа, является то, что мы почти не наблюдаем вмешательства украинцев во внутренние дела России ( за исключением некоторой помощи унсовцев чеченским партизанам ), в то время, как граждане России ( граждане как де-юре, так и де-факто) осуществляют перманентное вмешательство во все сферы жизни украинского народа : начиная от «Русского радио», «Московского комсомольца в Украине» и заканчивая тотальной скупкой стратегически важных объектов Украинской промышленности. Несомненно, такая широкая и наглая экспансия российского капитала была бы невозможна без молчаливой поддержки украинского народа.
И вот тут возникает вопрос – а почему украинский народ молчит ? Да потому, что на бытовом уровне украинский народ остается затюканным – кем?- правильно, великодержавными россиянами, сиречь кацапами.
Стоит например в словесном споре россиянину произнести что-нибудь насчет сала, и украинец, даже если он теоретически прав на 120%, похнюпыть буйну голову и ретируется прочь, уступив россиянину очередную АЗС. Поэтому, как ни странно, я считаю, что в основе экономической экспансии Росии в Украину лежит наша затюканность на бытовом уровне. Они сильны потому, что мы им разрешили быть сильными.
Чтобы нам стать сильным государством, необходимо каждому украинцу преодолеть в себе затюканность на бытовом уровне. А лучшим способом для этого является контрнаступление, то есть затюкивание на бытовом уровне россиян.
И , главное, для этого существуют все предпосылки , как объективные, так и субъективные !
Объективные - это то, что все народы равны в правах и способностях перед Богом ( ну, разве что кроме жидов, являющихся богоизбранной нацией, но это их проблемы). Следовательно, в целом украинская нация ничуть не хуже какой бы то ни было другой, тем более российской. Преимущество в этом вопросе может дать только территория, а именно : украинец в Украине должен иметь больше прав, чем например, американец в Украине. Это наш дом, наша страна, и мы здесь хозяева, никто, тем более эти русские, не имеют права указывать нам , как мы должны здесь жить.
А вот теперь обратимся к субъективным предпосылкам. Их масса, и именно они представляют собой наибольший практический интерес для находящихся в здравом уме граждан Украины.
Первое, что уже упоминалось, это, конечно, оно самое. Сало . В последние годы сало стало притчей во языцех, оно столько раз упоминалось в различных контекстах вместе с терминами «украинец», что , имей оно паспорт, давно бы стало Президентом Украины, опередив ныне действующего по рейтингу. Но паспорт салу не положен, поскольку паспорт выдается только по достижению шестнадцатилетия, а сало столько не живет, чем и пользуется его соперник. Придумано сотни версий анекдота про «хохла», сало и негра, и , надо сказать, действительно иногда смешных. Но далее юмор заканчивается, а начинаются слезы. Почему-то стало считаться, что сало употребляют в пищу исключительно украинцы, и такая черта украинцев приобрела какой-то нездоровый оттенок, вроде бы от употребеления сала украинцы становятся неполноценными людьми. Естественно, это не так, сало , помимо украинцев, употребляют также и белорусы, поляки, и те же россияне, и иные нации. По рассказам, чукчи также обожают сало, только не свиное, а тюленье. Категорически не употребляют сало люди, исповедующие ислам, и только. Поэтому в употреблении сала нет ничего такого, что бы делало употребляющего его украинца менее полноценным , чем , например, употребляющего щи из подгнившей капусты россиянина. Поэтому, дорогие украинцы, кушайте сало на здоровье и не стыдитесь, это не является поводом для россиян отбирать у нас газопровод .
Далее, кроме сала, есть еще одна фишка, а именно – украинская мова. Людей, разговаривающих исключительно на «мове», а особенно людей, отстаивающих право разговаривать у себя на родине исключительно на родной мове, россияне называют националистами, а вот теперь еще и появилось словечко «нацюк». Почему-то для россиян является естественным и неоспоримым то, что россияне используют в общении исключительно российский язык. Более того, они даже смирились с тем, что поляки разговаривают на польском, американцы – на американском, бразильцы – на бразильском, австрияки – на австрийском и т.д. Но вот украинцы почему-то должны общатся не на украинском, а на российском . Почему – никто толком однозначно ответить не может. Появляются какие-то витиеватые фразы, двусмысленные теории о двуязычии в Украине и т.д. В природе двуязычие ( раздвоенный язык) встречается только у некоторых пресмыкающихся ( например, гадюк). Не хотят ли , по аналогии, нам навязать подсознательную мысль о том, что украинцы должны пресмыкаться перед кем-то ?? Каждый уважающий себя человек должен иметь ОДИН родной язык, и вполне естественно, что для украинца – это украинский. Если россияне считают это национализмом – это исключительно их , россиян, личные проблемы, пусть обращаются в лигу сексуальных реформ. Кто сказал, что национализм – это плохо ??? Обвинения в употреблении в пищу сала и в украинском национализме сродни обвинениям в том, что у вас ноги разные : одна левая, а другая – правая. Мы должны понять, что быть украинским националистом для украинца хорошо ; плохо, когда украинец становится российским или еврейским националистом . Вообще понятия «хорошо» и «плохо» – вещи относительные. Мы должны понимать, что то, что хорошо для украинцев, может быть плохо для россиян или американцев, но это, опять же, не должно становиться нашей проблемой, это проблемы тех, кому плохо. Нельзя быть одновременно хорошими для всех – это аксиома. Так что, уважаемые украинцы, не стыдитесь быть украинскими националистами, это не есть повод отнимать у нас скифскую пектораль.
Попутно хочется отметить также такую черту россиян, как неумение корректно вести полемику, а именно : во время спора, не находя должных контраргументов, они переводят спор в другое русло. Объективной причиной этому является то, что на самом деле россияне никогда не идут ни в чем в открытую, они могут говорить одно, а делать противоположное, они действуют по-воровски исподтишка, они – «мирные люди», но «на запасном пути» у них всегда стоит несколько бронепоездов, причем может получится, что этот «запасный путь» проходит через твою кухню или спальню. А , соответственно, наша слабая черта состоит в том, что мы ведемся на такие уловки россиян, без сопротивления переходим в другое русло, которое ведет спор совершенно в ином направлении. Так, например, мы можем вести спор об украинской мове, национализме и т.п., а россияне тут же переводят спор в другое русло и начинают обвинять украиских националистов в том, что во время Второй мировой войны украинские националисты сражались на стороне гитлеровцев ( что весьма спорно и расплывчато). Поэтому мы должны научиться четко держать линию полемики, не уходить в сторону от основной цели. Ах, воевали на стороне гитлеровцев ? – какая жалость ! Но что поделать, так исторически сложилось…. Но это не значит, что из-за этого прискорбного факта ( который, впрочем еще требует серьезного доказательства, а не цитирования сталинской пропаганды полувековой давности) мы должны отказываться от принадлежащей нам по праву Киево-Печерской Лавры в пользу Московского патриархата !
Встречается со стороны россиян еще одно серьезное обвинение в сторону украинцев - «русофоб». Как только начинаешь толкать что-нибудь проукраинское ( которое в силу законов диалектики является одновременно антироссийским) – на тебя сразу - хоп! - ярлык – «русофоб» !! Некоторые украинцы такого обвинения в корне принципиально не выдерживают, прячутся в кусты, получают ночное недержание мочи, прочие хвори. Типа – как же так , я, такой хороший – и вдруг – русофоб ?! Дорогие сограждане – украинцы ! В диагнозе «русофоб» нет ничего плохого, противоестественного, поверьте. Быть русофобом гораздо лучше, чем педофилом или сифилитиком. Термин «русофоб» происходит от двух слов «рус» и «фобос». «Рус» – это часть от слова «русский», а «фоб» – часть слова «фобос», что в переводе с греческого означает «страх». То есть, русофоб – это человек, который боится русских, только и всего. То есть, если вы вдруг стали русофобом, то виноваты в этом не вы, а русские. Вы же не считаете себя виноватым в том, что вы боитесь бешеного пса, который на вас бросается, почему же вы должны считать себя виноватым в том, что вы боитесь русских, которые хотят отнять у вас вашу землю, воздух, реки и моря, вашу историю ? Ведь страх – это пассивное состояние человека, которое является следствием, а не причиной. Поэтому обвинения нас или вас в русофобии есть на самом деле не более, чем раздуванием щек, и не является причиной для того, чтобы мы пересматривали созданные за годы независимости учебники истории в пользу московского понимания исторического процесса. Это все равно, если бы к вам заявился сосед и сказал : ага, ты боишься моего бультерьера, поэтому ты бультерфоб и я заберу у тебя твою «Таврию».
А теперь хотелось бы остановиться на таких понятиях, как «кацап» , «москаль» и т.д. , поскольку выше я преднамеренно употреблял только «политкорректное» понятие «россиянин».
Итак, реакция «россиян» на употребление нами слова «кацап» только показывает, насколько они непоследовательны и сами не знают, чего хотят. Например, я создал «Общество украино - кацапской дружбы» ( что характерно, в словаре Word-а слово “ украино “ подчеркивается красным, то есть в словаре его нет, а слово “кацапской” не подчеркивается). Тут же оппоненты начинают обвинять меня в русофобии и прочем , и прочем, и заявляют, что такой нации, как “кацапы” нет. Ну хорошо, я , может, хотел сделать доброе дело, найти тех одиноких кацапов, которые остались от великой, по-видимому, когда-то нации, собрать их как-то всех вместе, чтобы они перезнакомились хоть между собой, создали что-то вроде кацапского землячества, помогали бы друг другу, выбили бы из бюджета средства на возрождение кацапской народности, чтобы спасти кацапов от полного исчезновения с лица нашей планеты, как когда-то исчезли инки и ацтеки, ну да ладно. Раз нет уже такой нации, значит нет. На нет и суда нет. Все. Хорошо, пишу дальше следующую фразу : “Смерть кацапам !” или “Кацапы вон из Украины !”. Тут же те же оппоненты начинают обвинять меня в русофобии и прочем , и прочем, и заявляют, что я фашист , что я нарушаю права тех кацапов, которые проживают в Украине , что я разжигаю межнациональну вражду, нарушаю Конституцию и т.д. И тут я перестаю понимать происходящее : есть все-таки такая нация как кацапы или нет ? Если, следуя первоначальным рассуждениям, “кацапов” нет, а есть “россияне”, то лозунг “Смерть кацапам” не ущемляет интересы никакой нации. Ну нельзя же ущемить интересы того, кого не существует. Может быть, “кацапы” – это какие-то насекомые, вроде тараканов? Что, мне нельзя бороться с тараканами ??? С другой стороны, если все-же кацапы как нация существуют, почему тогда они не хотят записываться в “Общество украино-кацапской дружбы” , одной из уставных задач которго является защита кацапов от каких-бы то ни было проявлений расовой и прочей дискриминации ? Я , как учредитель этого общества, гарантирую первым десяти кацапам, которые подадут мне заявления о принятие их в члены общества, бесплатную выдачу членских книжек.
Вывод отсюда такой : россияне юлят, спекулируют на кацапском вопросе, не дают однозначного ответа “да” или “нет” и вне зависимости от того, признается или отвергается существование кацапов как таковых, называют нас, украинцев, фашистами.
Кстати , насчет “фашизма” и “фашистов”. Вероятно, нельзя однозначно утверждать, что “фашизм” – это плохо. Может быть, не совсем удался немецкий или итальянский фашизм, так же как долгие годы считалось, что советский коммунизм- это хорошо, а кампучийский пол-потовский коммунизм – это плохо. Очевидно, что обзывание нас “фашистами” – это не более, чем типичный трюк, о котором уже упоминалось выше, чтобы увести спор в выгодную для россиян сторону. Вероятно, если ко власти в России придут скинхеды, то наши оппоненты – россияне прекратят нас называть “фашистами”, а придумают какой-нибудь новый умопомрачительный термин.
http://www.ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=161782&forum_name=Розваги,%20жарти%20і%20приколи&page=1
Автор: Odo 27.1.2009, 9:24
А на http://www.ukrface.org.ua/, хлопці нічим не переймаються, а спокійно роблять свою справу, українізують програмне забезпечення. І якось ніц їм у цій справі не заважає, мабуть тому, що коли хочеш щось зробити, то шукаєш спосіб, а коли не хочеш, то — виправдання ;-)
Автор: Павло 29.1.2009, 16:46
Якщо шановний ви українець етнічний(а не вихідець з якоїсь іншої країни)то як мінімум ваші діусі з бабусею українською спілкувались тож невидєлуйтесь тут неприродністю.Неприродність це коли куча народу акі бидло зрікається рідного навіть без примусу
Инет был задуман как средство, позволяющее ученым работать над общими задачами удаленно. Язык - английский. Это было давно. Сейчас задачи изменились. Но идеология - та же. Язык общения - тот же. Ну, как вариант, для незнающих языков славян, русский (его все знают). А много будет посетителей на вашем форуме полтавских немцев, пишущих на родном языке?
Вон Кавказцентр и тот на русском вещает
Значить батенька.Давайте все зробимо на англійській і всіх людей примусимо під страхом смерті на неї перейти.Або на китайську.Якщо ви проти цьог то чому відмовляєте українській у праві на існування?це вже виглядає як той самий нацизм у якому звинувачують українських патріотів подібні вам псевдоінтернаціоналісти
Ви будете здивовані але слово импульс перекладається як імпульс акаунт як акаунт блог як блог тригонометрия как тригонометрія,і т п.Які проблеми?
Це синдром бидла або інстинкт стада.Сам із ним борюсь в тому числі і сам у себе
Хотелось бы поподробней, какой язык наступает на п"яти?
И в который раз?
Нє ну ви хворий на голову.Називати нашого гаранта нацистом це зажирно я вже мовччу про те що ти і такі як ти вільно розгулюють вулицями міста і ніхто їм нічого не скаже і не зробить.І це нацизм і геноцид?
Мені б хотілося мирного співіснування. І такий акцент на національному питанні, як зараз, при купі інших проблем вважаю недоречним.
Що до української мови, то говорю нею не тому, що "свідома", щось хочу показати, не через якість переконання. Це просто моя мова. Я говорю нею з дитинства, а не з 2004 року, думаю українською, читаю. Російську теж так само добре розумію, читаю, коли є необхідність- вживаю. Людей поділяю не за мовною ознакою.
А Ви ? :-)
Я теж не поділяю людей за мовною ознакою.Маю і російськомовних друзів і друзів етнічних росіян.Але до бидлла яке народилось і виросло україномовним а потім щоб "виделаца" перейшло на російську я ставлюсь рішуче негативно
Автор: Павло 29.1.2009, 17:02
От ввели в обіг слово "мапа" замість "карта" і тепер скрізь сама мапа. Це ж написано англійське слово map нашими літерами. А хтось захоче написати італійське слово, хтось -російське. Що буде останньою істиною?
Особисто я за транскрипцію термінів і правописні норми чинні нині.А мовні пуристи що намагаються все перекласти є всюди.Українофоб буде ненавидіти українську хоч акушер пиши хоч хренушер це його ставлення до мови не змінить
Если нетрудно, переведите на официальный украинский: браузер, мышь, тег, сайт, сервер и интернет. А то я опять на неправильный словарь нарвусь
Шановний ви брехло.Придурки що прагнуть перекласти і заборонити всі іноземні слова є у будь якій мові і у російській теж а те що ви виставляєте їх потуги як офіційну українську або брехня з вашого боку або ж звичайне незнання.Якщо не знання то воістину яке ви маєте право спілкуватись на цю тему
я повторюю ви махаєте кучкою мовних пуристів.Такі є у будь якій мові ніякого відношення до мови літературниї та маргінальна течія не має.
Автор: Admin 29.1.2009, 17:49
Надо же, какое счастье нам привалило! Первым же постом после регистрации всем диагнозы выписал и оскорблений навешал! Как хорошо в интернете жить! Вечерком на улице взрослым дядям про комплекс быдла и заикнуться страшно?
Ви будете здивовані, але... В русском языке есть слово "аккаунт", про "акаунт" первый раз читаю. И еще: в украинском языке принято густо запятые ставить. И после знаков препинания - пробел. Тренируйтесь, борец с быдлом.
p.s. В общем, еще один диагноз типа "хворый на голову" и пойдешь ты, Павло, с этого форума аж бегом.
Автор: Odo 30.1.2009, 10:42
Як багато цікавого Ви ще не знаєте, я навіть трішечки Вам заздрю
p.s. В общем, еще один диагноз типа "хворый на голову" и пойдешь ты, Павло, с этого форума аж бегом.Та ну ясно, що Ви тут наше всьо, кого хочете, того і забаните, проте зауважте, що Ваша спроба видати той екстравагантний словничок дивака-пуриста за мовну норму дійсно виглядає, коли не відвертою брехнею, то принаймні якось не надто гарно продуманою провокацією.
А вчитися дійсно ніколи і нікому не було ще пізно, скажу навіть більше, щобільше людина обізнана, то більше вона бачить для себе можливостей розширювати коло своїх знань і то ширші горизонти для цього їй відкриваються.
Щойно натрапив на цікаву сторінку: http://uascientist.ning.com/.
Автор: Odo 3.2.2009, 16:04
Шо касаєтця пуристов:
Від навали полонізмів українська літературна мова 17-18 ст. вдавалася до церковно-слов'янізмів, а в 19 — 20 ст. до (зокрема термінологічних) неологізмів і кальок з німецької й чеської (чи польської) мов у Галичині, подібно як і від русизмів У 1920-их pp. в УРСР. Пуризм почасти пропаґував журнал «Рідна мова» (ред. І. Огієнко), a також «кутки мови» по газетах і журналах, у Канаді журнал «Слово на сторожі» (з 1964 р. у Вінніпеґу за редакцією Я. Рудницького). Більшовицька мовна політика від 1930-их pp. засуджує новітній український пуризм в УРСР як «український буржуазний націоналізм у мові»; його прихильників (Є. Тимченко, О. Курило, С. Смеречинський, М. Сулима, А. Кримський та ін.) репресовано. Деяке відродження дуже поміркованого пуризму (під назвою «культури мови») спостерігається в журналі «Українська мова в школі» та в збірниках «Про культуру мови» (Київ 1964), «Питання мовної культури» (від 1967 щорічно).
Література: Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
Автор: Гад еще тот 13.3.2009, 11:01
Жодна мова не питається нікого, чи є їй місце в Інтернеті, чи ні, якщо є люди, котрі нею пишуть. Тема за великим рахунком пустопорожня.
<<Мне интересно, когда Россия заберёт назад свои исконные територии, что мовнюки запоют?>>
Заберет? Ну пускай кто-нибудь рискнет здоровьем.
А мне интересно, что москали запоют, когда Украина отберет назад свои Смоленск, Воронеж и Брянск, взятые Великим княжеством по праву меча.
И когда к Польше отойдет ее Кенигсберг, который за время оккупации русские уже успели превратить в свинарник.
Автор: Odo 13.3.2009, 12:13
Тотбто, треба почекати, поки ці люди зникнуть?
Заберет? Ну пускай кто-нибудь рискнет здоровьем.
Невже їй хоч хтось у цьому перешкодить? Хто саме і чим саме?
И когда к Польше отойдет ее Кенигсберг, который за время оккупации русские уже успели превратить в свинарник.
Ну це, мабуть, спірні терени між Німеччиною та Польщею. Принаймні, жодних польських слідів я там не помітив, а от німецькі — скрізь. А щодо свинарника — згоден.
Автор: Гад еще тот 13.3.2009, 13:59
Одо, а я думав, Ви скажете - "тобто треба, щоб більше людей писало українською". Звідки такий песимізм?
Треба просто побільше писати цікавих текстів українською мовою. Ото й усе.
Хто буде перешкоджати захопленню наших територій, у тому числі взятих у Московії правом меча (Сумська область, чималий шмат Полтавщини і майже вся Чернігівщина)? Ну, хоча б я. А Ви - ні?
Що ж до Кенігсбергу - то ця територія з 15 ст. була леном польських королів, який відступив лише Ян Собєський (як виявилося - даремно).
Народ! Кстати есть идея! А давайте отметим 540-летие образования Речи Посполитой!
Да, кстати, кто-нибудь уже угадал, что за флаг у меня на картинке?
Автор: Odo 13.3.2009, 16:03
З досвіду, пане Гад еще тот, з досвіду. Як колись сказала одна людина: "Я побачив людей з иншого боку, коли почав спілкуватися українською".
Письменники теж люди і вони розуміють мовну кон'юнктуру і її наслідки у грошовому еквіваленті, особливо під час кризи. Виходить, що мало бути письменником чи поетом, щоб створювати українські тексти, треба бути ще і героєм, який працює майже безкоштовно "за ідею", а це, відповідно, зменшує кількість тих хто пише українською, до одиниць, що мешкають переважно на заході України.
А потім такі, як наш Адмін, раптом прокидаються і починають, невинно кліпаючи очицями, запитувати: "Чому це українська галицізується?"
От бачите, навіть, меча до рук готові взяти. Так невже писати українською важче, аніж воювати?
Легко письменникам закидати, що не створюють україномовні тексти, винний завше хтось, не я, а чому би не спитати себе коханого, чому я не пишу на цьому форумі невеличкі тексти у формі дописів українською, не пробували? Адже це і є реальне збільшення україномовного тексту про який Ви писали вище, то чому це мусить бути хтось, чому не я, не Ви?
Автор: Admin 13.3.2009, 17:29
Картина радиоактивным маслом. Далекий 2109 год. Праправнук Одо между приемами туристических и служебных бортов на марсианском поселении проповедует тупым работягам стартовой площадки о великом и могучем украинском языке. Тупые полукровки, говорящие на спанглише, разучивают непонятные технические термины для поступления в космоледж и со всех сил отбрыкиваются от Одо-джуниора.
Автор: Odo 13.3.2009, 17:44
Ич, як Вас прохопило, хвантастику почитуєте?
Коли щиро, то я не стільки проповідую, скільки намагаюся розібратися у мовному питанні, але відчуваю брак тих, з ким про це можна серйозно поговорити. Менш за все я хотів би читати комусь якісь націоналістичні моралі, я усвідомлюю всю їх катастрофічну неефективність.
Коли дуже стисло: те, що мені пощастило нарити на цю тему лежить у площині естетичних концепцій. Постраданським українцям притаманна гіпертрофована схильність іґнорування форми, як естетичного чинника і потяг до пошуку чистого неоформленого змісту. Я би назавав таку свідомість "екстремальною", себто людина відкидає все, що є зайвим у екстремальній ситуації, наприклад під час голодомору, коли потрібні дуже прості речі, що забезпечать її виживання. Тому все, що стосується краси, перфектности, шляхетности тощо така людина підсвідомо не сприймає, як серйозні, бо ці речі не узбезпечуюють її у разі чергової катастрофічної ситуації.
А мова і є таким формальним чинником, коли дивитися на неї таким "пострадянським" поглядом, вона не убезпечує, не задовольняє матеріяльних потреб, вона є первнем духовної царини культури. А все духовне, у даному контексті є підозрілим, його роль є невизначеною, отже відкидається.
Яко проміжний висновок: народи схильні до ідеалізації матеріяльного чинника та нехтування духовним — вельми швидко втрачатимуть свою автохтонну мову, за умов ґлобалізації (українці, білоруси, ірландці), на відміну від них народи, які навспак схильні до ідеалізації духовного чиннику довше зберігатимуть свою мову та культуру (англійці, росіяни).
Вибачайте за деякий сумбур у думках у цій спробі футурологічного аналізу мовного питання.
Автор: Admin 13.3.2009, 18:00
Уже нет. Но в школьном возрасте было основным чтивом, наравне с детективами. А сейчас вообще художественной литературы не читаю.
Автор: Odo 13.3.2009, 18:15
Це відчувається
Автор: Admin 13.3.2009, 18:21
А вам интересна только художесвенная литература?
Автор: Odo 13.3.2009, 18:26
Навіть складно окреслити коло моїх зацікавлень, художня, філософська, футурологічна, лінгвістична, історична, літературознавча, мистецькознавча, дизайнерська, наколокомп'ютерова тощо.
Автор: Admin 13.3.2009, 18:28
Ну и каков процент занимает именно художественная?
Автор: Odo 13.3.2009, 18:44
Складно однозначно визначити, it depends
Инколи, потрапляє до рук надзвичайно цікава художня книжка, яку я прочитую одним подихом, тоді мабуть до 80% сягає, а инколи нічого цікавого з художнього тижнями не трапляється, тоді близько нуля.
А чому Ви запитуєте саме про художню? Натякаєте на мою переважаючу гуманітарність?
До речі, забув згадати, що левова частка моєї щоденної читанки — психологічна література.
Як Вам поточні результати голосування?
Автор: Admin 13.3.2009, 19:33
Як Вам поточні результати голосування?
Натякаю на вашу невдачну "подколку"
Я их не анализирую - слишком малая выборка.
Автор: Гад еще тот 13.3.2009, 22:24
Народ! так отгадаете, что у меня за флажок? Ящик пива выставлю.
Автор: Def 14.3.2009, 16:02
Автор: Гад еще тот 14.3.2009, 18:58
Безвкусно.
Автор: Def 15.3.2009, 1:06
Зато правда.
В этой ветке сюжет закручен аки в санта барбаре.
Автор: Odo 16.3.2009, 9:58
2Def:
Дата: 06-15-02 07:37
На основании детального анализа материалов форума я составил краткий Словарь Форума. Всем желающим предлагаю его расширить или продолжить:
********************
Справедливость - торжество России, ее интересов, культуры, русского языка ит. д.
Национализм - любые попытки оспаривать Справедливость или противодействовать усилиям по ее восстановлению
Нацики - все те, кто препятствует утверждению, восстановлению или торжеству Справедливости
Бандеровцы, бендеровцы - украинские нацики, в более широком смысле - все украинцы
Русские - этнические русские. А также прочие жители бывшего СССР, не знающие или плохо знающие родной язык
Украинцы - некогда Русские, в свое время не принявшие великую идею Справедливости
Геноцид - любые попытки нарушения Справедливости, реализуемые путем любых действий против Русских (например: попытки принудить их к изучению чуждого языка, истории, культуры, склонения их к лояльности к стране постоянного вынжденного проживания вне России ит.д.)
Русскоязычное население - новая общность людей, сформировавшаяся в прилегающих к России странах после распада Советского Союза. Объект Геноцида со стороны незаконных местных режимов, именующих себя правительствами. Остро нуждается в гуманитарной, юридической, идеологической, а если необходимо - то и военной поддержке со стороны России. Основной поведенческий признак Р.Н. - стремление к воссоединению с Россией
Русский язык - великий, могучий, совершенный и гармоничный язык, сформировавшийся в течение многих веков на базе более примитивных и отсталых восточнославянских языков, а также нескольких универсальных древнерусских слов, путем добавления продвинутой лексики наиболее цивилизованных наций. Важный инструмент восстановления Справедливости
СССР - государство в Евразии в ХХ веке. Яркий пример торжества Справедливости
Империя - провокационное обозначение, применяемое врагами Справедливости для территории, где она торжествовала или торжествует в настоящее время
Исконность - любые признаки сколь-нибудь продолжительного проживания русских на данной территории
Русь - историческое понятие, обозначающее территорию, где зародилась Справедливость
Москва - географический, политический, экономический, военный, культурный и идеологический центр, главной целью которого является торжество Справедливости во всем мире
Православная вера = вера в Справедливость
Антинародный режим - любое правительство вне России
Предательство - любые попытки изменения статус-кво, предпринятые на территориях, где на момент предпринятия указанных попыток торжествовала Справедливость
Бандиты - любые вооруженные лица, противодействовующие торжеству Справедливости
Автор: Odo 16.3.2009, 10:18
Я их не анализирую - слишком малая выборка.
Тоді, це вельми невдалий натяк, бо художньої літератури я читаю таки багатенько. Докладніше див. http://vorskla.net/index.php?s=&showtopic=1004&view=findpost&p=3433.
Vox clamantis in deserto
Автор: Odo 16.3.2009, 12:32
Я би сказав не стільки цікавих, скільки текстів взагалі, будь-яких і цікавих і не цікавих, наголос роблю саме на кількости, а не на якости, бо якість це природний добір серед достатьної кількости, а українській зараз бракує саме кількости.
А чи є за що битися, пане Гад еще тот? За людей, що профукали свою мову? Як можна битися за тих, кого не поважаєш?
Автор: Гад еще тот 16.3.2009, 14:03
Ну хорошо, пускай Москва сделает с ними то же, что и с Кенигсбергом. Вы этого хотите? И где же Ваш хваленый патриотизм?
Они тоже - украинцы. Просто в тот момент, когда украинское слово было в загоне, учились свободе по "Машине времени", Высоцкому, "Аквариуму". Нужно их делать союзниками, а не оппонентами. Дело в наличии или отсутствии доброй воли. Именно добрая воля держала вместе Майдан, а там была разноязычная публика, но все относились друг к другу с уважением. Я сейчас не говорю о том, что политиканы оказались недостойными победы народа.
А "пысьмэнныки" в 60-80 гг. вполне в традициях "Руины" строчили, помимо романов, доносы друг на друга, облизывали советскую власть еще больше, чем в Москве. А Василия Стуса никто не отстоял. А Ирину Ратушинскую из психушки никто не вытягивал. А на Пастернака гнали все вместе, так что даже Александр Галич иронизировал по этому поводу.
Насмотрелся я в КийОве на многих из этих "поборников духовности". Большинство из них в МАУПе кучкуются. Мрачное зрелище, доложу я вам. Петр Петрович Кононенко, который довел до самоубийства не одного украинского патриота, теперь на вась-вась с гарантом. И возглавляет совершенно бесполезную структуру "Науково-дослідний інститут українознавства", который ничего ценного в плане науки не производит и только жрет деньги налогоплательщиков. То есть, наши с вами. Потому что пристроились возле Минпроса и Вакарчук не может их оторвать оттуда, хотя, насколько я его знаю, очень хотел бы это сделать.
Автор: Odo 16.3.2009, 14:40
От, знаєте, це найбільше харить, що людині пофігу що я пишу і як, вона дивиться на те, що я пишу українською і автоматом зараховує мене до:
- Патріотів України;
- До тих, які розмазуючи сльози зі соплями по обличчю волають про свою любов до рідної неньки.
Сучасна Україна схожа на порожній сейф. Для того, щоб він виконував свою функцію туди треба покласти щось коштовне, якийсь справжній скарб, гідний оборони. Треба повернути туди викрадений злочинцями діямант і тоді все стане на свої місця. Бути ж патріотом порожнього сейфу, як на мене — безглуздо і аморально, відгонить фетишизмом.
Автор: Odo 18.3.2009, 12:14
Оксана Забужко про українську анархію, мовну матрицю та засади цивілізованого життя:
«Невчитні Забужчині речення, без крапок і ком на дві сторінки» – це і є власний синтаксис, на який нерідко нарікають читачі. А насправді потрібно відчути інтонацію письменника, й тоді вона сама тебе веде. Інше питання – вміти читати автора, який виробив мову, котра відрізняється від стандартів, що їх навчають у школі.
У нашому дискурсі відсутнє таке поняття, як language author, а в західних дискурсах воно є: це той автор, який грається з мовою, творить літературу як мистецтво слова, а не просто розповідає історію. За всіма класифікаціями, я потрапляю до категорії language writers, і в цьому сенсі мова моєї есеїстики, публіцистики, художньої прози й навіть поезії не сильно відрізняється. Тут є свій хід, коли речення рухається за думкою, і звідси, наприклад, виникають вставні дужки.
Якось Леонід Плющ у розмові розвивав теорію про дужки у жінок-письменниць, зокрема, в Ельфріде Єлінек, Емми Андієвської – й зауважував, що внутрішні дужки в них мають щось спільне з потенційною вагітністю. Думка виростає ніби зсередини, з іншої думки.
Незалежно від того, що я пишу, – роман, есей, оповідання чи блог – мене завжди вабить фактура мови. Це для мене один із головних моментів радості писання. Цікаво міняти «голоси» – сленг, жаргон, діалект, стилізацію; обожнюю грати по всіх октавах цієї клавіатури.
Коли я працювала над своєю першою суто науковою роботою – філософською монографією про Івана Франка – одним із рушійних чинників при її писанні було й те, що на початку 1990-х був великий «напряг» із українською філософською термінологією. Це був такий несамовитий шал – читати наших розстріляних і репресованих інтелектуалів, еміграційних науковців (тоді ще зовсім не відомих) – і з того «тіста» ліпити термінологію. Чимало з тих слів, які я тоді впровадила, попередньо випробовувала на поезії.
Але поезія – це завжди вузька аудиторія. Зокрема, слово «оприсутнення» я вперше вжила у вірші в 1989 році, потім у «Філософії української ідеї» я вже використовувала його як готовий термін. І це «оприсутнення» так і ввійшло в обіг.
Часто кажуть: «ми живемо без мовної норми». Так ми взагалі без будь-якої норми живемо – без верховенства права, без закону, позбавлені безпеки на дорогах. Це наше історичне, рідне, кровне – махновщина, анархія й звичка виживати за будь-яких обставин.
«Хвороба бездержавності», як говорив Євген Маланюк. Так ось ця слабкість позитивна в тому сенсі, що українці навчилися покладатися лише на самих себе. Що б там не було, але є мої шість соток, моя хата скраю, мій дім – моя фортеця, і я сам собі дам раду, аби до мене не лізли. Це той категоричний імператив, який український громадянин пред’являє державі, щоб вона йому, як не допомагає, то, принаймні, не заважала.
Наші найближчі північні сусіди, білоруси, втрапили в свою лукашенківську радянську халепу тому, що прагнули патерналістської держави, яка би давала певні блага. Натомість у найважчі часи на початку 1990-х українці роз’їхалися по всій Європі – хто заробітчанами, хто «човниками», й виявилося, що в такий спосіб вони без держави обійшлися. І то був правдивий переворот у суспільстві.
Оце і є та наша незалежність, яка часами «Ok», а часами вилазить боком, бо воленька святая – воленькою святою, але для цивілізованого життя існують певні суспільні консенсуси, правила гри – так само, як правила дорожнього руху, котрих ми всі повинні дотримуватися.
А ми якось і без норми можемо, в тому числі, й без правописної. Коли я переконую, що норматив потрібен, я говорю з погляду письменника, справа якого – порушувати норму. Але щоб порушувати правила, потрібно їх мати. Норма має бути жорстко закладена, наче матриця, зі шкільної лави.
Про «харківський» правопис я дізналася від батьків уже в свідомому віці. Треба віддати їм належне: вони не розхитували дитячі базові знання, при тому, що вони з тієї інтеліґенції, яка ще знала, як то має бути. Вони розповіли про «скрипниківку», коли мені було вже років 14, тобто коли моя чинна матриця, хай вони її не приймали, була вже в свідомість уштампована. А потім я пізніше, на прикладі поезії, зрозуміла, що «харківський» правопис для української мови більш органічний.
Віршами просто перевіряти артикуляцію. Й коли трапляються кілька рядків, які напинають рот, і ти вимовляєш їх, ніби на суцільній посмішці, бо за українсько-радянськими правилами ті слова мають закінчуватися на «і», а не «и», для мене це стало відкриттям: замінити в конкретному випадку «мудрості» на «мудрости» – і вимова повністю змінюється. Спробуйте проговорити назву драматичної поеми Лесі Українки «На полі крові» – це навіть фізично зробити важко. Й зовсім інша річ «На полі крови» – інша мелодика, звук, малюнок артикуляції.
Штучно репресоване «ґ» породило в мові української радянської інтеліґенції фантастичне словопокруч, від якого мене з дитинства пересмикувало – «інтелегенція». Воно виникло саме через те, що так легше вимовляти, – й виходить «інтелегенція» від слова «телега». Це для мене стало яскравим підтвердженням правильності моїх відчуттів задовго до того, як я вичитала, що ознака фонемності – це коли в мові наявний бодай один взірець, де є розрізнення на кшталт «грати на фортепіано» й «на вікнах ґрати», тобто ця відмінність має оформлюватись окремою літерою.
Після 1991 року я живосилом, незалежно від наявності чи відсутності нормативів, включила в свою «совєтську» матрицю ті речі, котрі я, працюючи з мовою, відкрила сама для себе як насущні. Скажімо, «Ода радости» – це ода, яку радість проголошує; тут родовий відмінок потрібен по смислу. Й «Ода радості» – ода, яка складається «радості», і тоді це давальний відмінок. Без таких нюансів сенсу речення не второпаєш. Ось тому без «скрипниківського» правопису не обійтися – він якраз не ускладнює, а полегшує життя живої мови.
Наразі в усьому світі відбувається загальний мовний деґраданс. Та, на відміну від нас, інші мають точку відліку.
Букв трохи забагато, але не викинути і речення. Здерто http://www.ut.net.ua/art/167/0/1583/.
Автор: Admin 18.3.2009, 12:58
"Страшно далеки они от народа..." Одо, вы меня извините, но вы впадаете в крайность. Кто такая эта Оксана Забужко? Бездельница с Западной Украины. Кто она такая, что мы должны читать ее ахинею? Словотворець? Вот такие словотворцы сами же настраивают против себя нормальных людей. Я не верю тому бреду, который проповедует вроде бы эрудированный Онотоле, но вот слабонервных ваша Оксана Забужко подталкивает. Потому как об отсутствии комплексов обычно кричит самый закомплексованный.
http://www.vz.ru/news/2009/3/16/265622.html
Автор: Гад еще тот 18.3.2009, 13:48
Ну как же, Вассерман - великий лингвист. Такой же, как из меня - министр обороны.
В России, я вижу, та же беда, что и у нас (правда, у нас сейчас этого меньше): каждый дебил корчит из себя если не филолога, то историка. Если до человека не доходит разница между языком и диалектом, известная любому первокурснику филфака, то гворить просто не о чем.
С таким же успехом можно говорить о том, что российский (именно российский, а не русский) язык - тупиковый диалект польского. Особенно если учесть, что "колыбелью славянства" считается территория средней и восточной Польши и кусочек западной Украины (в особенности Волынь), что грамматическая структура польського и украинского (собственно "русского") и российского языков похожа. Сужу как профессиональный филолог.
Автор: Malinka1308 18.3.2009, 14:07
Да.. Горе от ума.
Извините заранее за это проявление снобизма, но неужели кто-то и вправду слушает этого... А вобщем лучше обойтись без коментария в сторону данного субъекта.
Каким боком украинское правописание не отличается от русского?
Автор: Admin 18.3.2009, 14:33
У него, кстати, и по военному делу ответ готов. Поищите на Ютубе
Я к тому, что если человеку в голову будут лить вот такое УГ, как процитировал Одо, то побегут за Вассерманом, а не за Забужко.
Автор: Odo 18.3.2009, 15:08
Кожній речі свій час. Можливо і Вам колись відкриється
Це що, така ганьба походити із "західної" України, чи що? Усі б були такими "Бездельницами", як пані Оксана, то українська би давно повернулася додому.
Публікую винятково для мислячих людей, всім решта, чий мозок функціонує у режимі енергозбереження, можна не читати
Не повірите, але саме так чинять усі талановиті та мовно обдаровані письменники, наприклад Олена Пчілка, мати Лесі Українки придумала слово "мистецтво" і сьогодні воно ні у кого не викликає запитань, а могло бути запозичення, якесь "іскуство", або "штука", або "арс", а так маємо питомо українське слово.
Мало не забув для Адміна примітку, http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%87%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0 народилася на Полтавщині у місті Гадяч, "арійськи чиста", ніяких "западенських" домішків. Переконаний, це Вас неабияк заспокоїть
Автор: Odo 18.3.2009, 15:41
Назвіть, будь ласка, причини, через які побіжать саме за Вассерманом?
Коли хто не в курсі, щодо діялекту: на початку 20 століття, в 1905 році, Академія Наук Російської імперії визнала українську мову повноцінною і самостійною мовою посеред інших слов'янських. Таким чином, вона позбулася статусу "діалекту" російської мови.
Пане Адмін, а чого Ви, власне, обурюєтеся Вассерманом, дивіться він же ж говорить просто Вашими ж словами:
А тепер порівняйте це з тим, що Ви писали про сфери де треба і де не треба застосовувати українську? Знайдіть десять відмінностей? Адже виходить, що Ви прагнете зробити з повноцінної мови саме діялект. Хіба ні? Тоді, у чому Ваші розбіжності з Вассерманом?
Извините заранее за это проявление снобизма, но неужели кто-то и вправду слушает этого... А вобщем лучше обойтись без коментария в сторону данного субъекта.
Каким боком украинское правописание не отличается от русского?
Ось так всі утримуються від коментів, а піпл хаває.
Автор: Admin 18.3.2009, 15:42
Добре. Наша людина, наше слово.
У вас опять словоблудие. Не я стараюсь затюкать родной язык, а вы мне - навязать галицийский диалект и идиотскую рогатую букву Г. Вот такое "есей", пан Одо.
Автор: Odo 18.3.2009, 15:52
В России, я вижу, та же беда, что и у нас (правда, у нас сейчас этого меньше): каждый дебил корчит из себя если не филолога, то историка. Если до человека не доходит разница между языком и диалектом, известная любому первокурснику филфака, то гворить просто не о чем.
С таким же успехом можно говорить о том, что российский (именно российский, а не русский) язык - тупиковый диалект польского. Особенно если учесть, что "колыбелью славянства" считается территория средней и восточной Польши и кусочек западной Украины (в особенности Волынь), что грамматическая структура польського и украинского (собственно "русского") и российского языков похожа. Сужу как профессиональный филолог.
І одначе, не можна заперечити того факту, що сфера застосування української усталено зменшується з кожним роком, наразі в арифметичній проґресії, добре, що не у геометричній. А отже, вона дедалі, дійсно, все більше набуває рис діялекту, до того ж діялекту лише західної частини України, хоча і там вона животіє вже у вигляді переважно російськомовного суржику.
Тоді, чому наполягаєте на тому, щоб українську не вживали у технічних та наукових царинах?
Де і чим я Вам "галицийский диалект" нав'язував? І чим саме Вам не подобається літера "Ґ"? Очікую подробиць, бо наразі тему не розкрито.
есей -я, Те саме, що есе. Вживайте будь-який варіянт, без проблем, обидва є правильні.
Автор: Admin 18.3.2009, 16:03
Я не наполягаю, я призываю проявлять здравый смысл и не лезть с неудачным словотворчеством в технические науки, где есть устоявшиеся и всем понятные русские и английские термины. К тому же, науки в Украине нет. Все, что мы имеем, это остатки советских наработок. Разве сейчас главное в ракетостроении - украинский язык? Что будем делать, когда советские ракетоносители устареют?
А що тут розкривати? Русские спокойно забывают свое "ё". Американцы и британцы спокойно смотрят на упрощение языка. Ибо неудобно. У нас же настолько озабочены, что отгрохали целый институт "украинознавства". Вся ця метушня только дискредитирует язык и позволяет насмехаться всяким Вассерманам. Лучше бы http://vorskla.net/topic1322.html занялись.
Автор: Odo 18.3.2009, 16:37
Ваша біда, пане Адміне у тому, що Ви переконані, що вітер тому віє, тому, що дерева хитаються, а не навпаки. На жаль. Але, що найгірше, так це те, що Ви не самотні у цьому хибному світогляді.
Автор: Admin 18.3.2009, 16:42
Угу. Давайте завалим грантами "мовознавцив", а молодые технари пусть эммигрируют. Что может быть важнее новой рогатой буквы Г.
Автор: Odo 18.3.2009, 16:59
Так чим саме вона Вам муляє і у якому місці? Ви хоч з історією цієї літери знайомі?
Автор: Admin 18.3.2009, 17:11
Я теорию украинского языка изучал еще при Советской власти. На отлично. Этого носорога в алфавите не было. Тем не менее, где как нужно, так и гэкал. Сейчас я у ребенка не могу проверить домашние задания, потому как внезапно стал неграмотным. Спрашивается, какое место занимает эта буква в обустройстве сильной и независимой Украины? Отвечаю. Украина сильна своими гражданами. Вот с помощью этой буковки некоторые граждане распилили нешуточный бюджет и стали заможными громадянами. Все остальные тупо побежали исполнять заветы мовнюкив.
Автор: Odo 18.3.2009, 17:24
Це дуже відчувається. Мозки Вам промили капітально.
А Ви, як я бачу безкоштовно виконуєте заповіти совків, еге? А літера ця була віддавна, погано Вас навчали, вчіться ще
Автор: Admin 18.3.2009, 17:37
А Ви, як я бачу безкоштовно виконуєте заповіти совків, еге? А літера ця була віддавна, погано Вас навчали, вчіться ще
А по делу ответить нечего? "Сам дурак" - неинтересно от такого эрудированого человека.
Автор: Odo 18.3.2009, 17:39
Добре, чекайте відповім докладно.
Автор: Def 18.3.2009, 21:41
Чёт гугля сёдня тормозит. )
Автор: Гад еще тот 19.3.2009, 13:14
<<на початку 20 століття, в 1905 році, Академія Наук Російської імперії визнала українську мову повноцінною і самостійною мовою посеред інших слов'янських.>>
Странно, неужели для этого нужно было официозное признание конторы, где просто поменялась в очередной раз конъюнктура? То валуевский и прочие указы, то вдруг "подобрели". Надо и впрямь матчасть поучить.
Вообще, Одо, мне как-то странно. Вы с кем-то все время то воюете, то "лечить" пытаетесь. А зачем?
То, что Вы любите украинский язык - это понятно и естественно. Но Вы его иногда так неквалифицированно защищаете, что у Ваших собеседников просто возникает обратная реакция просто из духа противоречия.
Например, с самого начала задавая тему, Вы поставили и себя, и украинский язык в униженное положение. Вот почитайте ее еще раз - и поймете.
Это мне напоминает, как в начале 90-х полтавские руховцы воевали с магазинными вывесками на российском языке, вместо того, чтобы популяризировать современную национальную культуру и показывать ее красоту и конкурентоспособность. Это потом уже до них дошло, что хорошая книжка, хорошая песня на украинском языке, которые провоцируют мысль и побуждают креативить в ответ (и, что важное - как раз на украинском языке!), может сделать гораздо больше, чем их тупые заявления и бездарные акции. А до меня, в свою очередь, дошло, что нет плохих или хороших языков. Есть плохие или хорошие носители языков. Мне самому было интересно открывать для себя укр. язык, но это происходило только тогда, когда на нем была высказана какая-то провокативная мысль. Я, например, очень был впечатлен статьей Юрия Винничука (которого, кстати, имею честь знать лично) "Малороссийский мазохизм". Она меня, что называется, "перепахала". Потом самому чего-то захотелось в таком же духе написать. И причем - именно на украинском.
Я к тому, что большое значение имеет не только язык, но и что на нем говорится, как и кто. Одно дело - если Тягныбок, а другое - если та же Оксана Забужко.
А то есть еще в Могилянке Лариса Масенко. Хороший специалист, заслуженная дама, приятная в общении, но на любого, кто знает больше одного языка, смотрит как на шизофреника. Воображаю, каким конченным психом я должен для нее казаться с моими польским, английскими и невыученным (пока что) шведским.
Автор: Odo 19.3.2009, 13:57
Странно, неужели для этого нужно было официозное признание конторы, где просто поменялась в очередной раз конъюнктура? То валуевский и прочие указы, то вдруг "подобрели". Надо и впрямь матчасть поучить.
Чомусь Максимович вважав, що це необхідний крок і вів багаторічну епістолярну полеміку з академічної професурою, поки не досяг своєї мети — визнання української, як мови, а не діялекта. Ви питаєте для чого потрібно. Хоча б для того, що у тому ж 1905 року було нарешті дозволено українські друки, скасовані Валуєвською цидулою, яку щоправда офіційно так ніхто ніколи і не скасував. Що це? Збіг подій, чи закономірність? Хто стукає — тому відкриють. Під лежачий камінь вода не тече.
То, что Вы любите украинский язык - это понятно и естественно. Но Вы его иногда так неквалифицированно защищаете, что у Ваших собеседников просто возникает обратная реакция просто из духа противоречия.
Например, с самого начала задавая тему, Вы поставили и себя, и украинский язык в униженное положение. Вот почитайте ее еще раз - и поймете.
Это мне напоминает, как в начале 90-х полтавские руховцы воевали с магазинными вывесками на российском языке, вместо того, чтобы популяризировать современную национальную культуру и показывать ее красоту и конкурентоспособность. Это потом уже до них дошло, что хорошая книжка, хорошая песня на украинском языке, которые провоцируют мысль и побуждают креативить в ответ (и, что важное - как раз на украинском языке!), может сделать гораздо больше, чем их тупые заявления и бездарные акции. А до меня, в свою очередь, дошло, что нет плохих или хороших языков. Есть плохие или хорошие носители языков. Мне самому было интересно открывать для себя укр. язык, но это происходило только тогда, когда на нем была высказана какая-то провокативная мысль. Я, например, очень был впечатлен статьей Юрия Винничука (которого, кстати, имею честь знать лично) "Малороссийский мазохизм". Она меня, что называется, "перепахала". Потом самому чего-то захотелось в таком же духе написать. И причем - именно на украинском.
Я к тому, что большое значение имеет не только язык, но и что на нем говорится, как и кто. Одно дело - если Тягныбок, а другое - если та же Оксана Забужко.
Загалом згоден. Але я не вважаю, що мовчати "в тряпочку" краще. Коли люди говорять жахливі по рівню неуцтва речі, це треба виправляти. Я не проти, щоб і мене хтось виправив. Коли бачите якісь конкретні ляпи, пишіть, буду лише вдячний.
Щодо заохочення до української. Дивна позиція, Ви, мов та дівчина, що підшукує собі гідного кавалера, ніхто щось мене не переконав, ніхто не звабив як слід, не зацікавив, ану може цей, нє і цей не такий, а може все ж згадати про свою чоловічу природу?
Отже, обіцяне про літеру "Ґґ".
Спочатку про те, що цієї літери ніби не було.
За часів ВКЛ (Великого Князівства Литовського) ця фонема позначається на письмі диґрафом "кг", що відбиває староукраїнський словник ХІV - XV ст.:
|
Далі, диґраф "кг" поступово виходить з ужитку і заміняється літерою "ґ", яку увів в обіг Мелетій Смотрицький (див. вище). В українсько-німецькому словникові Желехівського (вид. 1886 р.) вже зустрічаємо літеру "ґ":
Також зустрічаємо її у Словникові Бориса Грінченка (вид. 1907 р.):
І у харківському правописі 1928 року:
|
Далі:
Так була чи не була, пане Адміне? Чи Ваші вчителі Вам таки не все розповіли? Мабуть думали, що "народ нє ґатоф", а може і самі не знали, бо і їм свого часу не все розповіли. Так було заведено у совку, ви ж пам'ятаєте.
Автор: Odo 19.3.2009, 15:01
На 33-у році історія не скінчилася. Усвідомлюючи абсурдність ситуації, що склалася, нова правописна комісія 1939 року у складі Бажана, Тичини, Булаховського, Рильського, Яновського вважала за необхідне повернути до українського алфавіту букву ґ:
Тодішній міністр освіти Павло Тичина уперто не хотів підписувати правопису без поновленої літери, однак після повідомлення президента АН УРСР Олександра Богомольця про пряму вказівку Іосіфа Сталіна щодо букви ґ — таки підписав його.
|
|
Автор: Odo 19.3.2009, 15:16
До деяких питань буває приємно як слід підготуватися, не поспішаючи.
Автор: Гад еще тот 19.3.2009, 15:59
<<Щодо заохочення до української. Дивна позиція, Ви, мов та дівчина, що підшукує собі гідного кавалера, ніхто щось мене не переконав, ніхто не звабив як слід, не зацікавив, ану може цей, нє і цей не такий, а може все ж згадати про свою чоловічу природу?>>
А Вы хотели, чтобы у русифицированной интеллектуальной части населения было как-то иначе? "Что я буду с этого иметь?" - нормальный здоровый мотив как в бизнесе, так и в языковой области.
Например, таким мотивом может быть новое поле креативного самовыражения.
Автор: Malinka1308 19.3.2009, 17:51
Это в смысле, что только украинский признает ?
А нам что тогда и выезжать куда-то противопоказано?
Автор: журналистка 19.3.2009, 18:44
Проголосовала, две последние страницы прочитала... - везде одно и то же Товчете воду ступі. Мне кажется, что вопрос о том, есть ли место для украинского языка в интернете, немного странный, так как в инете есть место всему. Поверьте, если даже на ХФ (Харьков-форуме) есть люди, которые пишут только на украинском, отстаивают свои позиции, защищают мову, то в Полтаве вообще этот вопрос не должен возникать.
Когда я жила в Полтаве, общалась на украинском на работе, на улицах, в транспорте, с властями. Дома - на суржике, как и большинство. В Киеве, где проучилась 5 лет, - вообще только на украинском. И вот переехала я в Харьков... Ну что вам сказать? Это более, чем печально. У меня такое впечатление иногда, что я живу в России. 90% харьковчан считают, что они россияне, что русский надо признать единственным государственныи языком в Украине, а еще лучше - Слобожанщину присоединить к России. Капец Так вот. Переезжаю я сюда жить, а с русским у меня проблемы. Говорить - говорю (с горем пополам), а вот писать... И единственная газета на украинском - "Слобідський край" с зарплатой в 500 грн. Пришлось переучиваться. Мне очень печально, что я стала забывать украинский (а ведь в 98 году была призером Всеукраинской олимпиады по украинскому языку и литературе!!!). С дочкой пытаюсь говорить на украинском, пою ей украинские колыбельные... Ей нравится Несмотря на очень нежный возраст - 4 месяца. Если бы у меня был выбор, я бы предпочла Полтаву Харькову...
Автор: Admin 19.3.2009, 18:59
Ну а что же вы хотели? В Харьков свозили лимиту из России эшелонами - поднимали промышленность.
Автор: Odo 20.3.2009, 9:43
А Вы хотели, чтобы у русифицированной интеллектуальной части населения было как-то иначе? "Что я буду с этого иметь?" - нормальный здоровый мотив как в бизнесе, так и в языковой области.
А що б Ви хотіли з цього мати?
Українська не надає Вам цього поля?
Автор: Odo 20.3.2009, 9:54
Щодо цього, то Ви просто не в темі. Як би Вам пояснити? Ну, от виходять різні оновлені версії форумних двигунців, Ви ж слідкуєте за цим, чи не так? Вас це не дратує? Ви не почуваєтеся неграмотним Адміном від того, що оновився якийсь двигунець або проґа чи не так? Все те саме і з мовою. Хто в темі, ті не дратуються, а радіють новим виправленням системних помилок і вдосконаленням.
Автор: Odo 20.3.2009, 10:05
Ви були щасливим винятком, коли знали де треба гекати, а де ґекати, звідки Ви про це дізнавалися? Орфоепічний словник щодня почитували у дитинстві? Для мене, наприклад, було просто відкриттям і несподіванкою, що ґанок треба вимовляти твердо, про це я дізнався від батьків, які теж були здивовані, тобто від своїх бабусь та дідусів вони таке чули, але ж пишеться "г", то і не надавали значення ніколи, помиляються старі, мабуть, думали, і самі говорили вже "правильно", тобто, як написано. І мені чомусь здається, що по всій Україні в той час було багацько таких здивувань. Ось так, свідомо запущений совком баґ до правопису всього за кілька десятиліть може змінити вимову. Справжні майстри дези були совіти.
Автор: Def 20.3.2009, 22:40
Ученые установили, что самый понятный язык на Земле - китайский.
Его понимают 1,5 миллиарда человек.
Автор: Malinka1308 25.3.2009, 15:56
Его понимают 1,5 миллиарда человек.
Автор: Odo 1.4.2009, 10:02
Я к тому, что большое значение имеет не только язык, но и что на нем говорится, как и кто. Одно дело - если Тягныбок, а другое - если та же Оксана Забужко.
Почитав вчора Винничука, зазначеної Вами статті не знайшов, але знайшов одне його, як на мене, цікаве інтерв'ю:
- Я справді перш за все галичанин, а вже потім українець. Це тому, що Україна велика і різна. Адже те, що ми побачили в репортажах з Донецька, – теж Україна. Але я не відчуваю жодної кровної чи духовної сув'язі з такою Україною. І мій галицький сепаратизм виник з почуття самозахисту. Якщо русифікація і далі буде йти такими темпами, то я почну боротися за відокремлення. Інакше ми не виживемо. В Галичині уже скуповується маса нерухомого майна братами зі Сходу. І вони нам несуть ту культуру, до якої вони звикли, – русскую попсу, русскіє фільми і русскую кнігу. А режим Кучми – це режим, який майбутні покоління проклинатимуть. Згадаймо, як на зорі незалежності різко підскочив престиж української мови. Але за Кучми усі зрозуміли, що і без цієї мови можна обійтися. Де ще, у якій країні світу перша леді розмовляє іноземною мовою? Де ще можна побачити першу леді, яка горланить іноземні пісні у стані легкого сп’яніння? То як тут не стати сепаратистом? Я так думаю, що доки залишатимуться на цій землі пам'ятники Леніну й іншим бандитам з великої дороги, доти у нас не буде нормального життя.
У нас було дві літературні мови – українська і українська галицька. І остання за своїм багатством не поступається українській. То чому я не можу вживати слова і вирази, які вживали Франко, Кобилянська, Стефаник, Антонич, Косач? І що ми бачимо нині? Найяскравіші літературні імена походять із Західної та Центральної України. На Сході маємо одиниці рівноцінних талантів. Русифікована маса – це як собака на сіні. Вона не вбирає в себе жодної культури – ні російської, ні української. Відповідно й не продукує нічого вартісного.
http://www.telekritika.ua/media-corp/lyudi/2003-11-13/615
Я так розумію, що Ви все ж перемогли у собі це бажання?
Автор: Гад еще тот 1.4.2009, 10:18
Да, кстати, по Винничуку. Этой его статьи действительно в Сети нет. У меня она есть в виде ксерокопии из Пост-поступа.
<<Я так розумію, що Ви все ж перемогли у собі це бажання?>>
Напротив.
«1932-1933: Україна пам’ятає - світ визнає»
«Nemiroff. Ти обрав - світ підтримав»
(Написи на двох сусідніх біг-бордах по дорозі на в Київ)
Ти обрав - світ підтримав.
Щоправда, іще не весь.
Залишилась дрібниця -
країн так із сто
з копійками.
Ти обрав це, народе. І ті, хто винен -
не десь інде, ніж між своїх,
що зробились собі ж ворогами
Чи із власної волі, чи ні -
тут не йдеться про те.
Просто Жовтень великий у нас стався значно раніше.
І, до речі, на Жовтих Водах -
там досі ніщо не росте
Батько Хмель - запитайте його -
знає краще і більше.
Але що з нього взяти?
В колегіях же мабуть
Ще не вчили ядерну фізику.
Але воздалось - сторицею.
Вони вірили -
промінь свободи їм вказував путь
А насправді йшли в бій
опромінені гамма-частицями
Де колись Україну зачали -
тепер добувають уран
До Чорнобиля звідти
насправді
не так вже й далеко
Більш за те:
він насправді вперше вибухнув -
там
Це вже потім здійнялися в небо мутанти-лелеки
І принесли мутантів-дітей
під архангельський хор
Ну, а ті насадили гаїв калинових -
щоб знову зрубати
Це вже потім - Батурин,
і Умань,
і Крути,
і голодомор -
«Ти обрав - світ підтримав».
Тож нічого винних шукати.
(25-28.03.09)
Иных подробностей пока не сообщу. Не хочу светиться раньше времени.
Автор: Odo 1.4.2009, 12:21
Гад еще тот,
Дяки за віршик! Загалом враження таке, що це вільний переказ статті пані Malinka1308 "Феномен незнищенности". І звідки в людях сидять оці радянські інтонації? Вас самого від них не нудить?
Кілька побіжних зауважень:
Ніж, між, тощо. Тичина згадується зі своїм, трактор в полі дир-дир-дир, вийшов в поле бригадир, а ми за мир. Та ще алітерація. А не ліпше було би так: не деинде, як між своїх? Прислухайтеся до мелодики фрази.
Просто невчитне кострубате речення. Какофонія, абсолютно байдужа до поетичної форми та стилістики.
Чи не зручніше було би їм полинути?
Загальне враження від вірша таке, що радянська людина, що ніколи не послуговувалася наживо українською вирішила щось таке нею сказанути і сказанула, не відчуваючи ні мелосу мови, ні її ритму. Зрештою, нічого дивного немає, адже Ви не думаєте цією мовою щодня, тому і не відчуваєте її.
Автор: Malinka1308 1.4.2009, 12:24
Скажіть , Одо, а Ви думаете українською??
Автор: Odo 1.4.2009, 12:28
Саме нею і думаю, хоч це і важко буває у деяких випадках через російськомовне оточення.
Автор: Гад еще тот 1.4.2009, 12:31
Одо, Ви як затятий українізатор маєте бути щасливим з того, що хтось взагалі намагається креативити українською.
А мовна інтерференція - справа звична й нормальна. Ви як фаховий філолог маєте це знати краще за мене.
За решту зауважень - дякую.
Автор: Malinka1308 1.4.2009, 12:39
Я думаю, тот язык на котором человек думает- и есть его родной.
Автор: Odo 1.4.2009, 12:43
А, так то була милостиня. Дякую за Вашу щедрість.
Я теж тримаюся такої думки. І не розумію, чому стільки народу зве себе українцями, більше того українськими патріотами?
Автор: Гад еще тот 1.4.2009, 13:02
Ростіть широкий.-)))
"Имея что друзьям сказать,
Мы мыслим - значит существуем.
А кто зовет меня дерзать -
Пускай кирпич расколет..."
(И. Губерман)
Автор: Odo 1.4.2009, 13:45
"Имея что друзьям сказать,
Мы мыслим - значит существуем.
А кто зовет меня дерзать -
Пускай кирпич расколет..."
(И. Губерман)
Ви, якось слушно зауважили наступне:
А після прочитання Вашого вірша, бажання послуговуватися такою "канцелярсько-совковою" українською зникає дощенту. Як кажуть художники, коли можеш — не пиши!
Автор: Malinka1308 1.4.2009, 14:24
Я теж тримаюся такої думки. І не розумію, чому стільки народу зве себе українцями, більше того українськими патріотами?
Просто вот я все чаще думаю на английском. что же мне перестать любить Украину?
Автор: Odo 1.4.2009, 14:38
Мені здається, вище Ви самі вже відповіли на це питання:
Любити, звісно, можна все що завгодно, можна і не любити зовсім українців, а просто бути одним з них. У цьому і різниця: любити чи бути?
Автор: Гад еще тот 1.4.2009, 19:39
По-моему разговор вообще беспредметный. Американцы говорят live and let live (живи сам и дай жить другим). Вот это и мой принцип.
Автор: Odo 2.4.2009, 7:47
Який несподіваний збіг, і мій теж, а ще мені подобається гасло: "Нехай квітнуть усі квіти!". Але! Скажіть, як це уживається з мечем у Вашій руці проти ворогів держкордону України?
Автор: Odo 2.4.2009, 10:10
Знаєте, від інтерференції до деградації відстань в один крок, але найгірше, що він вже зроблений навіть Вами, що ж говорити про решту простих українських людей далеких від інтелектуальних устремлінь?
- Мова — то серце народу: гине мова — гине народ.
- Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
- Літературна мова — то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
- Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
- Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
- Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
- Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина — працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
- Стан літературної мови — то ступінь культурного розвою народу.
- Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
- Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.
Автор: Гад еще тот 2.4.2009, 14:20
Уживается и вполне нормально.
Автор: Odo 2.4.2009, 16:26
І знову дивовижний збіг!
І у мене принцип live and let live чудово уживається з тим, що я тут пишу
До речі, як щодо скан статейки надіслати?
Автор: Odo 3.4.2009, 14:29
До підтеми про нові слова:
|
http://www.afisha.ru/article/5199/#addrootcomment
А http://mrgall.com/twitter/ можна зацінити кількість і якість україномовних мікроблоґерів ;-)
Автор: Гад еще тот 3.4.2009, 18:35
Одо, ані у мене дома, ані на роботі сканера нема. Але якщо Вас це потішить, то я вчора розмовляв з Винничуком. Були у мене справи на Медвіні, що зараз проходить у столиці. Так він повідомив, що скоро має випустити збірку своєї есеїстики. І в ній - та сама стаття "Малоросійський мазохізм". Тільки дещо перероблена.
Автор: Odo 6.4.2009, 8:45
Дуже шкода. Либонь, цифрового фотоапарата у Вас теж немає? Мене це потішило не більше, як голодного Пінокіо їжа намальована на полотні. Шанси прочитати цю збірку у мене мінімальні.
Автор: Malinka1308 6.4.2009, 15:58
Почему?
Автор: Odo 6.4.2009, 16:12
Ну, хоча б тому, що у Полтаві - Винничука я бачив тільки одну дитячу книжечку про поросятко у книгарні біля базару. Остатньо я був у Полтаві рік тому (здається), перед цим два роки тому, але книжечка ця, стояла там, мов укопана, так либонь і понині стоїть, і, можливо, коли Ви зайдете туди сьогодні, то зможете теж її там побачити. Це єдина книжка Винничука, що трапилася мені у Полтаві. Хтозна, може зараз щось змінилося? Але ганяти по Києвам та Львовам по тамтешнім книжковим виставкам за цією, нехай і геніяльною книжкою, у мене змоги немає.
Автор: *Киця* 14.4.2009, 21:39
Любой язык имеет право на существование и употребление, как в повседневном общении, так и в интернете.
Интернет, конечно, в самом начале весь был на английском, но это только потому, что его изобрели в США. Был бы интернет китайским изобретением - был бы на китайском.
А если уже есть возможность общаться в интернете на любом языке (за исключением определенных сайтов, но на них четко в правилах пишут на каком можно!) - то почему бы не на украинском?
В интернете повседневно люди пишут на таких языках как сербский, хорватский, болгарский и т.п. Пишут они нормально и вообще не задумываются над вопросом "надо ли в интернете использовать свой родной язык?". А украинский чем хуже вышеперечисленных языков?
-------------------
В любом языке есть свои недостатки (если речь идет, например, про терминологию> почти все народы заимствуют из других языков те термины, которых в их родном языке нет, переводят термины на родной язык или усваивают их в более-менее изменном виде.. и это присутствует во всех языках... в самом английском языке есть куча слов из французского, немецкого, латыни...), но есть и свои достоинства, преимущества одного языка по сравнению с другим.
-------------------
Своих родителей, Родину и родной язык мы не выбираем, и если мы их любим, мы их любим не потому, что они лучше или хуже других, а потому что наши. Если есть народы, намного меньше украинского, у которых есть и термины и учебники и все остальное на их родном языке - то чем ваш народ и ваша страна хуже? И не надо обращать внимание только на Россию и русский язык и сравнивать себя с самой большой страной в мире, сравнивайте себя с другими, с которыми вы на равне или по отношении к которым вы лучше.
-------------------
Есть примеры нескольких западнославянских языков, которые перестали существовать где-то в 18-ом веке, потому что их носители считали их "недостаточно развитым по сравнению с немецким". Сначала они говорили и на том и на том, потом официально использовали только немецкий, а домой и на улице переходили на свой родной язык, потом их дети в школах говорили на немецком, на улице тоже (чтобы не отличаться, им стыдно было говорить на "отсталом, деревенском языке их предков"), а домой с родителями переходили на родной язык, потом женились/выходили замуж и своих детей воспитывали на немецком языке... Сегодня от этих языков осталось всего лишь несколько записек, носителей уже 2 века нету, а языки эти упоминаются только в учебниках филфака, в несколькиh строчках...
Если кому-нибудь надо, могу уточнить данные и источники.
Автор: Odo 15.4.2009, 12:21
Це саме наш випадок і той щабель на якому перебуває нині українська. Наша біда у тому, що ніхто не вірить у те, що далі наступить з усією невідпорністю наступна стадія мовного буття:
Автор: Odo 15.4.2009, 14:08
Зустрічаємо ще одну новину, щодо української в інтернеті: Національна поштова система http://mail.ua/. Не повірите, але з українським інтерфейсом!
Автор: Admin 15.4.2009, 15:32
Украина в опасности! Коварные враги сделали очередную попытку дискредитировать "українську в інтернеті":
Це просте правило надійно захищає користувачів нашого сервісу від спаму.
http://mail.ua/static/help/general/antispam
Идиоты!
Автор: Odo 15.4.2009, 16:18
http://mail.ua/static/help/general/antispam
Идиоты!
А що, власне, Вас так напружує? у Ґуґля, здається, така ж система. Принаймні, коли мені нова людина пише, яка не є у моїх контактах, то її лист ґарановано потрапляє до спам-кошика.
Автор: Admin 15.4.2009, 17:21
Це вам здається. Или настроили аккаунт так сурово. У Гугла нет такой дебильной системы. У меня штук 10 аккаунтов на Гмейле. 1 из 100 нормальных писем попадает в спам, да и то - по делу. Или не все поля заполнены, или много ссылок в теле письма. А такого дебилизма как на mail.ua еще свет белый не видел, поверьте моему 10-летнему опыту. У меня 80-90% входящих писем - от неизвестных адресатов. Как мне их добавить в белый лист?
Придурки в шароварах. Однозначно. Но вам понравится - ведь на украинском языке, остальной функционал - не так уж и важен
Автор: Odo 15.4.2009, 18:30
Придурки в шароварах. Однозначно. Но вам понравится - ведь на украинском языке, остальной функционал - не так уж и важен
Гггг, як Вас криє одначе. Що не по-Вашому виходить, еге?
Опінія фахівця, який тестує бета-версію:
Автор: Admin 15.4.2009, 19:45
Одо, это вы из вредности или так "до безтями" любите все украинское?
Если мое мнение вам до лампочки (Еге ж! Що то за фахiвець, що не пише мовою!), то вот вам еще мнение:
http://internetno.net/2008/06/26/mailua/
Автор: Def 15.4.2009, 22:21
Скорее до безтямы.
Но надо отдать должное. С парнем интересно спорить.)
Автор: Odo 16.4.2009, 11:24
У кохання "до без тями" не дуже вірю, тому українську мову просто люблю і щиро радію за її мережеві успіхи.
Який жах! Це ж треба таке зробити, ой-ой-ой, що ж теперечки буде. Ну порепетуйте ще, мені так подобаються Ваші істерики, щойно Ви уздрієте десь українську
А довіряю я лише тим, хто переконливо довів справою свою гідність довіри. http://www.tereveni.org.ua/ мені переконують набагато більше, як Ваш форум.
Но надо отдать должное. С парнем интересно спорить.)
Дефе, дяки, навзаєм.
Автор: Odo 16.4.2009, 14:33
Нова соцмережа:
І знову ж таки з україномовним інтерфейсом!
Адміне, шароварники наступають, гівномет до бою!
Автор: Admin 16.4.2009, 15:39
І знову ж таки з україномовним інтерфейсом!
Адміне, шароварники наступають, гівномет до бою!
Расслабьтесь. Не вижу я там "соцмережi". Пока что одно громкое название. Таких ежедневно десятки "мертворождается". Или будем обсуждать только из-за наличия украинского интерфейса? Як велику перемогу ридноi мови?
Автор: Odo 16.4.2009, 16:32
Спочатку збільшується кількість тексту / ресурсів, а вже потім між ними виникає культурна конкуренція якости цих текстів / ресурсів. Послідовність саме така.
Автор: Odo 22.4.2009, 10:03
Ось Вам кілька цілком живих україномовних проєктів:
[Вырезано. П. 9. У нас тут самый главный проект!]
Автор: Odo 23.4.2009, 16:53
Отже, щодо пошти mail.ua, отримав від знайомого запрошення і зараз тестую. Зі спамом дійсно хлопці намудрили, принаймні, як на мене, можна було би зробити спам-теку, куди у кожному разі власник скриньки міг би зазирнути і розібратися, що там йому нападало. Але є одна фіча, якої я щось не пригадую у решти поштових сервісів — візитівка. Це сторінка login.mail.ua з якої може написати будь-хто і вказати свою е-адресу і лист не лише знайде адресата, але і додасть вказану е-адресу до списку контактів одержувача.
Хто хоче отримати запрошення, звертайтесь у приват.
Адміне,
Вельми шляхетна метода дискусії. І як, пробачте, я маю доводити свою точку зору без прикладів?
Автор: *Киця* 23.4.2009, 22:05
Поставь ссылки в подпись или в информацию про себя в профиле.
А вообще кому надо - может в гугле поискать, проектов с украинским интерфейсом сегодня не мало.
Автор: Odo 24.4.2009, 8:11
Ще дві цікавинки нової пошти mail.ua:
- Можливість створювати додаткові адреси, наприклад, для реєстрації на якихось сайтах, а коли на скриньку з них почне валитися спам, ці адреси просто Вами видаляються, здається щось подібне нещодавно було на яху-пошті;
- Розмір долученого файлу до 25 Мб. Для порівняння, максимально можливий розмір долученого файлу на ґуґлівському джимейлі < 10-12 Мб.
Автор: Гад еще тот 24.4.2009, 10:37
У мене браузер україномовний стоїть.
Автор: *Киця* 24.4.2009, 11:23
А я на этом форуме сменила язык интерфейса на украинский, но почему-то некоторые кнопки и еще кое-что остались на русском...
Автор: Odo 24.4.2009, 11:43
*Киці* вже пояснив, але про всяк випадок для всіх, хто стикатметься з подібною проблемою: для того, щоб ґудзики форуму теж стали україномовними треба крім мови змінити ще скін з Pro на Ukrainian, це там само де Ви обирали мову, тобто знизу ліворуч. Чому все так трохи недружньо і неінтуїтивно, це до Адміна. Але дяки, що хоч так зробив.
Автор: Admin 24.4.2009, 14:15
Когда у вас расстройство желудка - тоже админа незлым тихим вспоминаете? Все претензии насчет "недружньо і неінтуїтивно" - к разработчику. См. подпись в подвале страницы - "Форум IP.Board © 2009 IPS, Inc. "
Автор: age 24.4.2009, 14:47
Глупое обсуждение - украинский в интернете есть, а и быть там ему еще долго, в крайнем случае, даже если он пропадет, никто из нас про это не узнает.
Автор: Odo 24.4.2009, 15:04
Звісно, звідки Вам про це дізнатися, адже Ви тусуєте переважно в російськомовному секторі мережі.
Ось чому Ви такий нервовий, давно страждаєте цим?
Автор: *Киця* 24.4.2009, 16:09
Odo,
Спасибо!
Это правда. Потому что для того, чтоб язык перестал существовать требуется больше времени...
Автор: Odo 24.4.2009, 16:17
Спасибо!
Будь ласка
Подібні труднощі лише розпалюють нашу по-дитячому жорстоку цікавість, ану і справді зникне чи не зникне?
Автор: *Киця* 24.4.2009, 16:24
Есть несколько основных параметров, на основании которых лингвистики определяют находистя ли тот или иной язык под угрозой.
Если судить по этим параметрам, украинский язык (пока) не находистя под угрозой.
Автор: Odo 24.4.2009, 16:31
До темки:
Стогони посилювалися, до них почало домішуватися хрипіння, але й тепер ніхто на це не зважав, хоч нерви вже зафіксували, що звідкись у квартирі йдуть незвичні звуки. Всередині нас є немовби запобіжник, який усе приглушує – щоб лише подалі відтягнути найгірше. Відколи задрімали наші інстинкти, ми реагуємо лише на безпосередню загрозу: нам нема різниці між виплюнутою кісточкою й вистреленою кулею – поки вона не долетіла.
Хрипи почастішали, далі затихли. Та саме тоді, в цій зловісній тиші, почувся булькотливий звук – такий буває, коли рветься артерія й з легенів до горла рине спінена кров. Всі кинулися туди й застигли довкола. Мама поволі опустила банку з майонезом і сказала:
- О Боже...
Марті:
- Мамцю, я ж нічого не могла зробити! ...
http://litclub.org.ua/texts/show/244/
Если судить по этим параметрам, украинский язык (пока) не находистя под угрозой.
Про це вже говорили кількома сторінками вище. Переглянь тему, зокрема 6-у сторінку особливо http://vorskla.net/index.php?s=&showtopic=1007&view=findpost&p=2522 і http://vorskla.net/index.php?s=&showtopic=1007&view=findpost&p=2534. Українська за півкорку до зони нестабільних мов, де вже знаходиться білоруська.
І ще,
покажи мені хоч одного постійного користувача, цього форуму, крім мене, який стабільно писав би українською? А це місто (Полтава), де відродилася у ХІХ сторіччі українська, яке часто називають духовною колискою України, що ж говорити про инші прості міста, що немають таких пишних титулів, коли у "духовній колисці" такі кепські справи з мовою?
Автор: *Киця* 24.4.2009, 17:05
Українською — 136 014 статей.
5:
* Білоруська: 30,017 артыкулаў.
* Галісійська: 43,417 artigos.
* Фризька: 10.312 siden.
Середній показник по групі: 27 915,3 статей
6:
* Французька: 752 767 articles;
* Китайська 554 000;
* [b[u]]Російська: 349 244 статьи.[/b][/u]
Середній показник по групі: 551 414,6 статей.
Надо сравнивать не только число статей, но и число населения страны.
В Украине, скажем так, 50 миллионов жителей и 136 014 статей на Вики, в России 150 миллионов жителей и 349 244 статей, в Китае более миллиарда жителей и 554 000 статей.
Давайте сравним. В России примерно в 3 раза больше жителей, чем в Украине и в 2,56 раз больше статей. В Китае в 20 раз больше жителей и всего лишь в 4.07 раз больше статей на Вики. Украинский на Вики ничем не отстает от китайского и русского, даже наоборот.
А про статью о "степени вымирания языка" подробно напишу сегодня вечером или завтра.
Не всему в интернете надо верить. Я, конечно, за украинский язык, и понимаю почему тебя так тревожит его судьба, но просто ты пессимист.
С точки зрения науки, ситуация с украинским языком лучше, чем тебе это кажется.
Автор: Odo 24.4.2009, 18:52
В Украине, скажем так, 50 миллионов жителей и 136 014 статей на Вики, в России 150 миллионов жителей и 349 244 статей, в Китае более миллиарда жителей и 554 000 статей.
Давайте сравним. В России примерно в 3 раза больше жителей, чем в Украине и в 2,56 раз больше статей. В Китае в 20 раз больше жителей и всего лишь в 4.07 раз больше статей на Вики. Украинский на Вики ничем не отстает от китайского и русского, даже наоборот. А про статью о "степени вымирания языка" подробно напишу сегодня вечером или завтра. Не всему в интернете надо верить. Я, конечно, за украинский язык, и понимаю почему тебя так тревожит его судьба, но просто ты пессимист.
С точки зрения науки, ситуация с украинским языком лучше, чем тебе это кажется.
Уяви собі таку ситуацію,
одного ранку Ти прокидаєшся ідеш до крамниці чи ше десь у своєму рідному Бєлґраді, а скрізь всі говорять винятково турецькою, ну... з невеличким домішком сербської, Ти кажеш їм, люди Ви шо? а вони так зневажливо Тобі кидають, ну Ти просто не врубаєшся, хто ж нині сербською спілкується? зараз всі на турецьку переходять, а сербська... ну ніц з нею не станеться з тією сербською, поки вона у нас державна, а спілкуватися ми можемо якою захочемо.
Чи важитиме Тобі тоді, яка ситуація з сербською з наукової точки зору?
Можливо Тобі це здається фантастикою, але для мене це та реальність, з якою я стикаюся у своєму рідному місті.
Автор: *Киця* 25.4.2009, 7:41
1) Не надо наезжать на мою страну, язык, народ!
2) Такого у нас в Сербии быть не может, потому что мы себя любим. Мы вполне осознаем, что сербский язык - всего лишь один из сотни маленьких языков, что у него, конечно, есть свои недостатки, но мы прежде всего обращаем внимание на его достоинства. Мы искренне любим свой язык, потому что он является неотделимой частью нас самых. У нас родной язык с верой сразу асоцитуруются с национальстью.
Поэтому, в принципе, сербам не понятны такие понятия как "русскоязычный украинец". (если подробно объяснить - поймут теоретически, но практически не поймут, чем этот "русскоязычный украинец" отличается от русского... а если тот еще скажет типа "ну, да, я на русском разговариваю, но в принципе я люблю свою страну..." - серб скорее всего ничего не скажет (чтоб не обидеть собеседника), но про себя подумает "что это за патриот? Вроде бы любит свою страну, а даже на родном языке говорить не умеет/не хочет. Глупость!".
Конечно можно общаться хоть на китайском, просто это глупо, это означает неуважение страны, в которой ты живешь, неуважение своего народа = неуважение самого себя. Если человек по национальности русский - это другое дело, но даже тогда надо было бы по другому относиться, потому если бы этот русский жил и работал например в Германии - то на улице и на работе он говорил бы на немецком, почему тогда и в Украине на улице и на работе не говорит на украинском, а старается навязать свой язык?
3)
Ситуация сложная и я тебя кое в чем понимаю, просто надо не только бороться за свой язык, но и верить в его силу. Почти все славянские языки (кроме русского) стыкались с подобными проблемами и все они выжили, нормально существуют. А украинский чем хуже?
Надо немного пропиарить сам язык, но не навязывать его и набраться терпения: конкретные последствия сегодняшней "языковой политики" будут видны в то время когда нашим с тобой внукам будет 20.
Автор: Odo 27.4.2009, 8:42
А де був наїзд? Чи Ти будь-яку згадку про свою країну, мову, народ вважаєш наїздом? Тоді, треба, взагалі, припиняти дискусію, бо без згадок, прикладів, екстраполяцій на чиїсь: країну, мову, народ, ми взагалі ніц не скажемо.
Автор: Odo 27.4.2009, 9:00
Дяки і на тому.
Сила будь-якої мови у її носіях, а їх щороку все меншає? Тому я вірю в її силу, але усвідомлюю всю ірраціональність цієї віри, бо розум каже, що українську сьогодні може врятувати лише якесь чудо.
У тому і справа, що "Почти", бо білоруську Ти вже не почуєш в жодному з білоруських міст.
Власне — нічим, нас чекає те саме, що і нашу найближчу родичку — білоруську, спочатку часткове, а потім і повне забуття.
Почитай, блск., http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=500&Itemid=41 про Ірландію. Не знаю, які враження будуть у Тебе, але мені здається, що там ситуація безнадійна, не зважаючи ні на які мовно-піарні заходи. Що лише ще раз підтверджує опінію про те, що рух мови до життя або смерти незворотний і коли вона вже обрала собі напрямок, то спинити цей стихійний процес майже неможливо.
Автор: Odo 27.4.2009, 9:19
Поэтому, в принципе, сербам не понятны такие понятия как "русскоязычный украинец". (если подробно объяснить - поймут теоретически, но практически не поймут, чем этот "русскоязычный украинец" отличается от русского... а если тот еще скажет типа "ну, да, я на русском разговариваю, но в принципе я люблю свою страну..." - серб скорее всего ничего не скажет (чтоб не обидеть собеседника), но про себя подумает "что это за патриот? Вроде бы любит свою страну, а даже на родном языке говорить не умеет/не хочет. Глупость!".
Конечно можно общаться хоть на китайском, просто это глупо, это означает неуважение страны, в которой ты живешь, неуважение своего народа = неуважение самого себя. Если человек по национальности русский - это другое дело, но даже тогда надо было бы по другому относиться, потому если бы этот русский жил и работал например в Германии - то на улице и на работе он говорил бы на немецком, почему тогда и в Украине на улице и на работе не говорит на украинском, а старается навязать свой язык?
Цілком згоден і підтримую, але повір мені: 8 з 10 полтавців не почують цих Твоїх слів. Для них це, щось на кшталт моралі дітям, що їх инколи безнадійно намагаються прочитати своєму дитяті батьки, що я Тебе ростила, пестила, доглядала, ночей недосипала, а Ти зовсім мені не вдячне. Ну, не здатна дитина це усвідомити, аж поки не народить своїх дітей і сама недоситпатиме, отоді вона і згадає ці слова матері, бо свій досвід переконує найглибше, все решта пролітає повз вуха, як щось нецікаве, непотрібне і малоймовірне. Вона переконана, що у неї все буде инакше. Все те саме і з мовою, жодні моралі тут не діють, вони вже говорені-переговорені, люди вже навіть чути про цю тему не можуть, настільки вона всім набридла. Звідси мій песимізм. Я намагаюсь не читати людям моралі, хоч не завше це вдається, я намагаюся показати людям ту реальність, що наступить після остаточного зникнення нашої мови, щоб вони зрозуміли, що у них зараз ще є вибір:
- Дати мові шанс
- Падаючого штовхнути
Автор: Odo 27.4.2009, 9:37
Принагідні думки до теми:
Автор: Malinka1308 27.4.2009, 11:02
Знаете, дают шанс. Вон у меня в универе уже целое движение образовалось. Не сказала бы, что массовое, но начиналось с одного(!) человека.
Я не сильно в это верю,но все же и Рим не за день строился.
Автор: Odo 27.4.2009, 11:46
Я не сильно в это верю,но все же и Рим не за день строился.
Відрадно про це чути. Пасіонарії і рухали завше колесо історії, все колись починалося з однієї особи. Хоча, http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2_%D0%9B%D0%B5%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87, що власне й увів у науковий обіг цей термін, вельми скептично оцінював пасіонарні можливості українців, вважав нас нацією, яка ще спить.
Автор: *Киця* 27.4.2009, 15:01
Пока не было, но я предупреждаю на всякий случай.
Статистика есть?
Лишний пессимизм.
Что касается белорусского - они сами виноваты. Честно говоря я про Беларусь мало знаю, да и не особо интересуюсь, но из того, что я знаю, я сделала вывод, что Белорусы недостаточно самобытны, чтоб их считать отдельным народом. (не против, если кто-нибудь сможет меня переубедить)
Я согласна.
Автор: Odo 28.4.2009, 7:52
Величезна подяка *Киці* за цей документ.
Стефан Неманя про мову:
- из завещания Стефана Немани сербскому народу -
Берегите, дети мои, язык, как землю свою. Слово может быть потеряно как город, как земля, как душа. А что есть народ, если он потеряет свой язык, землю и душу?
Не берите чужие слова в уста свои. Примешь ли чужое слово - знай, что не ты завоевал его, но оно тебя завоевало. Лучше тебе потерять самый большой и укрепленный город своей страны, нежели самое маленькое и незначимое слово своего языка.
Земли и государства не покоряются только мечом, но и языком. Но знай, что враг настолько завоевал тебя, сколько слов стер из языка твоего и своих подставил тебе.
Народ, который теряет свои слова, перестает быть народом.
Существует болезнь, которая поражает язык, как зараза тело. Я помню такие заразы и чуму для языка. Бывает это чаще всего на рубежах народа, при соприкосновении одного народа с другим. Там, где язык одного народа соприкасается с языком другого.
Два народа могут воевать и мириться, два языка никогда примириться не смогут. Два народа могут жить в большом мире и любви, но их языки могут только воевать. Всегда при встрече и смешении двух языков, они - как две армии в схватке не на жизнь, а на смерть. До тех пор, пока в бою слышен и один, и другой язык - борьба равноправна. Когда один из них слышен громче, он и побеждает. Напоследок слышен только один язык. Бой закончен. Одного языка не стало. Одного народа не стало.
Знай, что сражение между языками не длится день или два, как сражение между войсками, и не год, и не два, как война между народами, но век или два, но для языка это такой же небольшой период, как для человека мгновение. Поэтому лучше проиграть все сражения и войны, нежели потерять язык. После поражения в сражении и поражения в войнах народ остается жить. После утери языка народ исчезает.
Человек может выучить свой язык за год. Не забывает его, пока жив. Народ не забывает свой язык до тех пор, пока существует. Чужой язык человек также может выучить за год. Столько же ему нужно, чтобы отречься от своего языка и принять чужой. Это и есть та зараза и погибель языка, когда один за другим люди начинают отрекаться от собственного языка и принимать чужой, по собственной воле, либо вынужденно.
Я в своих войнах использовал язык как самое опасное оружие. Пускал и я заразу и чуму на их языки перед моими полками. Во время осад и долгое время после них, я посылал пастухов, селян, ремесленников и бродяг, чтобы переполнили их города и села как слуги, рабы, торговцы, разбойники, блудники и блудницы. Мои полководцы и полки приходили в наполовину уже завоеванные земли и города. Больше земель завоевал языком, нежели мечом.
Берегитесь иноязычников. Они приходят незаметно, не знаешь когда и как. Кланяются тебе на каждому шагу. Не зная твой язык, они стелятся и стараются умилостивить тебя так, как это делают псы. Никогда не знаешь, о чем они думают или о чем могут думать, потому что они молчат. Первые, которые приходят разведать, потом передают другим, и те за ночь переползают нескончаемыми рядами, словно муравьи, нашедшие еду. Однажды утром проснешься, окруженный иноязычниками со всех сторон. Тогда узнаешь, что они не немые, и у них есть язык и песни, и свои танцы, и обычаи. Становится все шумнее и шумнее. Они больше не умоляют и не просят тебя, а требуют и отбирают. А ты остаешься на своем, но в чужой земле. И нет у тебя другого выхода, как гнать их или бежать самому - смотря что тебе по силам.
На землю, которую так завоюют иноязычники, войска не нужно направлять. Их войска приходят, чтобы взять то, что язык завоевал.
Язык тверже крепости. Когда враг войдет в твои крепости и укрепления, ты не отчаивайся, но смотри и слушай, что с языком. Если язык остался нетронутым, не бойся. Пошли шпионов и торговцев, пусть зайдут в села и города и слушают. Там, где слышна наша речь, где глаголят и где, словно старый золотник, вертится наша речь, знай, что это наша земля, не смотря на то, кто в ней правит. Цари меняются, державы пропадают, а язык и народ - остаются, и таким образом завоеванные земля и народ со временем освободятся и воссоединяться со своим родным языком и землей своего народа.
Запомни, что каждое завоевание и оцепление не столь опасны для народа, сколь вредны потомкам. Они могут вредить только одному поколению, но не народу. Народ долговечнее одного поколения и долговечнее всякого государства. Со временем народ воссоединиться, словно вода, как только разрушатся дамбы, которые его разъединяют. А язык, язык - это та вода, всегда одинаковая с обеих сторон дамбы, которая словно тихая и мощная сила, подмывающая и разрушающая берега, опять воссоединит народ в одно отечество и одну державу.
------------------------------
Стефан Неманя (1114-1200), основатель династии Неманичей, которая правила Сербией более двухсот лет. В этот период Сербия прошла путь от маленького раздробленного княжества до одного из мощнейших государств на Балканах тех времен. Стефан Неманя правил с 1166 до 1196 года, когда отрекся от престола в пользу сына. Тогда он принял монашеский постриг в монастыре Студеница как монах Симеон. После Студеницы он ушел на Святую Гору Афон, где со своим сыном Саввой основал монастырь Хиландар. Поскольку из его блаженно почившего тела истекает Святое Миро, его прозвали Святой Симеон Мироточивый.
Все его дела послужили вдохновением для книжевника Миле Медича, создавшего «Завещание Стефана Немани», из которого мы и взяли завещание о языке. Миле Медич родился в городе Книн в 1933 году. Кроме «Завещания» он опубликовал следующие книги «Венцы Неманичей», «Многая лета», «Камень с Динар», «Нашествие иностранных слов на сербский язык», «Оборона и заблуждения защитников иностранных слов».
Автор: Odo 6.5.2009, 17:54
Опінія до теми:
Цьому є кілька причин.
Перша - русифікація українського інтернету, що є, як би цього не хотіли російськомовні українці, лише мінус нашому сегменту - будь який пошук веде нас в Росію, що, як відомо, нас не задовольняє по ряду причин.
Друга - погана індексація і синонімізація українських ресурсів російською мовою.
Частіше за все пошук українською мовою не призводить до необхідної кількості результатів, щоб забезпечити і задовольнити потреби користувача, незважаючи на те, що за даними різних статистичних джерел в Україні близько 7-10% активних користувачів Інтернет, а це, погодьтеся - непогана кількість людей, які однозначно відчувають проблему пошуку в українському сегменті мережі.
Крім того, спроба знайти хоч якусь статистику пошукових серверів саме згідно українських запитів - призводить, знову ж таки, до відсутності результатів, для прикладу, спробуйте задати на Гуглі пошук "статистика по пошуковим фразам" (на момент написання статті видано було 0 результатів).
Нашою метою є знищення такої "несправедливості", що виллється в каталогізацію українських веб-ресурсів, максимально точну індексацію їх саме українською мовою, бо лише це покращить пошук в українському сегменті інернету.
© ukrweb.info
Автор: Admin 6.5.2009, 18:45
Вот, вот: "Мыши кололись, плакали, но продолжали жрать кактус".
Автор: Odo 8.5.2009, 8:21
Просто деякі миші не перетворилися на мутантів з відбитою генетичною пам'яттю і ще пам'ятають, як те, що нині боляче колеться і дійсно більше нагадує кактус, колись було смачними горішками, улюбленою стравою білок. Знаходяться, навіть, ентузіясти, які вірять, що днк колишніх горішків вдасться скорегувати і повернути їм колишній вигляд і смак, щоправда скептики стверджують, що цей процес є невідновним. У кожному разі, вода під лежачий камінь не тече і робити щось у цьому напрямі потрібно, незалежно від результатів.
Автор: Odo 19.5.2009, 12:35
Цікавий діялог до темки з иншого форуму:
Kassandra: от взагалі-то в цьому і проблема, адже коли мова розчиняється в інших, це можна сказати загибель нації, адже мова - самоідентифікатор нації.
Мова - це орган внутрішнього буття, це саме буття, яке перебуває у процесі внутрішнього самопізнання. Мова - це зовнішній прояв духу народу і нема нічого більш тотожного ніж мова народу і його дух. Мова - це безперечна діяльність духу, це не продукт діяльності, а сама діяльність. © Гумбольдт
Автор: Odo 19.5.2009, 14:00
http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/poltava/ до теми.
Автор: Odo 20.5.2009, 8:42
Про мовну ситуацію у Полтаві у 1810 році:
© http://politiko.com.ua/blogpost1448
Автор: Odo 25.5.2009, 15:54
До темки:
«Був я нещодавно на Дніпрі і в дорозі, подорожуючи у вагоні третього класу, прислухався до розмов тамтешнього простолюду. Мене вразила їхня говірка — явне зіпсуття, явна хвороба української мови. Хохли просто сипали великоруськими словами, великоруськими зворотами, а основна мова та її склад були українські; виходило дещо досить потворне, ні Богові свічка, ні чортові шпичка. Слухаючи цю недоладну суміш двох мов, я замислився про вмирання малоросійської мови. Адже це безперечно, що вона вмирає. Чи зникне остаточно, чи ще прокинеться й буйно розквітне — інше питання: адже не можна забувати, що українські мовляни живуть не лише в Росії,— а галицькі русини плекають свою мову, створюють нею літературу, і не дозволять їй згаснути навіть і тоді, коли останній Остапенко в Росії перехреститься на Євстафієва. Але це — справа майбутнього, а тепер наявний такий факт: занепадає малоросійський говір. Занепадає говір, що ним розмовляли впродовж сторіч мільйони живих людей, і розмовляли не з примусу, а тому, що з ними цей говір народився і з ними зріс, тобто віддзеркалив у собі всі звиви й ухили психіки цього народу… Коли у вагоні третього класу вслуховувався в цей сором української мови, мені — хоч я сам не малорос і не слов'янин — кортіло гукнути на цілий слов'янський світ: „Чому ви дозволяєте? Адже тут перед вашими очима остається збиток і згуба слов'янського добра!”.» — В. Жаботинський у статті, надрукованій у 1904 році.
Автор: Admin 25.5.2009, 16:24
Настоящий "свидомый" украинец даже в интернете ведет неусыпную работу: все назло клятым москалям, ни одного слова, похожего на русское. Пусть смешно и непонятно, зато щирый западный диалект двигаем в массы!
Сайт про Симона Петлюру пришлось сделать с русскоязычной версией, конечно, только в пропагандистских целях, для отлова заблудших душ:
|
Но вот в украинской версии оттянулись:
|
Вот вам
Никаких общепринятых буржуйских "Index", "Home". Никаких москальских "Главная". Хатня! Знай наших! С "картой" лоханулись немного, на горском диалекте будет "мапа", и "кнопки" - москальское порождение. Даешь "тыцявки". И "ланок" или "посылань" побольше
Автор: Odo 26.5.2009, 12:10
Спєцом для поціновувачів російської
Владимир Жаботинский
О ЯЗЫКАХ И ПРОЧЕМ
П.Б. Струве в январской книжке "Русской Мысли" (1911) затронул интересный и важный вопрос. Жаль только, что затронул мимоходом и аподиктически разрешил на 4 страничках. Этот спор об этнической природе государства российского, о том, считать или не считать малороссов и белорусов за особые нации, о том. быть ли России "национальным государством" или же пути ее ведут к так называемому Nationaliatenstaat, - спор этот заслуживает самого серьезного, самого, если позволено так выразиться, увесистого обсуждения. И я глубоко убежден, что постепенно он и станет во всей серьезной российской публицистике предметом такого именно обсуждения. Ибо вопрос о национальностях есть для России кардинальный вопрос ее будущности, более важный, более основной, чем все другие политические и даже социальные проблемы, включая хотя бы самое аграрную реформу. Пишу эти слова и. конечно, знаю. что лишь очень немногие с ними согласятся. И тем не менее, - оно все же так. Было время, когда и в Австрии думали, будто национальная проблема есть второстепенная мелочь, скромно отходящая на задний план. как только на сцену выступают "настоящие" интересы, особенно экономические. А жизнь доказала, что все бытие государства, точно вокруг оси, обречено вращаться вокруг проблемы национальностей, и под конец даже социал-демократия стала давать основательные трещины как раз по швам национальных разделений. От судьбы не ушла Австрия, от судьбы не уйдут и ее соседи.
Я тоже не имею в виду браться за "увесистое" рассмотрение вопроса, затронутого П.Б. Струве. Но хочу сделать несколько беглых замечаний по поводу одной из деталей этого вопроса: о том, куда зачислить малороссов и белорусов. Вряд ли, впрочем, уместно тут слово "деталь": это не деталь, а центр тяжести всего спора. В самом деле: если малороссов и белорусов зачислить, как хочет П. Б. Струве, в состав единой русской нации, то нация эта возрастает до 65 процентов всего населения Империи, т.е. до громадного большинства в две трети: и тогда, пожалуй. картина действительно недалека от "национального государства". Наоборот, если малороссов и белоруссов считать за особые народности, то господствующая национальность сама оказывается в меньшинстве (43проц.) против остального населения, а сообразно тому изменяются и все виды на будущее. Поэтому смело можно сказать, что разрешение спора о национальном характере России почти всецело зависит от позиции, которую займет тридцатимиллионный украинский народ. Согласится он обрусеть - Россия пойдет по одной дороге, не согласится - она волей-неволей пойдет по другому пути. Прекрасно поняли это правые в Государственной Думе. Когда решался вопрос о языках инородческой школы, они, смеху ради, голосовали даже за каких-то "шайтанов" и "казанских греков": они даже не подняли рук против еврейского языка, очевидно, желая сделать весь законопроект ненавистным и неприемлемым для начальства; но когда речь зашла об украинском языке, они отбросили и паясничество, и хитроумные расчеты и просто подняли руки против, ибо почуяли, что тут самое опасное место, решительный шаг, при котором ни шутки шутить, ни лукаво мудрствовать не приходится.
Возражение П.Б. Струве вызвано следующими моими строками, напечатанными в тон же "Русской Мысли":
"На этих страницах П. Б. Струве неоднократно высказывал, что считает Россию государством национально-русским. В этом очерке не место спорить о таком сложном вопросе; но считаю нужным кратко оговорить, что стою на резко противоположной точке зрения. Примыкаю к тем, которые не закрывают глаз на статистику и помнят, что народность, язык которой называется русским, составляет, по несомненно преувеличенным данным переписи 1897 г., всего 43 процента населения Империи. Это много, но этого недостаточно для того, чтобы остальные, "инородцы", добровольно согласились на роль бесплатного приложения к великорусской народности. Относясь с глубочайшим уважением к этой народности и к ее могучей культуре, желая с ней жить и дальше в тесной близости духовного обмена. они, однако, полагают, что естественной вотчиной этой культуры являются пределы этнографической Великороссии, и если теперь оно не так, то причина, главным образом, в вековом насилии и бесправии. Мы, "инородцы", предвидим только одну из двух возможностей: или в России никогда не будет свободы и права, или каждый из нас сознательно использует свободу и право прежде всего для развития своей самобытной национальной личности и для эмансипации от чужой культуры. Или Россия пойдет по пути национальной децентрализации, или в ней немыслимо будет ни одно из оснований демократии, начиная со всеобщего избирательного права. Для России прогресс и Nationalitatenstaat - синонимы, и всякая попытка перескочить через эту истину, утвердить в государстве прочный порядок наперекор воле и сознанию трех пятых населения - кончится крахом. Так полагают "инородческие" националисты, и не только они: а кто прав. ответит будущее".
"Изумительно прежде всего, - отвечает П. Б. Струве. - в какой мере политическая или иная тенденция способна слепить глаза и скрывать от зрения самые внушительные и непререкаемые объективные факты. Какая-то упорная традиция, постоянно оживляемая интеллигентской политической тенденцией, скрывает от некоторых людей огромный исторический факт: существование русской нации и русской культуры. Именно русской, а не великорусской. Ставя в один ряд этнографические "термины" - "великорусский", "малорусский", "белорусский", автор забывает, что есть еще термин "русский" и что "русский" не есть какая-то отвлеченная "средняя" из тех трех "терминов", а живая культурная сила, великая, развивающаяся и растущая национальная стихия, творимая нация (nation in the making, как говорят о себе американцы)".
Прежде всего замечу, что П. Б. Струве не прав, полагая, будто я забываю о термине "русский". Напротив. Я даже совершенно согласен с г. Струве в том, что русская нация и культура "не есть какая-то отвлеченная средняя" из великороссов, малороссов и белорусов. Конечно, не есть. Русским языком называется у людей язык одного только великорусского племени; ни украинского, ни белорусского языка этот термин не обхватывает. А русской национальной культурой называется культура, созданная на этом языке. На языке великороссов и только великороссов, а не на каком-то отвлеченном "среднем" из трех языков. Ибо такого среднего и на свете нет. Следовательно, русская культура есть национальная культура великорусского племени. Малороссов и белорусов можно заставить присоединиться к ней, или можно даже мечтать, что они к ней все добровольно присоединятся; но это будет именно присоединение к чужой (хотя бы и родственной) культуре, созданной не на природном языке присоединяющихся национальностей. Термины "русская культура" и "великорусская культура", взятые в чистом своем значении, совершенно совпадают, ибо русский язык и русская культура ни для кого, кроме великороссов, не являются природными. Я лично всегда охотнее употребляю термин "русский" вместо "великоросс": если в данном случае отступил от этой привычки, то только во избежание неясности, так как знал. что есть - повторю выражение П.Б. Струве - "какая-то упорная традиция" совершенно неточно смешивать под словом "русский" в одну кучу три народа, отличных друг от друга по языку, по истории, по темпераменту, по физическому типу, по внутренней индивидуальности, по быту и общественному строю.
Есть "какая-то упорная традиция, постоянно оживляемая интеллигентской политической тенденцией" уверять самих себя и всех добрых людей, будто русская нация есть не "живая культурная сила", реальная. осязаемая и отграниченная, а именно "какая-то от влеченная средняя", некая метафизическая сущность, сочетающая в своем единстве три различных начала. Это, конечно, чистейшая фантазия. Но, мне кажется. если кто заслуживает упрека в таком фантазировании, то уж никак не те, для кого русская нация сама по себе, и украинская или белорусская - тоже сама по себе, - а скорее те, которые не признают тождества "русской" культуры с "великорусской" и непременно хотят придать первому термину какое-то более широкое значение...
Правда, сами украинские публицисты часто употребляют слово "русский" в другом значении, чисто этнографическом, и в этом смысле причисляют к "русскому племени" и украинскую народность. Если не ошибаюсь, такая формулировка родства между великороссами, малороссами и белорусами освящена еще авторитетом Костомарова. В одной статье одного украинского националиста она была выражена так: "Я - славянин по расе, русский по племени, украинец по национальности". Сомневаюсь, имеет ли эта сложная классификация какую-либо ценность с точки зрения этнологии: но во всяком случае за пределы этнологии и этнографии ее значение не простирается. Специфическую культуру создают не "расы" и не "племена" (да и вообще эти термины так неопределенны и расплывчаты, что теперь ими надо пользоваться только с величайшей осторожностью): культуры создаются национальностями, и каждая из национальностей ревниво бережет свою культуру и противится, когда сосед ей навязывает свою, хотя бы сосед этот числился ей двоюродным братом "по расе" и единоутробным "по племени". Хорваты и словинцы - и тесные соседи, и близкая родня по расе, племени, вере и т.д., и даже языки их куда ближе друг другу, чем русский с украинским: однако это две разные национальности с двумя разными культурами. Венгерские словаки - ближайшая родня чехам, настолько близкая, что словацкое население соседней Моравии считает своим национальным языком чешский: но словаки Венгрии считают себя словаками, ревниво берегут отличия в своем диалекте, охраняют свою литературную речь от чешских оборотов и. насколько это мыслимо при мерзостях мадьярского режима, творят свою словацкую, а не чешскую культуру. Ибо для этого творчества ни этнология, ни даже филология не указ. Для него указ - национальное сознание. Кто "украинец по национальности", для того все остальное родство по племени, по расе и т.д. может иметь только побочное значение: при выборе культуры решающий голос принадлежит не "расе", не "племени", а осознанной национальности.
Еще одна оговорка. Обыкновенно, когда хотят доказать, что русская культура есть продукт тройственного взаимодействия, а не одних великороссов, на сцену вытаскивается Гоголь, а иногда, в последнее время, и Короленко. Вот, дескать, малороссы, участвовавшие в создании "общерусской" литературы. Убедительность этого доказательства под большим сомнением. Величайший венгерский поэт Шандор Петефи назывался в сущности Александр Петрович и был сыном словака; но никто в этом не видит доказательства, что мадьярская литература будто бы есть "общевенгерская". У немцев тоже был крупный поэт, даже с проблесками гениальности, по имени Шамиссо, а по происхождению француз: разве поэтому немецкая литература стала немецко-французской? Разве она стала из-за Гейне немецко-еврейской? Общий фон, общий характер данной культуры не изменяется оттого, что случайно жизнь забросит в ее ряды человека другой крови, хотя бы даже гениального. Он или целиком ассимилируется с окружающим фоном, как Петефи или Шамиссо, или только наполовину, как Гоголь, на чьих произведениях лежит сильнейшая печать украинского темперамента. или совсем не ассимилируется и остается бобылем. непризнанным изгоем, как Гейне, - но национальный характер данной культуры остается неприкосновенным, и инородные пятна только выделяют и подчеркивают ее основной цвет, подобно тому. как черные "мушки" оттеняют белизну кожи. Десять Гоголей и сто Короленко не сделают русскую литературу "общерусской": она остается русскою, т.е. велико-русскою, а рядом с нею украинская народность, пробиваясь сквозь строй великих трудностей, создает свою литературу на своем языке.
Я написал, что если русская культура играет теперь неестественную роль культуры всероссийской, то "причина, главным образом, в вековом насилии и бесправии". П.В. Струве с этим не согласен. Русская. мол, культура преобладает и в Киеве, и в Могилеве, и в Тифлисе, и в Ташкенте "вовсе не потому, что там обязательно тянут в участок расписаться в почтении перед русской культурой, а потому, что эта культура действительно есть внутренне властный факт самой реальной жизни всех частей Империи, кроме Царства Польского и Финляндии". Тут уж П.В. Струве безусловно несправедлив к нашему благопопечительному российскому начальству. Как же можно отрицать его великие, неискоренимые из нашей памяти заслуги по части насаждения русской культуры за пределами Великороссии? П.В. Струве с легким сердцем констатирует, что теперь в Киеве "нельзя быть участником культурной жизни, не зная русского языка", и думает, будто "участок" тут ни при чем. а между тем это великая ошибка. Напротив, все дело в участке и в его многовековом усердии. Вот как рассказывает об этом усердии известный украинский историк, проф. М. Грушевский: "Покончив с политической особностью Украины, правительство не удовлетворилось этим: оно решило стереть и уничтожить также и проявления ее национальной жизни, и даже особенности украинского национального типа. Начиная с Петра I для украинских изданий вводится цензура, имевшая целью привести их к единообразию в языке с изданиями великорусскими. Русифицируются украинские школы. Вводится великорусское произношение в богослужении. Всякие проявления украинского патриотизма ревностно преследуются и подавляются".
Но зачем заглядывать так глубоко в старину! Вот перед нами новейшее время: с половины прошлого столетия замечается в России подъем украинского движения - и тотчас же начинается сверху ревностная борьба против "хохломании" и "сепаратизма". В 1863 г. министр Валуев провозглашает: "Не было, нет и быть не может украинского языка" - а в 1876 г. издан был указ, просто-напросто воспретивший украинскую культуру. Отныне разрешалось печатать по-украински только беллетристику да стишки и разыгрывать пьесы в театре; что касается до газет, журналов, серьезных книг и статей, лекций, проповедей и т.п., - все это было воспрещено, а об украинской школе и говорить нечего. Что же удивительного, если на этом поле, начисто опустошенном и распаханном усилиями урядника, с такой легкостью и вне всякой конкуренции взошли посевы той культуры, которую урядник, по крайней мере, терпел? И ничуть ее пышный расцвет в Киеве не доказывает, что дело исключительно в ее собственной мощи, что она и без помощи урядника все равно заглушила бы все соседние ростки и воцарилась единодержавно. Напротив. П.В. Струве сам не будет спорить против того, что если бы вместо указа о воспрещении украинской культуры явился в 1876 г. указ о разрешении вести на украинском языке преподавание в школах и гимназиях, то уважаемому публицисту вряд ли пришлось бы теперь так победоносно констатировать, что в Киеве без русского языка нельзя быть культурным человеком.
Что в Киеве, то было и повсюду. Всюду на окраинах русская культура появилась только после того. как земский ярыжка расчистил ей дорогу, затоптав сапожищами всех ее конкурентов. На Литве с 1863 года были запрещены польские спектакли, польские газеты и даже польские вывески, а литовцам запретили печатать литовским алфавитом что бы то ни было, даже молитвенники. Воспрещены были спектакли на еврейском жаргоне (еврейских актеров заставляли играть "по-немецки"), и до начала этого века не разрешали ни одной газеты на жаргоне. То же или почти то же происходило на Кавказе, и только по тому П.В. Струве имеет ныне возможность записать и Тифлис в перечень городов, завоеванных русскою культурой. Точнее, куда точнее было бы сказать: "Завоеванных урядником для русской культуры". Это. конечно, не мешает нам всем высоко ценить и даже любить русскую культуру, которая многому хорошему нас научила и много высокого дала. Но зачем игнорировать историю и уверять, будто все обошлось без кулака и будто успехи русского языка на окраинах доказывают внутреннее бессилие инородческих культур? Ничего эти успехи не доказывают, кроме той старой истины, что подкованными каблучищами можно втоптать в землю даже самый жизнеспособный цветок.
Дальше следует у г. Струве аргумент, который странно даже слышать из уст такого вдумчивого, совсем не шаблонного писателя и мыслителя: "Постановка в один ряд с русской культурой других, ей равноценных, создание в стране множества культур, так сказать, одного роста, поглотит массу средств и сил, которые при других условиях пошли бы не на национальное размножение культур, а на подъем культуры вообще". Такое "размножение культур" будет "колоссальной растратой исторической энергии населения Российской Империи". Это, да простит глубокоуважаемый автор, песня старая, петая, перепетая - и отпетая. Теперь от нее даже непрошибаемые социал-демократы отказались. Самое лучшее, самое прекрасное в мировой культуре - это именно ее многообразие. Каждая историческая нация внесла в нее свои особые, неподражаемо-своеобразные вклады, и в этом бесчисленном множестве форм, а не в количестве результатов и заключается главное богатство человеческой цивилизации. Если бы маленький двухмиллионный народ, населяющий Норвегию. послушался во время оно советов г. Струве и, вместо того чтобы "тратить" силы на создание собственной культуры, записался в немцы, - то в учебнике немецкой словесности числилось бы несколькими именами больше, но за то не было бы на свете того совершенно своеобразного, особенно благоухающего, индивидуально ценного божьего букета, который называется норвежской литературой. Да и нельзя никак противопоставлять "размножение культур" "подъему культуры вообще". Ибо с равным правом (а по-моему с большим) можно сказать, что "культуры вообще" нет, что это абстракция, ибо конкретно существуют (если, конечно, не считать машин и прочей мертвой утвари) только отдельные культуры отдельных наций. И это значит, что отдельная личность, участвующая в создании культуры, будь это поэт, философ, ученый или политик, может наилучше развить и использовать свои творческие силы, наиполнейшим образом sich ausleben только в родной среде, в родной обстановке и атмосфере, где все хотя не осязаемо, но ощутимо пропитано родными соками. В чужой обстановке значительная часть творческих сил уходит на преодоление какого-то естественного трения, хотя бы иногда неосязаемого, и потому результаты такого творчества меньше и беднее. С этой точки зрения стоит (даже в интересах "подъема культуры вообще") потратить много сил и много лет на создание особой бурятской или якутской культуры. чтобы создать обстановку, в которой потом бурятские и якутские таланты разовьются лучше, полнее и с большею пользой для человечества, чем развились бы в "общерусской" среде, созданной и пропитанной влиянием других наций. Раздробление сил, "растрата энергии" тут с лихвою будут возмещены впоследствии интенсификацией творчества в отдельных национальных коллективах. Если тут есть "обособление". то это обособление законное, необходимое: так "обособляется" художник, когда затворяется в своем кабинете, убранном по его вкусу, никого к себе не впускает - и пишет прекрасное произведение на радость и пользу всем людям.
Но все это зады, которыми прилично было заниматься лет пять или шесть тому назад, когда "мы" все были еще очень наивны и верили, будто национальный вопрос выдуман злоумышленниками. Теперь, слава Богу, известно и признано, что право каждой народности на самобытную культуру определяется и доказывается не теориями, а ее собственной волей к национальному бытию. Наличность этой воли показали и малороссы, и белорусы, и все остальные, несчетные и несметные народы Российского государства: а остальное доделает время.
1911.
http://www.tuad.nsk.ru/~history/Author/Russ/J/JabotinskijV/javik.html
Автор: Alless 1.6.2009, 13:27
Владимир Жаботинский
О ЯЗЫКАХ И ПРОЧЕМ
http://www.tuad.nsk.ru/~history/Author/Russ/J/JabotinskijV/javik.html
Дякую. Класна стаття
Автор: Гад еще тот 1.6.2009, 13:56
По поводу голосования: а куда два голоса пропали?
Автор: Odo 1.6.2009, 14:13
Завжди будь ласка.
Отакої, невже підрахуй завівся?
Автор: Admin 1.6.2009, 14:28
Старый скриншот в студию! (Неужто злобный админ нахимичил? В чью пользу-то хоть?)
Автор: Odo 8.6.2009, 13:36
Полтавська українська в тенетах інету: http://file.qip.ru/file/90876224/b030bc6b/I_master1.html
Протипоказання: наполегливо не раджу слухати особам з національно-мовними комплексами
Автор: Odo 11.6.2009, 10:24
Нині у всьому світі вживаються приблизно 6700 мов та діалектів, 2279 є в небезпеці, за ХХ століття зникло 200 мов, а 199 має менше 10 носіїв мови. Смерть мов не завжди пов"язана зі смертю носіїв мови, буває, що це наслідок політики влади. Найбільш песимістичні прогнози передбачають, що у найближчі 100 років зі світу зникне 90% мов, що вживаються сьогодні. Гарантом того, що мова виживе мало б бути принаймні 100 тисяч носіїв мови. ЮНЕСКО на основі GoogleMaps створило карту світу з мовами та позначило їхній статус.
http://www.unesco.org/culture/ich/index.php?pg=00206
http://www.dziennik.pl/nauka/article329694/Jezyki_wymieraja_jak_rosliny.html
За цією картою в Україні зараз 15 мов/діалектів, який їхній статус - кому цікаво, хай подивиться.
Автор: Admin 31.7.2009, 6:22
Читать всем озабоченным, любителям галицийского диалекта и всяких "ланок" и "опиний". Кого начнет трясти от словосочетания "русский язык" - заменяем "русский" на "украинский" и читаем дальше, от этого смысл не теряется:
– Существует ли угроза русскому языку?
– Угроза чему именно? Существованию русского языка? Ответ абсолютно отрицательный.
Я бы сказал, что есть угроза не русскому языку, а его конкретным культурным носителям, которые не согласны с изменениями, недовольны ими. Позиция лингвиста, успокаивающая и умиротворяющая, может быть сформулирована так: русский язык со всем справится.
http://www.gazeta.ru/comments/2009/07/30_x_3229157.shtml
Автор: Odo 5.8.2009, 8:07
Сенс втрачається саме після такої заміни, бо російській дійсно ніц не загрожує, принаймні найближчі 150 років, чого не скажеш про українську.
Автор: Гад еще тот 6.8.2009, 14:32
Короче, песня Гадюкиных (Серега Кузьминский, вечная ему память). Можно адресовать полтавскому населению - по меньшей мере, 80% его.
Качать тут:
http://tempfile.ru/file/648852
Автор: Odo 7.8.2009, 10:29
Качать тут:
http://tempfile.ru/file/648852
Царство йому Небесне! Хоч я і не великий прихильник його творчости, але був заскочений цією звісткою, така молода й енергійна людина. Дивно, що поховали його у Львові, адже остатньо він мешкав і працював у Москві.
Стосовно питання мовної засмічености або навпаки мовних тенетових новотворів мемів раджу відвідати новий україномовний проєкт "Файна Меморія", ґуґль ланку підкаже
Автор: Odo 13.8.2009, 11:53
І яко ілюстрація до вищесказаного про уявну "рівність" російської та української:
Україна витратила 3 мільярди 195 мільйонів гривень з бюджетів усіх рівнів України на утримання навчальних закладів з російською мовою навчання, натомість Російська Федерація не виділила жодних коштів на утримання навчальних закладів з українською мовою навчання в Росії.
Про це свідчать оперативні дані Головної служби з питань гуманітарного розвитку Секретаріату Президента України.
Згідно з цими даними, в Україні нараховується 983 дошкільних навчальних заклади з російською мовою виховання, в Росії таких закладів з українською мовою навчання – 0, в Україні є 1199 загальноосвітніх навчальних заклади з російською мовою навчання, в Росії подібних закладів з українською мовою – 0. Загалом в Україні навчається російською мовою 779 423 учні загальноосвітніх навчальних закладів, 1 292 518 учнів вивчають російську мову як предмет і 165 544 учні вивчають російську факультативно або в гуртках. Натомість в Росії вивчають українську мову як предмет 205 учнів, а 100 учнів вивчають її факультативно.
В Україні навчаються російською мовою 59 656 студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації і 395 186 студентів ІІІ-ІV рівні акредитації. В Росії жоден студент не навчається українською мовою.
В Україні за рахунок державного бюджету надруковано 1 555 500 примірників підручників російською мовою вартістю 18 млн. 616 тис. гривень. У Росії державним коштом не надруковано жодного підручника українською мовою. http://www.unian.net/ukr/news/news-330787.html
Автор: Admin 13.8.2009, 12:53
Україна витратила 3 мільярди 195 мільйонів гривень з бюджетів усіх рівнів України на утримання навчальних закладів з російською мовою навчання, натомість Російська Федерація не виділила жодних коштів на утримання навчальних закладів з українською мовою навчання в Росії.
Нравится ли это озабоченым или нет, но русский - язык межнационального общения. Поэтому учить его надо наравне с английским и китайским (этот можно попозже
).А еще надо поднять вопрос, почему у нас так мало внимания уделяется английскому.
Автор: Odo 13.8.2009, 13:56
).А еще надо поднять вопрос, почему у нас так мало внимания уделяется английскому.
Подобається це совкам, що відстали від життя назавжди чи ні, але російська, як мова спілкування це далеке минуле, яке ніяк не можуть забути люди з раб'ячою психологією. Але мій допис був не стільки про це скільки про ось цю брехню:
Так само можна сказати у виразі 4 х 2 = 8, заміняємо 4 на 400 і "от этого смысл не теряется"
Автор: Admin 13.8.2009, 16:12
Наша песня без конца - начинай сначала.
Автор: Odo 1.10.2009, 7:45
http://www.pravda.com.ua/news/2009/7/17/98467.htm на статтю до темки, від екс-президента Світового Конгресу Українців — Аскольда Лозинського. Кілька уривків, що зачепили:
В сьогоднішній Україні можна порівняти рускомовність до алкоголізму. Алкоголік рідко зрозуміє чи, тим більше, визнає, що він хворий на хворобу, яку треба лікувати, і тому не лікується. Довкола нього всі інші теж алкоголіки і тому не здатні, або ж не мають бажання, це ствердити та почати процес лікування.
Українська мова потребує сьогодні пріоритету. Конституція є тільки основою на документі. Без втілення конкретних програм, припис Конституції чи указ президента, який без чогось конкретного доручає Кабінету міністрів розробити програму впровадження української мови, не має значіння.
До речі, як показала пані Юля, у "все пропало", сьогоднішній Кабмін в особовому складі не має бажання таке зробити. Це мусить знати президент і тому його указ тільки показовий.
Чи можна заборонити російську мову? Ні, але і не треба. До речі Росія недавно пожалувалася до Організації Безпеки і Співробітництва в Європі, що в Україні дискримінують проти російської мови.
Яка іронія і зухвалість! Чи у Франції дискримінують проти англійської мови? Чи у Польщі проти німецької? Чи у Росії проти української? Всі дискримінують в користь державної мови. Чи не найвищий час, щоби в Україні позитивну дискримінацію відчула рідна мова?
Автор: Odo 2.10.2009, 13:44
А тим часом:
Парламентарии одобрили новый законопроект «О государственном языке» В Таджикистане русский язык потерял свой прежний статус языка межнационального общения. Новый законопроект «О государственном языке» одобрила нижняя палата таджикского парламента. Утвержденный депутатами закон закрепляет за таджикским языком статус единственного официального, сообщает Утро.ru.
Теперь вести переписку и устное общение с органами государственной власти, предприятиями и учреждениями, получить информацию и документы можно будет исключительно на государственном языке страны – таджикском.
Автор: Admin 2.10.2009, 13:53
Даа.. Таджикистан сделал гигантский рывок вперед вслед за Украиной. Теперь в русских и американских ВУЗах будут учить еще и таджикский, чтобы следить за передовыми технологическими разработками в хлопководстве и хоть как-то не отставать от передовой научной мысли!
Автор: Odo 2.10.2009, 13:54
Практичні поради переходу на українську мову спілкування (для тих хто хоче, але не знає як?):
2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищіть російську розкладку клавіятури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "апщєпанятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіятури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю.
3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говориш у реальному часі). Відвідуйте україномовні форуми.
4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно.
5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником.
6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам'ятає себе на вашому місці.
7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.
Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритимете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.
Скоро ви відчуєте, як складно говорити українською з людиною, яка говорить до вас російською. Адже під час діялогу ви автоматично використовуєте слова один одного. Треба навчитися не втрачати пильність, інакше виходитиме суржик. Говорячи з російськомовними, не бійтеся, що вас не розуміють. Перевірено: корінні росіяни, які ніколи не чули української, все прекрасно розуміють, якщо говорити повільно, пояснювати (українською ж) значення тих чи інших слів.
Не соромтеся того, що ви спершу не зможете висловити українською усе, що хотіли б – це мине, мозок перебудується. На це потрібно близько року. Цей рік – випробування на щирість вашого бажання говорити українською. Пройдіть це випробування. Буде складно, але тримайтеся – знову повернутися до російської і стати таким, як усі, ви завжди зможете. Не бійтеся тимчасово зрадити свою ідею. Якщо захочеться зробити перерву і відпочити, знову перейти на російську – не проблема. Це не страшно, відпочинете тиждень-другий і зробите другу спробу. У мене було саме так.
8. Ставши справжнім патріотом, вчіться толерувати російську. У ворожому мовному середовищі живеться складно, але не забувайте, що ви так само колись не розуміли мовної проблеми, а по-друге пам'ятайте, що внутрішня різноманітність країни є джерелом її розвитку – близько 10% російськомовного населення має залишитися.
здерто http://www.hurtom.com/news/works/4273-praktichn-poradi-perekhodu-na-ukransku.html
Автор: Admin 2.10.2009, 14:11
"Настоящая жизнь пролетела мимо, радостно трубя и сверкая лаковыми крыльями." ©
Автор: Def 2.10.2009, 20:28
здерто http://www.hurtom.com/news/works/4273-praktichn-poradi-perekhodu-na-ukransku.html
Прям 8-мь заповедей шахида.)))))
Автор: Odo 5.10.2009, 12:37
Звичайний процес кристалізації думки у несприятливих культурних обставинах )))
Якось одна людина побачила иншу, що сиділа у ямі:
— Агов, друже, давай руку — витягну тебе звідти!
— Не треба, живу я тут.
© Андрей Тарковский
Автор: sergey2e 1.4.2010, 3:01
Якось одна людина побачила иншу, що сиділа у ямі:
— Агов, друже, давай руку — витягну тебе звідти!
— Не треба, живу я тут.
© Андрей Тарковский
Та спілкуйтеся собі українською в мережі, хіба ж хто вам заважає, кристалізуйте думки у "несприятливих" культ. обставинах. Особисто я чудово розумію мову. Но навіщо по- єзуїтські примусувати розмовляти мовою. Це має бути повільно та добровільно та за бажанням. При этом 140 - национальному русскоязычному региону Крым тоже приходится кристаллизовывать мысли у несприятливих умовах українизації. Но если бы Россия протянула руку Крыму, с удовольствием всем Крымом свалили бы из ямы-Украины, с 1954года мучаемся, а не живем мы тут(Хрущев подарил русский Крым Украине). А вот то, что творится в Украине последние оранжевые 5 лет - это как раз:" — Не треба, живу я тут."
В действительности происходит с точностью до наоборот. Хочешь вылезть из ямы, а тебя просто заставляют в ней жить оранжевые свидомиты.
Кстати насчет новой украинской орфографии. Чем мap(англ) лучше karte(нем)? Слова заимствованы из двух родственных языков германской группы. А тем, что слово карта "дискредитировало" себя употреблением в москальском языке. А кроме того англо-украинский суржик малочисленной диаспоры, а не язык украиноязычного населения центральной и восточной Украины(использующего издавна полтавский диалект на базе которого был создан украинский литературный язык) является сейчас эталоном для реформаторов. Диаспоре ближе взрывное английское Ґ , чем фрикативное традиционное украинское Г. Им понятнее Томас вместо Фома, этэра вместо эфир( буква тета Θ в западной традиции трансформировалась в TH , а в русской в Ф), не удивлюсь если вместо Гавриил будет Габриэль . Вот и используют "маю опінію" вместо "маю думку". Но почему украинец, который живет в Украине вопреки всему, должен равняться на потомков украинцев сбежавших за длинным долляром в Западное полушарие. Напрашивается вывод: да лишь бы не как у москалей на все 180 градусов.
Русский язык - без сомнения язык межнационального общения на постсоветском пространстве.
Автор: Odo 1.4.2010, 9:02
В действительности происходит с точностью до наоборот. Хочешь вылезть из ямы, а тебя просто заставляют в ней жить оранжевые свидомиты.
Гаразд, "оранжеві" були погані, тепер у владі "голубі" — насолоджуйтесь!
Дяка, поржав
Чому Вас це дивує? Нормальний процес становлення нації, звичайне акцентування етнодиференційного маркера, у даному випадку — мовного. Ну і цитатка принагідно з підручника етнопсихології, до речи з російського:
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/stef/02.php
Автор: Odo 8.4.2010, 15:45
Літературний редактор СТБ Віктор Кабак: «Свою мову треба вивчати все життя»
Мовна політика каналу СТБ – предмет давніх і бурхливих дискусій серед телеглядачів. Є як нарікання, так і щира зацікавленість. Які ж слова використовують у «Вікнах», навіщо, звідки вони взялися? Усе це спробував пояснити літературний редактор каналу Віктор Кабак у нашому інтерв’ю.
Як я розумію, у «Вікнах» використовують Скрипниківський правопис?
Так, але не повною мірою. Його взято за основу. Ми намагаємося використовувати всі доступні джерела, а надто до 32-33-го років, коли українській мові завдано найбільшої шкоди. Тоді вона зазнала нищівного удару. Починаючи з 33-го року і вже до 46-го українську мову підганяли під російську. Ми намагаємося уникати таких слів. Харківським правописом ми користуємося активно, багато беремо з тих словників.
Тобто ви справді досліджуєте всі ці джерела?
Авжеж.
Бо на форумі дуже багато нарікань і підозр, що люди, які за це відповідають, навіть не заглядали в ті словники.
Я розумію, що на форумі багато людей щиро дивуються, щиро цим переймаються, щиро висловлюються. Але це мовознавство, і воно, як і будь-яка наука, потребує часу. Люди клали життя на те, щоб вивчати мову. Згадаймо відому фразу Вольтера: «Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вивчати все життя». Серед тих людей, які критикують, є і багато фахівців – я певен. Але все одно цьому треба присвячувати все життя. Треба дуже глибоко й аналітично підходити. Ми понад 10 років намагаємося це робити. Ми – це літредактори каналу СТБ. Ми все це вивчаємо, заглиблюємося, підходимо до цього дуже серйозно. Я не кажу, що в нас усе одразу виходить. Усі ми поступово вчимося, зазираємо дедалі глибше. Я не впевнений, що на це вистачить життя. Тому що дуже багато всього знищено, дуже багато приховано, стерто, спалено.
99-го року запропоновано схожий проєкт змін до правопису, але його не ухвалили. Як ви гадаєте, чому?
Тому що суспільство ще не готове. Відтоді минуло 10 років, але суспільство досі не готове. Це велика звичка. Але якщо вже за це зачепився – воно як вірус. Дуже багатьом це подобається. Треба розуміти, що мова – це живий організм, який повинен бути системним. Це найголовніше. А що робили в ті відомі часи з мовою? Її позбавляли системності. Але за ці 10 років дуже багато всього зроблено, дуже багато людей, самі того не помітивши, вже сумирніше ставляться до цього. Це використовують не тільки на нашому каналі. Уже здійснено великий поступ. Багато каналів, які насміхалися з СТБ, поступово тихенько, без зайвого галасу, теж ідуть за нами гарячим слідом. Так у житті ведеться: все приховане рано чи пізно стає очевидним.
А хто ще користується Скрипниківським правописом в Україні?
Був і є такий журнал – «Критика». А взагалі ним користуються багато сучасних авторів.
Я бачила в Оксани Забужко щось схоже.
Так. А ще зараз перевидають багато книжок тих часів. Я гадаю, що якби такий проєкт змін, як 99-го, запропонували тепер, то, можливо, він би і пройшов. Такого галасу, такого несприйняття в суспільстві вже не було б. Воно все одно до того йде – хочеш не хочеш. Люди звикають. Звичка – дуже велика справа. Люди не вороги цього – вони просто звикли до іншого.
Адже, щоб люди звикли до такого, треба, щоб якомога більше телеканалів цим користувалися. А якщо тільки СТБ, чи буде зиск?
Це треба робити поступово. Багато каналів активно намагаються йти в тому самому напрямку, що й ми. Інша річ – що це дуже копітка робота. Якщо ми понад 10 років це запроваджуємо на СТБ, то наші глядачі підготовленіші до цього. А перейти одразу, в один день – це буде дуже тяжко. Ми йшли до цього поступово і далі йдемо в цьому напрямку. Ця робота триває. Але це - не справа одного дня. Та вже багато хто йде саме туди. Хтось трохи попереду, хтось позаду. Але напрямок той самий – відродження правдивої української мови.
А ви не боїтеся, що так ви втратите східні реґіони? Адже вони нічого не розуміють.
Це блеф, що вони не розуміють української мови. Инша річ – що їм зручніше говорити так, як говорили їхні батьки. Якщо Україна розвивається, українську мову все одно треба вивчати. То, можливо, ліпше українську мову в східних регіонах одразу вивчати правильно?
Є ще такий закид, що вони в школі вчилися инакше. І що класики писали иншою мовою. Люди наводять це як вагомий доказ, це для них показово. Мовляв, Шевченко, Українка і Франко не писали так.
З класиками не зовсім така справа. Якщо почитати класиків, виданих у 20-х роках або до революції, то твори було написано саме такою мовою. Узяти хоча б Максима Тадейовича Рильського. У творах, написаних і виданих у 20-ті роки, є всі ці слова.
Тобто потім усе це редагували?
Звичайно! За радянських часів редагували всю класику – це однозначно, це відомий факт. Хто цікавиться, тому це відомо. Але були й недогляди радянської влади. Я нещодавно бачив німецько-український словник. І там проскакують слова за Скрипниківським правописом. Вони звідти не видалені. Я бачив це на власні очі. От 46-го року був відомий один словничок. Там була така схема – без перебільшення: було взято ті слова із синонімічного ряду, які були найбільше схожі на російські, а якщо таких не було, то їх вигадували. А 69-71-го років було видано тритомний словник. Недарма автори й укладачі отримали Шевченківську премію. Річ у тім, що вони дуже багато чого відродили, повернули дуже багато слів – скажімо, в синонімічних рядах. Люди брали на себе таку відповідальність, ризикували. Діставали слова зі словників 20-х років і вставляли в ці синонімічні ряди. На жаль, у масовій свідомості закладено: якщо слово незрозуміле, то воно одразу західнянське. Але насправді багато наддніпрянських і полтавських авторів – тобто далеких від Галичини, – вживають усі ці слова. Мова насправді дуже багата. Якщо в Наддніпрянській Україні їх уже не вживали, почали викорінювати, то на Галичину радянська влада прийшла тільки 39-го року. Тому до 39-го року все це було в ужитку, багато чого збереглося. Але якщо тепер пошукати, виявляється, що ці слова прийшли з так званої Великої України. Мабуть, галичани тоді й вигадали цей термін – Велика Україна. Я вважаю, що вона заслужила назву Велика своєю величчю і багатством мови. Ми і намагаємося своєю щоденною копіткою працею це багатство відроджувати.
Ще є такий закид, що некористування чинним правописом – це порушення законодавства. Як ви це прокоментуєте?
Я прокоментую це так, що життя людині дано тільки раз. І сидіти й чекати, доки чинний правопис вирівняється, немає часу. Багатьох мовознавців було винищено, страчено по таборах, зламано морально. Багатьом із них, читаючи їхні словники, я довіряю більше, ніж сучасникам – хай вони мені пробачать. Я розумію цих людей – мовознавців, які працюють над чинним правописом. Необов’язково це - вороги української мови, ба навіть навпаки. Просто їх поставлено в ці рамки, тому що дуже тяжіє така традиція.
Тобто ви вважаєте, що треба реформувати чинний правопис?
Обов’язково. Хоча в ньому вже є багато українського. Але водночас дуже багато треба змінювати. Не просто окремі слова, а всю систему. Таке враження, що люди, які працювали над радянським правописом, так його зумисно заплутували, щоб ніхто ніколи не розплутав. Коли організм безсистемний, купи не тримається, то можна будь-якої миті сказати: «А може, його й немає взагалі? Може, це вигадка? Жалкоє нарєчіє?» Тому головне – щоб це був живий організм, щоб він мав свою систему.
Ще на форумі розгорнули бурхливу дискусію щодо слів Севастопіль, Симферопіль. Мовляв, це грецький корінь «polis», то чому закінчення стало «піль»?Якщо слова перероблені на кшталт слова Тернопіль, то в ньому корінь український – «пілля», тобто «поле». Поясніть, будь ласка.
Кожна мова переінакшує запозичене під себе. То що, від «поля» можна зробити «піль», а від «polis» – не можна? Ми навіть не підозрюємо, скільки в нашій мові запозичених слів. А в народній свідомості вони давно вже, як свої. З німецької мови - страшенно багато слів. Але якщо це слово вже прийшло, то носії мови вважають його своїм. А отже, і поводяться з ним, як зі своїм. От дивіться: взяти два слова – «поле» і «polis». Незалежно від їхнього походження. Є правило закритого і відкритого складу: «школа», але «шкільний». То хто мені пояснить, чому від слова «поле» можна утворити закритий склад «піль», а від слова «поліс» – не можна? І там, і там склад закривається за однаковим українським правилом. Я зробив для себе відкриття кілька місяців тому: в німецькій мові слово «Константинополь» – не німецьке – закінчується на «пель». І чомусь ніхто німцям не закидає, що вони грецьке походження цього слова перекрутили на свій манір. Вони пишуть «пель», ми пишемо «піль».
А чому Европа, Еспанія?
Слово пішло звідти, де казали «Европа». У нас до 20-х років теж казали «Европа», і запозичено його було в такій формі. Традиція казати «Европа» була, але її знищили. І взагалі, хоч мовою це слово напиши – буква «е» на початку ніколи не йотується. І в слові «Египет» – не йотується. От Ємен йотується, тому там спочатку буква «є». Ніякою мовою «Европа» не йотується: ні французькою, ні чеською, ні польською. «Европу» йотують тільки росіяни. Російська мова просто переінакшила під себе. А чому ми повинні переінакшувати за Росією, якщо навіть географічно ми ближче до Европи?
Етер, як я розумію, кажуть тому, що в слові - грецька «тета».
Авжеж. Греки ніколи цю «тету» не віддавали як «ф». А росіяни її запозичили як «фіту». Але ж називається вона «тета». Дуже багато слів із нею навіть у російську мову проскочили, як «т». Наприклад, «театр». Перша літера там саме «тета». Є ще два таких слова: «ортопедія» і «орфоепія». У першому випадку залишилася «тета», а в другому туди втулили «фіту». Якщо почати досліджувати це питання, то можна легко довести, що традиція називати «тету» через «т» в Україні значно довша, ніж оці 70 років, які її змінили на «ф».
Припустімо, люди захочуть користуватися цим правилом. Але як вони знатимуть, де міняти цей звук, а де – ні? Адже мало хто знає грецький алфавіт.
Розумієте, люди насправді не винні. Це мають робити фахівці. І своєю працею ми хочемо спонукати фахівців, щоб вони справді впорядковували це, приводили до ладу. Треба просто підняти ці старі словники. Тут не треба навіть вивчати грецьку мову – досить узяти український словник тих часів. Там можна прочитати, що насправді Феодосія – це Теодосія. У перекладі це означає «місто, дароване богом». Бог – це Тео. І наука ж теологія, а не феологія.
Мало хто так логічно прослідкує.
Зрозуміло. Тому має бути системність. Нехай це прослідкують фахівці й відкинуть свої радянські правописи. Людині нема коли ставати мовознавцем-філологом – вона має просто звертатися до фахівців. Людині треба встигати просто жити.
Дуже вам дякую за відповіді.
Розмовляла Олена Колесник
Мова оригіналу
Для довідки:
Харківський (скрипниківський) правопис — правопис української мови, прийнятий 1927 року демократичним шляхом голосування правил на Всеукраїнській правописній конференції. Цей правопис затвердив 6 вересня 1928 р. Народний комісар освіти Микола Скрипник, через що його інколи називають «скрипниківським правописом» або «скрипниківкою».
31 березня 1929 року його прийняла Українська академія наук, а 29 травня того ж року Наукове товариство ім. Шевченка у Львові.
Укладачами цього правопису були відомі українські мовознавці А. Кримський, Л. Булаховський, О. Курило, О. Синявський, Є. Тимченко, М. Грунський, В. Ганцов, М. Наконечний, Г. Голоскевич, Б. Ткаченко та інші. Членами правописної комісії були також літератори М. Йогансен, С. Єфремов, М. Хвильовий, М. Яловий. Більшість із них згодом репресував і знищив сталінський режим.
http://www.stb.ua/klubv.php?item.24827
Автор: Admin 8.4.2010, 17:32
Тому що суспільство ще не готове. Відтоді минуло 10 років, але суспільство досі не готове.
А ви не боїтеся, що так ви втратите східні реґіони? Адже вони нічого не розуміють.
Це блеф, що вони не розуміють української мови. Инша річ – що їм зручніше говорити так, як говорили їхні батьки. Якщо Україна розвивається, українську мову все одно треба вивчати. То, можливо, ліпше українську мову в східних регіонах одразу вивчати правильно?
Ще на форумі розгорнули бурхливу дискусію щодо слів Севастопіль, Симферопіль. Мовляв, це грецький корінь «polis», то чому закінчення стало «піль»?Якщо слова перероблені на кшталт слова Тернопіль, то в ньому корінь український – «пілля», тобто «поле». Поясніть, будь ласка.
А чому Европа, Еспанія?
Слово пішло звідти, де казали «Европа». У нас до 20-х років теж казали «Европа», і запозичено його було в такій формі.
Етер, як я розумію, кажуть тому, що в слові - грецька «тета».
Авжеж. Греки ніколи цю «тету» не віддавали як «ф». А росіяни її запозичили як «фіту». Але ж називається вона «тета».
Припустімо, люди захочуть користуватися цим правилом. Але як вони знатимуть, де міняти цей звук, а де – ні? Адже мало хто знає грецький алфавіт.
Идиотизм. Наклепайте побольше мап вместо карт (надо же, я не знал, что "карта" - русское слово и его надо уничтожать, думал - пошло от немецкого "karte"), придумайте побольше рогатых Г и народ к вам потянется... Вручит вам кайло в руки и пойдете дороги строить, филологи недолеченные. Я начинаю подозревать что все эти недоумки на жаловании у ФСБ, так сказать разлагают изнутри
Автор: Odo 9.4.2010, 10:52
А шо? ©
Автор: Odo 12.4.2010, 9:53
Дві ланки до теми:
Це перша:
http://lenta.ru/conf/ruzhytsky/
А це друга:
Акція Калинова гілка
Для більшості мешканців України не є секретом той факт, що користуватися українською мовою в містах "на схід від Збруча", скажімо так, здебільшого не прийнято. Навіть ті, хто цього й хотів би, часто не наважуються починати розмову українською. З різних мотивів: просто боячись видатись ультранаціоналістом, боячись виглядати білою вороною, чи з остраху, що людина одповість російською - то ж буде незручно! Люди ж, які працюють, чуючи запит російською мовою, як правило, російською й відповідають - зовсім не з нелюбові до української і не через погане нею володіння, а, нерідко, лише з чемності, хоча багато хто з них із задоволенням спілкувався би по-українськи.
Ми пропонуємо зламати цей надуманий бар'єр, для чого проголошуємо добровільну громадянську акцію http://kalynovahilka.org.ua/
Участь в акції передбачає використання власниками, директорами, менеджерами і просто співробітниками підприємств і організацій на своїх вітринах, сайтах, рекламних носіях тощо якогось з наступних графічних логотипів або гасел:
- Українською? Так!
- Знаю українську
- Ми дбаємо про свій престиж і прагнемо виглядати в Ваших очах чемними та освіченими. На Ваше звернення українською ми відповімо нею ж.
Автор: Def 12.4.2010, 20:01
Та знаю)))
Но не буду, не моё имхо.
Автор: Odo 13.4.2010, 10:27
Но не буду, не моё имхо.
Щодо тебе
то я в курсі.Але акція для тих, хто знає і хоче спілкуватися українською, але не готовий наражатися на щоденні "зачудовані" погляди і красномовні відповіді підкреслено-російською, погодьтесь, що не кожна людина — герой мовного фронту і навіть не повинна ним бути, їй має бути просто зручно і комфортно нею спілкуватися, для цього власне й вигадані ці інформаційні наліпки. Подібні речі мені зустрічалися і за кордоном, наприклад у Болгарії доводилося бачити написи на кав'ярні: "Тут Вас обслуговуватимуть польською". Цілком нормальна практика у багатомовних середовищах.
Автор: Def 13.4.2010, 19:39
Поскольку тебя давно знаю. Отвечу честно.
Нет изумлённых взглядов. Есть мысли. Ещё один селюк приехал.
Мова- удел села.
И дебилов, которым нечем гордиться. Кроме мовы. ( как наш общий (друг))
Тебя не имею в виду. Ты диаспора. Хоть и Питерская.
Хотя, почему у тебя тумблер сработал на мову. Я не понимаю...
Автор: Odo 14.4.2010, 10:18
Нет изумлённых взглядов. Есть мысли. Ещё один селюк приехал.
Мова- удел села.
И дебилов, которым нечем гордиться. Кроме мовы. ( как наш общий (друг))
Та хоч зневажливий, хоч зачудований, суть від цього не змінюється ;-)
Хотя, почему у тебя тумблер сработал на мову. Я не понимаю...
Все просто, десь навіть банально: на певному ступені свого розвитку кожна мисляча істота рано чи пізно має застановитися питанням своєї тожсамости: хто я таке, звідки і навіщо? Що я по собі залишу у цьому світі, коли піду з нього? Це важкі питання і більшість воліє їх собі не ставити і не шукати на них відповідь. Можливо місце помешкання вплинуло на ті відповіді, які я собі дав на ці питання і зробило їх більш контрастними, порівняно з тими, якими вони могли бути живи я тоді у Полтаві. Здалеку українська ідея виглядає привабливішою, звідси не видно всіх побутових дирисвітств, які безумовно є і відвертають від неї багатьох людей.
Щодо самої мови, то я дійсно вважаю, що це мало не єдине, чим українці можуть пишатися, що її і потенційні і наявні мелодійні та виразні можливості в рази перевищують подібні можливості мов сусідів. Це те, що дійсно варто розвивати і те у що варто вкладати свою енергію і час.
Автор: Def 14.4.2010, 22:03
Что по этому поводу думает твоё дитя?
Жена у тебя, я так понимаю, из Питера.
Автор: Odo 15.4.2010, 7:46
Жена у тебя, я так понимаю, из Питера.
Наразі воно не цікавиться мовними питаннями, як буде далі побачимо
Автор: Def 17.4.2010, 20:39
Мне как то странно читать отзыв отца о своём ребёнке в стреднем числе.
Мальчик, или девочка?
Автор: Admin 17.4.2010, 21:26
Не, все правильно. Дитя - "оно", среднего рода. Каков вопрос - таков ответ.
Автор: Def 18.4.2010, 20:00
Буквоед.)))
Автор: Odo 19.4.2010, 8:36
Новини з мовних фронтів, у даному випадку це Київ:
З того часу завжди і скрізь спілкуюся лише українською. (Виключенням може бути лише той випадок коли бачу, що людина явно не розуміє української.) Помітив цікавий момент. Часто коли при зустрічі з незнайомою людиною вільно і впевнено розмовляєш українською, співрозмовник переходить з російської на українську.
Мальчик, или девочка?
Позаяк, тема не про мене, відповів у приваті ;-)
Автор: Odo 28.4.2010, 8:38
Віршик до теми:
Була різниця й нині є.
Бо українець слово мами
Таки вважає за своє.
Хохол на рідне хмурить брови
І морщить носа не дарма —
Українець має рідну мову,
А у хохла її нема.
Є різні погляди на благо і красу
І все оте залежить від людини.
Один шукає українську ковбасу,
А іншому потрібна й пісня України.
Автор: Odo 30.4.2010, 15:44
Сьогодні шукав у мережі відгуки туристів про Чорногорію і наштовхнувся випадково на такий діялог:
"Писать можно по русски, Радован хорошо знает наш язык, тем более как то в одной из наших бесед он посетовал, что некоторые русские пишут ему по английски - "неужели не любят свой язык?"
Подумалось, а я знаю націю, яка справді не любить свою мову.
Автор: Odo 20.5.2010, 8:57
Два віршики до теми:
Юнко чи юначе!
Не цурайтесь того, хто ви,
Що з села - тим паче!
Бо ж йому пошану гідну
Віддають повсюди!
Бережіть, як ниву хлібну
Рідну мову, люди!
У розмові щирій, тісній,
В суперечці втомній...
Мови - то мов квіти різні -
Схожі й неповторні
Ви не зрадьте і не крайте
Грубими словами,
Не топчіть, не забувайте
Колискову мами.
Щемний запах свого краю
У веснянім цвіті,
Щедрий вечір, шепіт гаю -
Що є в світі кращим?
То ж не зводьте перед словом
Рідним штучні мури.
Не губіть своєї мови -
Мови і культури.
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сніг, журба —
Її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх — погорду!
Ти зрікся мови рідної...
Автор: Odo 31.5.2010, 10:26
Новина до теми:
Во время рассмотрения документа в парламенте, сенаторы внесли в законопроект поправки, ужесточающие требования к прокату кинофильмов в Казахстане - с 2012 года все фильмы, поступающие в казахстанский кинопрокат, обязательно должны дублироваться на государственный язык.
Автор: Odo 1.6.2010, 10:11
Цитата до теми:
Автор: Odo 4.6.2010, 12:26
До теми:
Відкритий лист
до представників місцевого самоврядування
та всього «рускоговорящего» населення Запорізького краю.
молю вас, благаю
Т.Шевченко.
З ранку був біля пам’ятника Тарасу Григоровичу. Присутніх було декілька десятків. Було холодно. Вітер. На землі лежав сніг. В зв’язку з подіями в Україні у присутніх був пригнічений настрій, у повітрі вітала невизначеність та тривога щодо майбутнього Держави та української мови.
Після мітингу поїхав до одного з керівників підприємства. Отримав образу через те, що пан «директор» нетактовно відгукнувся про деяких державних та громадських діячів минулого, пройшовся недобре по В.А.Ющенку. Вів себе збуджено, спитав мене: «Чи буду я стріляти в руських, якщо почнеться війна?". І наостанок сказав, що він все ж таки любить Т.Г.Шевченка і має «Кобзар» у себе вдома.
Вечір. Концертний зал «Глінки». Зал напівпорожній. Пригадав минулий рік - «яблуку не було де впасти»". Концерт прекрасний, але настрій за підсумками дня зовсім зіпсований. Прийшов до дому, взявся писати, хотілося виговоритися, викласти на папір думки, які накопичилися за день.
Я доведений до відчаю.
Чому мене ображають?
Чому навколо, всюди знаходяться люди, яким байдужа Україна? Чому вони заклопотані переважно тільки шматком ковбаси? Чому не чую навколо рідну мову? Чому мені гірко? Чому хочеться вчепитися у передсмертній хватці комусь у горло?
Чому мене ображають?
Чому з мене роблять дебіла тим, що заперечують існування всіх моїх національних символів? Чому Українська Україна в очах «русскоговорящего большинства» це погано? Чому за те, що я ціную своїх героїв, мене принижують осудом? Чому на моїй рідній землі до мене стільки ненависті з боку національної меншини і «русскоговорящих» тільки за те, що я вважаю Івана Мазепу, Симона Петлюру, Юрія Шухевича, В’ячеслава Чорновола - своїми героями? Чому ті, хто знаходиться поруч мене, ненавидять українську мову настільки, що за двадцять років не спромоглися її вивчити, бодай на побутовому рівні?
Чому органи місцевого самоврядування мого Запорізького, козацького краю, поголовно вживають на роботі і в побуті російську мову, і приймають програму розвитку мови сусідньої країни та виділяють на це близька півтора мільйонна гривень на рік? У той же час українська державна мова ледь животіє і не отримує належного фінансування для свого розвитку. Чи, можливо, продовжується окупаційний геноцид проти мого народу?
Чому в концертному залі «Глінки» на урочистому концерті, приуроченому до 196-річниці від Дня народження Великого сина української нації Тараса Григоровича Шевченка, не було жодного представника влади? Чому зал був напівпорожнім?
Чому на дев’ятнадцятому році незалежності Президент моєї країни говорить мовою сусідньої держави? Чому офіційно заявляє про те, що він знищить державну українську мову?
Як так сталося?
Адже українська в загоні, і лише державний статус придає ілюзорності тому, що мова захищена. Адже захист мови Конституцією - це є останній бастіон її захисту. І якщо з’явиться статус другої державної, українська буде беззахисною, як малолітня дитина.
Кажуть, так склалося історично.
Яка брехня!
Адже в українців силою століттями вибивали разом з мозками будь-які залишки мовної ідентичності.
Сьогодні День народження Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні деякі «русскоговорящие» хизуються тим, що вони люблять та поважають Т.Шевченка. Де в кого навіть «Кобзар» присутній удома. А чи відкривали вони коли-небудь цю книгу, для українця святішу за Біблію? Чи читали заклики Великого Кобзаря до дружби братерської? Чи читали поради Т.Шевченка Ляхам, Жидам і Москалям? Як їм потрібно жити в Україні, щоб бути поважними, всіма шанованими людьми.
Чи читали Ляхи, Жиди та Москалі перестороги Т.Шевченка про те, де вони опиняться, якщо будуть знущатися над українським народом? Шевченко писав: «Опиняться всі до одного у Дніпрі, і понесе Дніпро їхню кров далеко аж у чорнеє море і ніхто не допоможе».
Чому «рускоговорящие» продовжують мене ображати, продовжують знущатися наді мною?
Чому блюзнірствують з мене та з моєї української нації?
Чому заганяють мене в резервацію?
Чи, може, вони перевіряють мою терплячість?
Загнавши українців у глухий кут, вони ризикують отримати у відповідь народний гнів, який знесе все на своєму шляху. «Югославія» покажеться квіткою. А згадайте, що робили чеченці, коли з ними перестали рахуватися, а замість діалогу влаштували їхнє тотальне знищення. Загнана у безвихідь Чечня влаштувала не один «Норд-Ост».
Тому «не треба дразнити гусей», шановні «русскоговорящие», побійтесь Бога. Поводьтеся чемно на нашій благодатній землі. Якщо випала Вам доля жити в Україні, то шануйте її звичаї, мову, культуру, духовність.
Спілкуйтеся своєю рідною мовою, ніхто не забороняє. Вивчайте та переходьте також, поки не пізно, на державну українську мову спілкування, замість того, щоб ганьбити все українське та ще й блюзнірствувати при цьому.
Не треба мене ображати.
Адже я чемна та добра людина.
До речі, мати у мене руська за національністю, і я знаю російську не гірше за українську. Звісно при потребі спілкуюся нею, обов’язково тоді, коли перебуваю у сусідній Росії, з поваги та для кращого розуміння один одного. То й беріть з мене приклад чемності, а то часто приходиться чути в Запоріжжі: «Говорите по-руськи, я Вас не понимаю».
Не випробуйте мого терпіння.
Обнімаю всіх Вас. Хай Вам щастить. Повертайтеся до витоків, в Україну, до дому.
Любіть Україну або ідіть геть.
З повагою,
О.В.Ткаченко,
Голова ЗОО ВУТ «Просвіта»
Ще з тенет інтернету:
Попросив книгу відгуків та пропозицій де виклав суть своїх закономірних претензій. Очевидно підписався як постійний клієнт та депутат обласної ради.
Сьогодні отримав дзвінок від директора піцерії. Переді мною вибачились і сказали, що офіціантку звільнено.
Все починається з малого...
http://vorskla.net/go.php?http://guzj.livejournal.com/147134.html
Автор: Admin 4.6.2010, 13:32
Наша тема без конца. Официантку, конечно, уволили правильно - быкует у нас народ по-страшному.
А теперь представим себя на любом нашем автосервисе и попробуем сделать заказ на запчасти на государственном языке:
натяжитель цепи привода распределительного вала, упорный фланец распределительного вала, направляющая пластина рычага переключения передач.
Скажите честно: сможете вы перевести это без словаря и получится ли у вас донести мысль до дипломированного инженера, имеющего сертификаты, к примеру, Хонды или Мерседеса, без использования русизмов или дурацки звучащих для нас польских слов?
Одо, только зомбированные неучи или фанаты типа вас не понимают того, что литературный украинский язык не выдержит конкуренции с универсальными русским и английским и никогда не получится полноценно использовать его в любой ситуации.
Автор: Odo 4.6.2010, 14:08
А теперь представим себя на любом нашем автосервисе и попробуем сделать заказ на запчасти на государственном языке:
натяжитель цепи привода распределительного вала, упорный фланец распределительного вала, направляющая пластина рычага переключения передач.
Скажите честно: сможете вы перевести это без словаря и получится ли у вас донести мысль до дипломированного инженера, имеющего сертификаты, к примеру, Хонды или Мерседеса, без использования русизмов или дурацки звучащих для нас польских слов?
Одо, только зомбированные неучи или фанаты типа вас не понимают того, что литературный украинский язык не выдержит конкуренции с универсальными русским и английским и никогда не получится полноценно использовать его в любой ситуации.
Мені важко уявити, щоб водії, на тих теренах України, де українська ще не вимерла настільки, як у Полтаві, в автосервісах говорили російською або ги-и, англійською? Насмішили, одначе
Що ж до перекладу, то шкода, що я зовсім не фахівець в автозалізі і навіть не уявляю, що всі ці слова означають, думаю для чистоти експерименту це має бути засадничою вимогою, а так 3-5 хвилин у словнику:
Думаю, що можливі варіянти.
Поставте мені таке питання у будь-якій гуманітарній царині і хз, можливо словник і не занадобиться. Хоча я й дуже їх поціновую
Автор: Admin 4.6.2010, 14:47
Вот это точно "гы-гы"!
Одо - великий теоретик. Мне понадобился недавно задний бампер на мой пепелац. Сделал я запрос в интернет-агрегаторах. Так вот, можете гыгыкать дальше, но мне пришли ответы с ценой от десятка украинских дилеров начиная со Львова, Луцка и заканчивая Донецком. У всех в спецификациях использовался только русский и английский язык, так как база запчастей производителя одна, в оригинале - на немецком, адаптирована на английский и русский. И если вы явитесь во Львове со своим "розширювач кола повідні розподільного валу", то вуйко тяжело вздохнет и полезет переключать раскладку на RUS или EN, начнет переводить ваш прикол на общепонятный технический язык.
Я тоже не специалист, но 80% украинских мужчин понимают именно на русском о чем идет речь.
Вот-вот, потому что украинский язык дальше гуманитарных наук идет со скрипом, так как русские слова заимствовать западло, а польские звучат смешно и никому не понятны.
Автор: Odo 4.6.2010, 14:59
Стосовно конкуренції, то вона дійсно не важка, а надзвичайно нестерпно важка, але хто сказав, що важке — неможливе?
Подивіться на мапу світу, яке там міце займає Велика Британія? Англія ще менше? Так ось саме з цієї території (якихось 133 395 кмІ) вийшла мова, що володіє нині світом. Затямте собі, коли не хочете бути ні неуком, ні фанатиком — все вирішує не кількість, а якість, не тупа й інертна маса більшости, а активна пасіонарна меншість. Хочете приклад? За різними оцінками від 1-10% населення Землі володіє 90% всіх фінансів.
Отже, те, чи витримає українська цю жаску конкуренцію, чи програє залежить і від нас з вами, а від вас, як людини, що має свій інформаційний ресурс у мережі і не один — особливо залежить. Кожне слово написане вами в інтернеті російською це аперкот його відповіднику в українській. Просто пам'ятайте це, а вибір робити вам
Одо - великий теоретик. Мне понадобился недавно задний бампер на мой пепелац. Сделал я запрос в интернет-агрегаторах. Так вот, можете гыгыкать дальше, но мне пришли ответы с ценой от десятка украинских дилеров начиная со Львова, Луцка и заканчивая Донецком. У всех в спецификациях использовался только русский и английский язык, так как база запчастей производителя одна, в оригинале - на немецком, адаптирована на английский и русский. И если вы явитесь во Львове со своим "розширювач кола повідні розподільного валу", то вуйко тяжело вздохнет и полезет переключать раскладку на RUS или EN, начнет переводить ваш прикол на общепонятный технический язык.
Я тоже не специалист, но 80% украинских мужчин понимают именно на русском о чем идет речь.
Вот-вот, потому что украинский язык дальше гуманитарных наук идет со скрипом, так как русские слова заимствовать западло, а польские звучат смешно и никому не понятны.
Я вам можу навести купу прикладів того, як вода камінь точить. Колись ми з Домівки писали листи до укрнету, щоб вони зробили український інтерфейс в українській пошті. Вони нас банили і бризкали слинею, щось писали про нестачу грошей. Зараз такий інтерфейс є. Яндекс, теж зробив аналогічну підтримку української. Чому? Тому що були користувачі яким цього бракувало і вони зверталися, вимагали свого і таки домоглися.
Колись "гомосексуаліст" це було найогидніше з можливих назв людини, сьогодні у цивілізованій Европі закриють будь-яку передачу, де пролунає зневажливий пасаж у їх бік. Чому? Тому, що вони тиснуть і тиск має наслідки. А пам'ятаєте який гармидер зчинився, коли були намальовані карикатури на пророка Мухамеда? Зараз ніхто не малює подібних речей. Висновок: просіть і дадуть, стукайте і відчинять. Дорогу подужає той що йде, а під лежачий камінь вода не тече.
Ви кажете, що ніхто не розуміє термінології українською, так треба її спочатку вивчити самому, а потім просувати у маси. І кількість обов'язково перейде у якість. Вас лякає довжина цього путі? Тоді згадайте стару китайську мудрість: "І найдовший путь починається з першого кроку".
Автор: Admin 4.6.2010, 15:41
Я считаю себя украиноязычным (ну, почти) украинцем, но отказываюсь называть карту мапой, не хочу выглядеть клоуном.
Меня другое беспокоит. Мой сын в школе по стандартной программе учит украинский, английский и немецкий языки. Но нет уроков по русской грамматике. Я бы с удовольствием оставил бы только несколько часов в месяц на украинскую литературу (надо же пройти полтавских писателей
) и добавил бы часов 10 на русский язык. Думаете это нормальная ситуация для будущих технических специалистов? Вышиванок достаточно, а технологии пусть узкоглазые развивают?А зачем? Может лучше всю эту дурную энергию приложить на обустройство своего города? Дороги там, то, сё?
Тому що их много пролезло в медиа.
А по уму пидарасы должны сидеть по норам и не отсвечивать. А зачем донкихотствовать? Может лучше не тратить время на бессмысленные мероприятия и заняться самими технологиями, а не издеваться над несчастным украинским языком?
Автор: Odo 7.6.2010, 11:03
Чи правильно я вас зрозумів, що всі українські слова, що не збігаються з російськими роблять нашу мову "клоунською"?
) и добавил бы часов 10 на русский язык. Думаете это нормальная ситуация для будущих технических специалистов? Вышиванок достаточно, а технологии пусть узкоглазые развивают?А те що іспит з української вже не є обов'язковим і що, як наслідок, тепер можна взагалі не вчити українську, до речи, ще державну мову, вас не бісить?
А техніку українською не можна розвивати?
А може вам картоплю ліпше поїхати копати, замість ото форуми різні в інтернеті тримати? Може це у вас дурна енергія вирує, га?
А по уму пидарасы должны сидеть по норам и не отсвечивать.Справа не у них, а у тому, що коли навіть така дурна річ, як гомосексуалізм може себе захистити, то такій розумній речі, як рідна мова захищатися належить вміти і поготів.
"Той хто каже, що це зробити неможливо, не повинен спиняти того, хто робить це"
— Давньоримська мудрість
До теми:
Одним із головних результатів перших 100 днів нового Президента став фактичний крах однієї з головних засад стабільного існування новітньої української держави. Адже протягом майже 19 років у ній діяв мовчазний компроміс: російськомовна спільнота (32% населення України) визнає державний статус української мови, закріплений у Конституції, а українськомовна більшість не перешкоджає вільному розвиткові й функціонуванню російської мови на всій території України.
Леонід Кучма, який прийшов до влади під гаслом надання російській мові статусу державної, ставши Президентом, відмовився від того гасла, вважаючи за краще зберігати компромісну ситуацію, що більш-менш влаштовувала обидві сторони. Українськомовні могли задовольнятися формальним пануванням української як запорукою майбутньої фактичної перемоги в лінгвістичній царині, а російськомовні – фактичним домінуванням російської, розраховуючи зберігати такий стан якнайдовше.
Отже, кожна частина населення мала свої визначені й захищені позиції, що надавало можливість не вважати себе переможеними. Дуже повільно і мало помітно час усе ж таки працював на українофонів та українську культуру, бо навіть формальна державність мови в незалежній Україні надала їй певні шанси відтворення і поступового поширення на нові сфери функціонування. В той же час російськомовна спільнота не мала реальних підстав побоюватися брутальних змін статус-кво.
Усе докорінно змінилося після перемоги на президентських виборах 2010 року кандидата від Партії регіонів. Російська мова через тенденційно перекладену Європейську хартію мов, а ще більше через її шахрайське тлумачення почала блискавично набувати де-факто державного статусу за допомогою надання їй прав так званої регіональної мови.
А регіональну мову чиновництво півдня й сходу сприймає як замінник державної української, а не як додаток до неї. Тепер вони вважають, що державність української мови їх ні до чого не зобов’язує і цією мовою можна сміливо і безкарно знехтувати.
Приклад тут показують очільники уряду, включно з самим прем’єром, та керівники депутатської фракції Партії регіонів. Таким чином, 10-у статтю Конституції України про державність української мови фактично скасовано без будь-яких голосувань у парламенті, без референдумів, без ухвалення нових законів тощо.
А російська вже стала де-факто офіційною мовою на більшості територій української держави, що матиме наслідком остаточну русифікацію значної частини місцевого населення. Суто паперові права української мови, що ще не скасовані, нікого і нічого не врятують.
Що залишилося від компромісу?
Нині російська мова в Україні, крім традиційного фактичного панування, може набути ще й панування формально-юридичного. Українська мова, що через відомі історичні й політичні причини не спромоглася на фактичне панування, втрачає панування формально-юридичне.
Відповідні законопроекти вже підготовлені і внесені у Верховну Раду. Отже, меншість населення (32% за переписом 2001 року назвали рідною російську мову) отримала все, а більшість (67% населення за тим же переписом) ризикує все втратити.
Однак велика національна поразка українців вимагатиме не менш масштабного реваншу. Переможені не мають ніякого іншого вибору.
Сьогодні в Україні оголошено мовну війну проти української мови з метою позбавити її всіх питомо державних функцій та відкинути на політичний, адміністративний, освітній, культурний та інформаційний маргінес. В Автономній Республіці Крим уже вирішено видавати населенню паспорти громадян України та інші офіційні документи, що оформлені неукраїнською мовою.
Все, що можна перевести на російську мову, масово на неї переводять, зводячи сферу функціонування української до абсолютного мінімуму. Все це здійснюється місцевими радами, де більшість депутатських мандатів належить Партії регіонів та її союзникам, литвинівцям і комуністам.
Відбувається справжня мовна реставрація російсько-радянського режиму часів навіть не Хрущова-Шелеста, а Брежнєва-Щербицького. Ведеться широка агітація в багатьох регіонах, що тепер українська мова більше не потрібна і треба повертатися до мовної політики Радянського Союзу.
Місцеві керівники наввипередки демонструють неволодіння державною українською і добре володіння «регіональною» російською мовою. Антиукраїнський ентузіазм креатури Партії регіонів набуває характеру вакханалії.
Здобутки величезних зусиль із прищеплення інтересу і поваги до українського, що докладалися окремими ентузіастами та громадськими організаціями в найбільш зросійщених регіонах, змітаються геть. Все це справляє враження мало не навали сарани.
Цікаво, чи передбачав такі наслідки Віктор Ющенко, коли фактично допомагав Вікторові Януковичу прийти до влади? Чи передбачала такі наслідки та частина української інтелігенції, що також об’єктивно сприяла перемозі Партії регіонів, навіюючи виборцям переконання, що між Партією регіонів і Блоком Юлії Тимошенко немає жодних відмінностей?
А поки що можна сказати, що українська нація сьогодні в мовно-культурному розумінні переживає жахливий антиукраїнський погром. Країну відкинуто на 30 років у минуле. Майже все треба розпочинати з самого початку.
Вибору немає
Усе те, що відбувається сьогодні, змушує зробити висновки з досвіду попередніх років. А саме: Президенти Кравчук, Кучма і Ющенко припустилися стратегічної помилки, коли взяли в мовній сфері курс на лінгвістичний компроміс.
Цей компроміс за своєю природою та з урахуванням реальних обставин України не міг бути тривалим. Найбільш проникливі українські теоретики розуміли, що рано чи пізно цей компроміс завершиться. Питання полягало лише в тому, на чию саме користь він закінчиться.
Нині імперська мова, спираючись на проросійську адміністрацію Президента Віктора Януковича та на всебічну підтримку Кремля, перейшла в рішучий і безжальний наступ на мову титульного народу в Україні задля «остаточного вирішення» українського мовного питання. Цей наступ є розплатою за відмову всіх Президентів незалежної України від неухильної, послідовної та ефективної деколонізації.
Усі ці Президенти страшенно боялися звинувачень у «насильницькій українізації», як Москва та її агентура в Україні називали обмежені несміливі кроки української влади в напрямку відродження української мови та культури. Треба було не тільки спростувати ці звинувачення, але й докласти зусиль до політичної і моральної легітимізації поняття і практики українізації як абсолютно нормального і позитивного для України процесу, адже без українізації Україна як держава і нація не має жодних перспектив.
І тут треба було діяти рішуче, системно і послідовно, долаючи спротив, провокації та політичні істерики. Є речі, яких у державотворенні й націєтворенні неможливо уникнути.
А українські лідери хотіли в цій сфері досягнень без боротьби. Так не вийде. Як казав один мудрий «політолог» часів Київської Русі київському князеві: «Княже, не розігнавши бджіл, меду не їсти».
У реальних умовах України вибору не було і нема: або ефективна, потужна, всеосяжна українізація, або тотальна, цинічна і безжальна русифікація за імперськими стандартами. Tertium non datur. Третього не дано.
Як показують останні події, русифікатори в Україні абсолютно не схильні до «китайських церемоній» у ставленні до української мови та українськомовних людей. Адже перемога над українською мовою і культурою – це надійний засіб денаціоналізації краю, засіб перетворення потенційно вільних громадян на нездатне до усвідомлення власних національних інтересів і їхнього захисту «мєстноє населеніє». Що ж, діє невблаганний закон: хто не хоче бути молотом, той стане ковадлом.
— Ігор Лосєв
Автор: Odo 7.6.2010, 11:49
І до речи, про російську:
Русский язык теряет свои позиции по распространенности в мире и к 2025 году может стать даже менее популярным, чем бенгали или португальский, свидетельствуют данные центра социологических исследований Минобрнауки РФ, полученные РИА Новости.
День русского языка учрежден ООН в рамках программы поддержки и развития многоязычия и культурного многообразия. В этом году он отмечается 6 июня, в день рождения Александра Пушкина, сообщает официальный сайт организации.
Одна из целей этой программы — поддержание равноправия всех шести официальных языков ООН: английского, арабского, испанского, китайского, русского и французского.
«Русский язык в странах Западной Европы изучают сегодня около 225 тысяч школьников (до начала 90-х свыше 550 тысяч). В высшей школе стран Западной Европы русский язык осваивают 28,5 тысячи студентов», — говорится в материалах Минобрнауки.
Русский язык по степени распространенности пока еще занимает четвертое место в мире. Лидирует китайский — 1,35 миллиарда человек, английский — свыше 650 миллионов, испанский — более 330 миллионов.
«Предполагается, что через 10 лет число знающих русский язык может сократиться до 212 миллионов человек, и его опередят французский, хинди, арабский», — говорится в документе.
К 2025 году, когда, по оценкам социологов, число знающих русский язык сократится приблизительно до 152 миллионов человек, его опередят португальский и бенгали.
— Радіо Теос
Автор: Odo 7.6.2010, 15:09
До теми:
1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику. Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури.
2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищить російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "общепонятный язык". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіатури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю.
3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говориш у реальному часі). Відвідуйте україномовні форуми.
4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно.
5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником.
6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам'ятає себе на вашому місці.
7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.
Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритимете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.
Скоро ви відчуєте, як складно говорити українською з людиною, яка говорить до вас російською. Адже під час діалогу ви автоматично використовуєте слова один одного. Треба навчитися не втрачати пильність, інакше виходитиме суржик. Говорячи з російськомовними, не бійтеся, що вас не розуміють. Перевірено: корінні росіяни, які ніколи не чули української, все прекрасно розуміють, якщо говорити повільно, пояснювати (українською ж) значення тих чи інших слів.
Не соромтеся того, що ви спершу не зможете висловити українською усе, що хотіли б – це мине, мозок перебудується. На це потрібно близько року. Цей рік – випробування на щирість вашого бажання говорити українською. Пройдіть це випробування. Буде складно, але тримайтеся – знову повернутися до російської і стати таким, як усі, ви завжди зможете. Не бійтеся тимчасово зрадити свою ідею. Якщо захочеться зробити перерву і відпочити, знову перейти на російську – не проблема. Це не страшно, відпочинете тиждень-другий і зробите другу спробу. У мене було саме так.
8. Ставши справжнім патріотом, вчіться толерувати російську. У ворожому мовному середовищі живеться складно, але не забувайте, що ви так само колись не розуміли мовної проблеми, а по-друге пам'ятайте, що внутрішня різноманітність країни є джерелом її розвитку – близько 10% російськомовного населення має залишитися.
Джерело: www.hurtom.com
Автор: Admin 7.6.2010, 17:09
Нет, только те, которые придуманы назло русскому языку. Карта - слово нерусское, заимствованное, но это мало кто знает. Поэтому, у нас будет мапа. Ну и т.д.
"форуми різні в інтернеті тримати" как раз и позволяет мне не заниматься выращиванием продовольствия.
Автор: Odo 9.6.2010, 14:15
|
- Українсько-російський словник. © 2004, Їжакевич Г.П., Калюжна В.М., Паламарчук О.Л., Пилинський М.М., Скрипник Л.Г., Черторизька Т.К. 65 тис. статей.
- Новий російсько-український політехнічний словник. © 2005, Зубков Н.Г. 100 тис. термінів і термінів-словосполучень.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. © Видавництво "Перун", 2005. 250 тис. слів та словосполучень.
Ще треба щось пояснювати?
Ніщо так не переконує, як власний приклад, тому почніть зі себе
Автор: Admin 9.6.2010, 18:25
Вот и объясните, почему в медиа используют мапа, но не карта, автiвка, но не авто, машина и т.д? Особенно меня бесит слово "вишi". "Вышка", "ВУЗ" - русское, а хоцца свое, для официального галицкого диалекта (русское ведь привычно и всем понятно), но чтобы не русизм. Нате вам "выш". Придурки.
Кто здесь?
Автор: Odo 10.6.2010, 13:33
Скажіть наркотикам — ні
Пояснюю:
Допіру «Телекритика», сама того, я певен, не бажаючи, замалим не довела мене до коґнітивного дисонансу. Переглядаючи якось надвечір її сайт, запримітив дещо фахово цікаве на банері «Дусі», на яку зазвичай не заходжу, бо читати мені там нічого (втім, яко правдивий ліберальний прихвостень, я слідом за Вольтером життя покладу за те, щоби вона все те й надалі безперешкодно оприлюднювала). Банер анонсував публікацію «Віктор Кабак про Европу, етер і міліціянтів».
Ну от, зараз якийсь понад усяку міру іронічний український розумник на моїх очах витиратиме задні ноги об мовну політику телеканалу СТБ й об його літературного редактора, - сонно подумав я, по-мазохістському клікаючи «мишею». Чотири місяці тому точнісінько в такий спосіб я натрапив на несамовитий допис «Новошти от ШТБ» у блозі Ігоря Левенштейна; а ще торік навесні, перестрівши на якійсь здибанці Костя Матвієнка, зопалу навіть пообіцяв був відгукнутися на його тодішнє вправляння у дотепах із цього ж таки приводу... Та чи зберуся хоч коли-небудь?
Перші абзаци інтерв'ю з Віктором Кабаком розігнали дрімоту й змусили, протерши очі, повернутися до початку й перечитати їх наново. Тобто - це що таке? Це про СТБ - в українському інтернеті? Не зневажливо, навіть і не поблажливо-байдуже, а просто-таки доброзичливо - про мову на СТБ?! Без жлобського тіпа городського куражу, без блаародної зарозумілої зверхности, без розлиття жовчу й розбризкування слини, без розпальцьованого пацанства, без хохляцької запопадливої готовности без мила залізти в глибини великої російської культури, дабы никакихъ различій... Стабільний дотепер світ зненацька пішов обертом, ніби хотів перекинутися з голови на ноги, розхитуючи усталену систему координат. Певно, так почувався городянин із колись читаної гуморески, який необачно вибрався за місто й мало не загинув, надихавшись кисню. Друзі врятували його, підсунувши під вихлопну трубу автівки.
Ну, а мені звичну культурну атмосферу повернули послужливі коментатори:
ТВшник: Плохо закончится эта наглая и жлобская украинизация. - Валентина: А кто сказал этому недоумку, что это украинский язык? Врет как сивый мерин - так разговаривает канадская дияспора. - возмутительно: Кабак, если язык живой, так что ж реанимировать хладный его труп образца 20-х годов прошлого столетия? - Вячеслав: Пёк бы себе Кабак свои люльдики с ливером у себя на селе и не высовывался на люди. - анатолій івченко: прикро, коли людина лінгвістично катастрофічно безграмотна має можливість засирати людям мізки. - НЕМЕЗИДА: Хай розквітне бидломова На усіх краях землі! Тепер кажем не корова, Коровчиня на селі. І доярка - не доярка, Бо по-модньому в наш час Доярчиня - мовна правка, Галіційський суперкласс!
І нарешті апофігей, символ незаперечного успіху багатолітнього витворювання нового типу людини: «Все что пытается насадить кабак - исключительно его личное мнение, не имеющее права на существование, и существующее исключительно с преступного (по отношению к языку) попустительства СТБ». Як сказала би на цьому місці відома польова дослідниця: абзац.
Відновивши завдяки вихлопам читацької рецепції втрачену було душевну рівновагу, я поклав собі остаточно зміцнитися поновним читанням блоґу п. Левенштейна. Подібно до того, як гартує душу він сам: карається, мучиться, але все одно дивиться СТБ. «И хотя дурацкий диалект раздражает, но уже как-то привык». Треба віддати належне інтеліґентній поведінці автора: дійшовши до викладу дражливої теми, він із поваги до прихильників дурнуватого діялекту переходить із питомої російської на те, що в 70-х роках минулого століття в коридорах «Радянської України» вважали українською літературною мовою:
«Я нарешті збагнув, що то за мова, якою мовить СТБ. Це не українська, а "україншька" мова! Ну, всі ці кумедні "шкло" та "ріжні" та інші (на СТБ - "инші") полонізми. Саме в цій польській шепелявості й полягає фонетична особливість СТБ-шної мови. Про лексичну вже йшлося багато. Я коли почую "в етері" (в сенсі "в ефірі"), так і згадую класику радянської опери - "Абесалом і Етері" Захарія Паліашвілі. Та молоді СТБ-шні журналісти не обтяжені зайвими знаннями, тому й вільні від недоречних асоціацій (по-їхньому буде "асоціяцій").
Отже пропоную вважати цю мову "україншькою", щоб бути послідовними. І сам канал називати ШТБ - щоб усе по фірмі. Це було б більш гармонійно та менше дратувало чутливі вуха».
Долг платежом красен
Взаимно уважая тех, кому маасковское кваканье милее польской шепелявости, перехожу на язык, который некогда выучил, даже и не будучи негром преклонных годов, и каким-то непостижимым образом до сих пор не забыл. Вот не помеха мне в этом тяжкая поступь наглой и жлобской насильственной украинизации, - странно, не правда ли? Чем-то я, должно быть, отличаюсь от моих глубокочтимых соотечественников, которых обучить второму славянскому языку нет никакой возможности, потому что они при этом утрачивают первый и единственный. Чем именно я от них отличаюсь, доподлинно не знаю, но посмею без ложной скромности предположить, что уровнем культурного и умственного развития. Можно сличить, благо свободный от цензорского произвола интернет предоставляет возможность явить свои способности равно и мне, и восторженному почитателю г-на Левенштейна, оставившему в его блоге тёплую прочувствованную запись:
Эксперт по нацпитанням // 04.12.2009 21:02
Молодец! Как всегда, - точно в глаз! В этот раз сраному рагулю (в обобщеный глаз обобщеному, - и тем более сраному, рагулю). Обнимаю, добей безграмотных тупых вонючек. Скоштуйте пані та панове, смачного!
Новая историческая общность, в натуре. Какая бездна интеллекта, интеллигентности и тончайшего вкуса! И как трогательно, что такие вот продукты нацпитання, «щоб бути послідовними», перенимают даже политкорректное билингвальное поведение полюбившегося блогера. Со своей стороны, и г-н Левенштейн, конечно же, не побрезгует распростёртыми объятиями этого «обобщеного» результата его культуртрегерских усилий. Тому що послідовний.
Надеюсь, г-н Левенштейн также не попрекнёт меня избыточностью самомнения, тем более, что оное я как раз у него и позаимствовал - совсем чуть-чуть, для написания вот этой статьи. Он ведь ничтоже сумняшеся считает «не обтяженими зайвими знаннями» не себя и своего брата по разуму - неведомого мне «эксперта», не различающего в литературном языке «коштувати» и «куштувати», а «СТБ-шних журналістів», ибо сам-то он сведущ в советской оперной классике и полагает, что украинское слово «етер» ассоциировать следует именно с нею. А ещё, надо полагать, он хорошо знает польский язык, раз берётся выявлять полонизмы в литературном украинском. Вообще-то, здешнее образованное сословие даже завело моду: выписывать на бумажку украинские слова, родственные с польскими, и медитировать над нею, уверяя самих себя, что украинского языка не было, нет и быть не должно. Занятие, конечно, архиполезное для Русского Мира, возразить нечего. Это как если бы француз в Мадриде, во имя грядущего торжества Романского Мира и святой единой католической веры на романских землях, занялся португальским, чтобы не учить испанского. При этом обличая в интернете насильственную испанизацию. Глубокомысленное, в общем, занятие, что и говорить. Но как по мне, ущемлённые вы наши, лучше бы книжку какую почитали, не всё же в телевизор глядеть да клаву насиловать, попеременно. Осмелюсь рекомендовать «Словарь української мови» Бориса Гринченко - был сто лет тому назад такой, знаете ли, пурист: народная основа... киево-полтавские наречия (предмет скорби пуристов нынешних)... никаких тебе галицизмов-полонизмов, ни-ни... Так вот, слово «инший» в нём - это второй том (Кіевъ, 1908), страница 193; «шкло» и «ріжний» в четвёртом томе (1909), страницы соответственно 501 и 21.
Впрочем, будьте осторожны: многие знания умножают «недоречні асоціяції». Например, мало отвердевший в русскоязычии своём малоросс может неблагонадёжно задуматься, почему это возвращение из «словникових холодин» в украинский языковой обиход редких и забытых славянских (!) слов следует высмеивать как уродство, а аналогичные усилия в русском языке - приветствовать как обогащение. К господам телевизионщикам вопрос отдельный: не угодно ли объяснить, что такое - «намедни»? С чем это ассоциировать? Извольте перевести на нормальный, не изуродованный русский язык. И не следовало ли Леониду Парфёнову для вящего успеха своего «проекта» поступить так самому и с самого начала? Чисто прагматически: известно ведь, из заслуживающих доверия источников, что проект реформ в России провалился из-за того, что Егор Гайдар знал слово «отнюдь». Зачем же рисковать собственным будущим? Кроме всего прочего, советский гражданин Парфёнов, заставивший всю великую страну копаться в словарях (каковые, к слову сказать, и есть-то не у всякого, только у культурной части интеллигенции), должен был понимать, что его архаичное словечко придётся переводить на языки национальных окраин. Ну, и как будет по-окраински «намедни»?
Конечно, нынче националисты с целью уничтожения русской культуры напереиздавали архаичных же словарей. Вот, пожалуйста: Сергій Іваницький, Федір Шумлянський, «Російсько-український словник» (Вінниця, 1918 - Київ, 2006). Там есть не только намедни (кто со словарями не дружит, может просто вернуться к началу этой статьи и перечитать первое её слово), но даже эөиръ - етер. Вот только пользоваться ими нельзя: во-первых, там все слова придуманные, а во-вторых, это насилие, оскорбляющее национальную гордость носителей единственно непридуманного языка. Обидно, что эта сугубо практичная позиция разбивается о тупость недоумков, которые хочут показать свою образованность и говорят непонятно, и мало того, норовят делать это в телевизоре, безответственно забывая, что его не только грамотные люди смотрят.
Утешить русскоязычных братьев, удручённых обогащением украинского языка, я едва ли сумею. Что, конечно, досадно, ибо я перед ними (и конкретно перед Игорем Левенштейном) в неоплатном долгу за расширение моего культурного кругозора. И я ни за что не оставлю их без благодарности за эту услугу, но пока что, не смея излишне навязываться, на некоторое время оставляю г-н Левенштейна наедине с его великой культурностью.
Ортографічна орфодоксальність
Користувачі телебачення, що не зуміли дістатися до російсько-українського словника, до підручника давньогрецької мови вже точно не доповзуть, і вимагати від них розуміння різниці між етацизмом та ітацизмом було б негуманно. Натомість молоді й немолоді журналісти (навіть і телевізійні), обтяжені дипломами, які підтверджують здобуту у виші освіту (назвімо це так), знати цю різницю зобов'язані. Уявімо, що й знають. Але вимагати від них, щоби вони в етері, замість подробиць котрогось актуального зіркового траху, ділилися з натомленим за день барбосом отим своїм знанням, було би взагалі якоюсь нелюдською жорстокістю. А для коротенького сюжету в новинах найближчим інформаційним приводом мені бачиться 500-ліття від смерти Йогана Райхліна. Проте надійде воно у 2022 році, й до нього можна і самому не дожити, тому скористаюся з нагоди тут і тепер.
«Артикуляція і вимова звуків, фонетичні особливості давньогрецької мови не можуть бути достеменно встановлені на підставі збережених писемних джерел, а тому залишаються певною мірою гіпотетичними.
Перші спроби реконструювати фонетику давньогрецької мови зробили вчені-гуманісти епохи Відродження Еразм Роттердамський (1467-1536) та Йоганн Рейхлін (1455-1522).
Еразмова вимова, так званий етацизм, базується на латинській транскрипції грецьких слів і запозичень з грецької мови. Еразмова система читання прийнята у класичній філології; орієнтуючись на неї, створена майже вся наукова лексика грецького походження.
Норма вимови Рейхліна, зорієнтована на середньовічну візантійську вимову, так званий ітацизм, важлива при вивченні фонетичних особливостей грецьких запозичень в українській і російській мовах».
(Леся Звонська-Денисюк, «Давньогрецька мова», Київ: Томіріс, 1997, с. 15)
Означає це повідомлення (для залиплого в екран барбоса - непролазно інтелектуальне) от що: на час, коли европейське Відродження зактуалізувало питання реконструкції ориґінального звучання давньогрецької мови, існувало два джерела, які могли би посприяти виконавцям такої праці. По-перше, латинська транскрипція у «збережених писемних джерелах», яку записали сучасники-римляни, чувши живу елінську вимову. По-друге, живе мовлення ромеїв - греків-візантійців. Хоча законсервувати греку часів Гомера на півтора-два наступні тисячоліття не годні були жодні канонічні тексти, тож і тут була добряча частка гіпотетичности. З цих двох джерел і постали дві реконструкції, відмінності між якими, зокрема, полягали в різному читанні літер β і θ, і тепер вони відбилися і в українських правописних війнах.
В Еразма Роттердамського це, відповідно, бета й тета. Наприклад:
Арабія, Бабілон, патос, ортографія, міт, етер, Атени, Атос, Маратон.
В Йогана Райхліна - віта й фіта:
Аравія, Вавилон, пафос, орфографія, міф, ефір, Афіни, Афон, Марафон.
Звідси різне звучання імен грецького походження в Росії та в Европі: Варвара-Барбара, Фёдор-Теодор і навіть (nota bene!) - Тодор у православних болгар, хоча християнство вони прийняли від Візантії (Бізантії).
Римляни позначили тету/фіту двома літерами th, від них це засвоїли европейські мови, навіть і не романські: pathos, mith, ether тощо.
Із застосуванням принципу етатизму «створена майже вся наукова лексика грецького походження»: розпочавши проникнення в Росію, вона розмила колишнє «візантійське» домінування. В російській мові навіть з'явилися пари різного прочитання того самого грецького кореня:
орфография - ортодоксия;
пафос - патетический;
арифметика, логарифм - алгоритм;
(«ритмос» - число).
Витіснення ітацизму і «фіти» поволі тривало, хоча фахівець, либонь, оголосить такий надто спрощений виклад вульґаризацією. Проте ми все-таки нині беремо книги в бібліотеці, тоді як, дбаючи про «спільноруські» історичні традиції, мали би брати їх у вівліофіці. Принаймні, видане в 1773-1775 роках перше велике зібрання письмових джерел з історії Росії (найраніші з яких, зрозуміло, руські) його упорядник Ніколай Івановіч Новіков назвав - «Древняя российская вивлиофика».
В сучасному тексті «кафолік» на позначення католика може з'явитися хіба що задля відтворення історичного колориту (або задля пародійности: «Лет триста назад я бы с тобой тоже не особенно церемонился, кафолик недорезанный», - каже радянський професор Вибєґалло колишньому працівникові церкви Кристобалю Хозевічу Хунті). Тобто тенденція віддавати перевагу «прийнятому у класичній філології» етацизмові очевидна. Це, одначе, ніяк не перешкоджає тяжко освіченим і страшенно дотепним рятівникам матірнього українства від зловорожих підступів його діяспори натужно реготатися, цитуючи чергову кумедну вигадку псевдонауковців-рехворматорів чи їхніх лінґвістично безграмотних прихвоснів з СТБ, які намагаються ту тенденцію впроваджувати далі, керуючися «харківським» правописом. І нема способу полемізувати з їхнім реготом. (Зрештою, може їм і справді смішно.)
Правопис 1929 року усунув більшість суперечностей, відтворюючи θ як тету (втім, β як віту) без огляду на російську ортографічну практику, через що, зрозуміло, було невдовзі усунуто його самого, а творців правопису переважно знищено. За шкідництво на мовному фронті. Зайве говорити, що відтоді українська «орфографія», дбаючи про братерську єдність із «русским правописанием», вимагає повторювати одне в одне всі його безглуздя й непослідовності. А допильнувати цього й досі є кому. Мені вже якось випало тут, на «Телекритиці», сформулювати засадниче правило досі чинного українського радянського правопису. Виник сумнів? - див. універсальний «язык оригинала», один-єдиний на всі випадки. Бо в греків он як усе заплутано: якщо в слові буква θ (фіта), пишемо ф (орфографія), а якщо θ (тета), пишемо т (ортодоксія)... Цих сум'ять можна уникнути, якщо встановити собі раз і на все затверджений ориґінал. І якщо в ньому орфоэпия, пишемо орфоепія, а якщо ортопедия, пишемо ортопедія.
Правописна редакція 2000 року, все ще остаточно не додушена, була черговою злочинною спробою поруйнувати цю дивовижну стрункість, і вона дуже непокоїть захисників священних культурних традицій та, особливо, національної єдности: для них правописний «хаос» починається не там, де насаджено хаотичні правила, а там, де мовець заходжується шукати в них логіки і з неминучістю порушує начальницькі приписи, а відтак і «єдність». Ну жодної політики, суто філологічна невсипуща турбота про збереження недратливої, прийнятної для російськомовних населенців форми україномовности, на існування якої все-таки можна сподіватися дістати від них дозвіл.
Знаючи, що найтвердіші борці з галицьким засиллям навіть і таку форму українськости (не кажучи вже про україншькість) без сміху не згадують, а водночас усвідомлюючи несамовиту софістикованість повищого викладу, яка здатна травмувати непідготовлену до таких перевантажень російськомовну психіку, спробую задля амортизації перемкнути цю категорію читачів на вже узвичаєний необтяжливий інформаційно-розважальний режим сприйняття.
Для такої полегші придасться публікація «Переклади мене через паркан. Фокуси-покуси українських драгоманів» ув «Українському тижні» (2009, №31). Її авторові Олекові Веремку-Бережному «згадалася "Осяча фабрика" Іена Бенкса, де батько головного героя, не випускаючи сина з півострова навіть до школи, провадив домашню освіту і жартома знущався, навчаючи, що "пафос" - це ім'я одного з трьох мушкетерів». Здогадалися, чому Пафос (Pathos) - це ім'я одного з трьох мушкетерів? Це дуже легко, якщо знаєш імена решти двох. Ось вони: Афос (Athos) і Порфос (Porthos). Це каламбур. Можна сміятися.
Я володію аркодужним перевисанням до народів
И потому уже готов, вновь перейдя, в знак душевного расположения к русскоязычным братьям, на доступный для них язык, высказать обещанную благодарность - в обобщённый глаз мушкетёров пролетарского интернационализма, самоотверженных борцов с «украинствующими». Отведайте, дамы и господа, симметрии! Но сперва тех русских и даже тех русскоязычных, кто к таковым борцам себя не относит, прошу отойти за бугорок: Вас это не касается, а зацепить может. Такой вот парадокс. Извиняюсь заранее.
Разговор с вами, о русскокультурные сограждане мои, я считал бы вполне лишённым смысла, если бы не моя твёрдая, на собственных наблюдениях основанная убеждённость, что топтать язык, на котором ваши предки - по крайней мере тех из вас, кто относит себя к восточным славянам, - говорили уже по меньшей мере полтора тысячелетия назад (время распада праславянского языкового единства), вас побуждает не ваша злая воля, а токмо невежество ваше и хамство. А для (пост)совкового деревянного буратины эти качества вполне извинительны, ибо воспитывал его когда папа Карло-Марло, а когда никто. Радикально настроенные украинские националисты (как правило, именно так себя и называющие), пытаясь объяснять самим себе мотивы поведения своих визави - радикалов из числа националистов русских (как правило, называющих себя интернационалистами), пускаются в обличения «московського імпер-шовінізму», «комуно-фашизму» и прочую достаточно неадекватную риторику. Интернационалисты, ввиду полной интеллектуальной конгруэнтности противных разговаривающих сторон, платят «нацикам», «свидомитам» и «бандерлогам» той же монетой. (Для оценки её номинального достоинства стоит привлечь эксперта, лезущего с объятиями к Игорю Левенштейну. Привлечь, разумеется, в качестве объекта экспертизы.)
«Украиноязычным» и в особенности украинцам стоит принять к сведению: неправильная оценка оппонента в полемике неминуемо ведёт к поражению в ней. Необоснованные обвинения не достигают цели и воспринимаются как преднамеренная ложь, потому что никакими «шовинистами» и «фашистами» русскоязычные не только искренне себя не считают, но и на самом деле ими не являются. В общей их массе черносотенная мразь - единицы: самые заметные, но именно единицы, борцы-пассионарии, претендующие на то, чтобы возглавить и вести; остальные, ведомые - ленивы и нелюбопытны. Барбосам гораздо приятнее смотреть российские сериалы, чем напрягать себя чтением даже русской литературы, не говоря уж об украинской, которой и быть-то не может. Барбосам гораздо сподручнее заставить хохлов говорить с собою по-русски, чем изучать украинский язык. Неподдающихся придётся нагнуть, потому что те, кто не желает переходить на русский, это, ясное дело, фашисты; но гораздо лучше, если всё решится тихо-мирно. Для сохранения привычной «культурной среды» барбос испытывает нужду в журналистах, готовых обслужить клиента на взаимовыгодных условиях: журналист, желающий успешно продавать плоды своего пера аудитории, которая не способна воспринять ничего, что нарушило бы давно сложившуюся картину, обязан соответствовать её уровню и ожиданиям. Сохранять «языковую среду» призваны нехитрые уловки, на которые, впрочем, с готовностью клюют недалёкие хохлацкие либералы. Дескать, из уважения к собеседнику нужно перейти на его язык. Ну вот, я перешёл. Начинаю загибать пальцы, подсчитывая русскоговорящих, которые не погнушаются, в согласии с собственными воззрениями на этикет, уважить меня и, подобно Игорю Левенштейну (я почти не ёрничаю), говорить со мной на моём языке. Ждём-с. Надеюсь, переходить на их мысли мне не придётся? По крайней мере, я от них подобного не требую. Пусть себе и впредь считают мову Гринченко и СТБ україншькою.
Северно-славянский язык
И вот тут самое время выразить переполняющие меня чувства к любезным землякам, благодаря которым я наконец постиг, что это за язык, на котором «російськомовне населення» само изъясняется и меня к тому понуждает. Это не русский, а российский язык!
Руские (руськие) летописи о существовании «русского» языка умалчивают точно так же, как и об «украинском», а относительно того, что следует понимать под руським языком, есть разногласия. Для пользы дела примем расхожее упрощение, что это язык, на котором говорили в ту пору восточные славяне. Сведения о нынешних восточно-славянских языках, изложенные в украинских источниках, для пользы же дела отвергнем как свидомитские фальшивки и обратимся к авторитетному «Лингвистическому энциклопедическому словарю» (Москва: Советская энциклопедия, 1990), на с. 88 сообщающему, что восточно-славянские языки
отличаются от юж.-слав. и зап.-слав. языков рядом особенностей, сложившихся в праслав. период: 1) наличием полногласных сочетаний -оро-, -оло-, -ере- из праслав. *or, *ol, *er, *el между согласными в соответствии с юж.-слав. ра, ла, рѣ, лѣ и зап.-слав. ро, ло, ре, ле; ср. рус. и укр. «город», «болото», «молоко», «берег», белорус. «горад», «малако», «бераг» (польск. ogród, błoto, mleko, brzeg, ст.-слав. «градъ», «блато», «млѣко», «брѣгъ»).
Если в суждениях о «русском» (великорусском) языке полагаться на московскую энциклопедию, относящую его к восточно-славянской подгруппе, то в нём не может от слова «город» образоваться «градообразующий» или «градоначальник», - кажется, они не принадлежат к архаической лексике наряду с южно-славянским (церковно-славянским, т. е. староболгарским) словом «градъ»? Кстати, у восточных славян ничего нельзя «оградить», а только «огородити», и никого «наградить наградой», а только «нагородити нагородою»; «ограды» тоже не бывает у восточных славян, только «огорожа»... Если есть «молоко» и нет «млека», то не может быть «Млечного пути». Если есть «берег», а «брег» - церковно-славянский архаизм, то и «безбрежный» - архаизм, а надо «безбережный» («безберегий»). Если есть «голос», а «глас» - архаизм, то и «безгласный» - архаизм, в отличие от «безголосый»; кстати, и вместо «полногласия» следует говорить «полноголосие» (чуть не написалось: «повноголосся»).
Кроме советского справочника, можно подобрать и другие русские источники. Уж куда более русский - «Домострой». В Советском Союзе эту архиреакционную книгу, кажется, ни разу не издали, но когда предательство Горбачёва погубило это замечательное государство, обрадованные разрушители-свидомиты немедленно изготовили репринт санкт-петербургского издания 1902 года (Киев: Абрис, 1992). Словарик в конце его, объясняющий уже малоупотребимые в начале XX века понятия, утверждает следующее: «Солодъ - хлђбныя зерна, намоченныя въ теплђ, отчего получаютъ сладковатый вкусъ» (с. 140). На мой восточно-славянский вкус, что-нибудь одно из двух: либо солод, потому что он солодковатый, либо он сладковатый, и тогда он слад.
Это уже не разброд в форме греческих заимствований: речь о базовой лексике. И её происхождение не позволяет безоговорочно отнести язык великороссов ни к восточно-, ни к южно-славянской подгруппе. Такой язык мог начать формироваться ну никак не ранее X века, когда византийские миссионеры принесли на восточно-славянские земли искусственно созданный на базе южно-славянского солунского диалекта церковно-славянский язык. А на каком языке говорили кияне в VII и VIII веках?
Слушая энтузиастов общерусской истории, можно подумать, что на каком-то варварском язычии. Pardon, двуязычии. Но ничего подобного. Вот ещё один русский источник: былины, новгородский цикл. Догадайтесь, какая была дружина у Василия Буслаева? Хоробрая у него была дружина. Так новгородцы и говорили вплоть до зачистки, которой подвергли их землю храбрецы-спецназовцы московских государей.
Не зря опричники собирали земли: нынче что в Москве, что в Новгороде и газеты, и телеканалы практикуют единый и единственный язык - тот самый, что непринуждённо сочетает: «головной» и «главный», «короткий» и «краткий», «волочить» и «влачить»... «Холод» и «прохлада» - незачем великороссу реанимировать хладный труп руського языка и говорить «прохолода». При этом общерусские сторонники национального единства неодобрительно поглядывают в сторону матери городов русских: там всё ещё не зачищены раскольники и смутьяны, которые считают солод солодким, а не сладким, а кого-либо моложе себя молодшим, а не младшим, и тем самым подрывают единство Русского Мира. Нельзя недооценивать серьёзность стоящего перед ним вызова: пока существует эта свидомитская быдломова, не представляется возможным навсегда утвердить мнение, будто нелепый суржик, который двести лет назад вдали от собственно руських земель состряпал из подвернувшихся славянских корней один шустрый сексуально озабоченный камер-юнкер (слава Богу, хоть не вурдалак какой), - это, мол, и есть язык восточных славян, на котором они, если верить упомянутому московскому справочнику, говорят с шестого века. В Малороссии столь откровенная озабоченность встречает понимающее подмигивание братьев по вызову. Их раздражает дурацкий україншький диалект, вырвавшийся из-под контроля руководящей и направляющей силы, знающей всё о классическом литературном языке. Понимаю соотечественников! Ихнее южно-славянско-угро-финско-монголо-татарское наречие меня даже и не раздражает, уже как-то привык. Что раздражает - так это неадекватность научного определения и классификации этого северно-славянского языка, возникшего там, где исконные племена не только восточно-славянским, но и никаким другим славянским языком не волод... тьфу ты, чёрт... не владели, потому-то в их новообретённом славянском языке так много всего намешано. Так что предлагаю считать его «российским», чтобы быть последовательными и чтобы всё по фирме. Это было бы более гармонично и меньше раздражало чувствительные уши.
Прошу прощения, вынужден отвлечься: русские всё-таки обиделись. Я ж говорил, что извиняюсь, а главное, просил же: за бугорочек! И готов повторить: всё, что я тут произношу, касается только русскоязычных. Все мы прекрасно понимаем, кто это такие, и враньё наших политиков, обожающих по этому поводу валять дурака при всём честном народе, никого с толку не сбивает. Это не те, кто знает и хочет знать русский, - это те, кто не знает и не хочет знать украинского. Вполне допускаю, что они тоже жутко ранимы в своей интернациональной озабоченности - но мне, по правде говоря, наплевать на их чувства. Я не сказал о русскоязычных ничего такого, чего не слышал от них о себе. Мои собственные чувства к этой породе пассионарных сограждан столь горячи, что я не вижу возможности выразить их иначе, как шрапнелью по большим площадям. Так что не стойте близко. Попросите лучше хвалёную русскую интеллигенцию посодействовать тому, чтобы Великая Россия надела намордники на своих малороссийских холуев - и мои чувства тут же войдут в цивилизованные политкорректные рамки.
Вернёмся к нашим российскоязычным. Глубоко осознавая их нужду решительно сплотиться перед лицом меня, спешу напомнить им замечательную русскую фразу огромной мобилизующей силы: «Враг у ворот!». Враг - это я. А будучи персонажем столь актуального высказывания, я, как мне кажется, имею право попросить об одной услуге: нельзя ли перевести его, как остроумно выражаются в русскоязычной среде, на какой-нибудь человеческий язык? Потому как ежели эти «ворота» восточно-славянские, то находиться у них больше пристало «ворогу», а «врагу» - у «врат», а «вратам» - на Балканах. Правда, «врата» есть и в великорусском языке - там это архаизм, наряду с «градом» и «брегом». Впрочем, в нём и «ворог» - архаизм, наряду с «полоном» и «мороком». И в отличие от «градостроительства», «прибрежной» набережной и «вратаря», которые архаизмами не являются...
В интернете столько желающих обучить меня правильному украинскому языку - нет ли кого, кто помог бы мне с русским? Как мне узнать, какие корни в великорусском языке считаются архаичными - украинские или болгарские? А уж заодно, где чего больше: церковно-славянизмов в русском или полонизмов в украинском? И если окажется, что удельный вес церковно-славянизмов больший, означает ли это, что русского языка не существует? И что моя статья написана сразу на двух несуществующих языках? А то я в тягостном недоумении пребываю. Или перебываю? Нет, всё-таки пребываю. В безбрежном унынии. Или в безбережном? Совсем запутался в этом сложносочинённом наречии.
А между тем с наведением порядка в российском языке (на котором писал великий Пушкин, изуродовавший руський язык почище любого СТБ) нужно поторопиться, потому что всё настойчивее звучат призывы провозголосить его... тьфу, блин... ну, в общем, проголосити его вторым государственным на землях бывшей Руси. Видать, тесно ему на исторической родине. Прежде чем вопрос будет поставлен в практической плоскости, недурно бы сделать этот язык хоть чуть-чуть похожим на восточно-славянский, на язык руського князя Володимира. Я этим языком тоже владею (ух, проскочил), и мой гражданский долг - оказать в этом посильную и бескорыстную помощь. (Заметьте, бескорыстную, но не бесполезную, никакой корысти не ищу, кроме пользы.) Конечно, может статься, что носители русского языка управятся с ним и без моих советов. Ну, так это только приблизит нас к вожделенному национальному единству! Ведь с украинским языком у нас точно такая же история. Советчиков немерено - и совершенно никакой корысти! И всяк управляется с ним самостоятельно, каждый по-своему - и Виктор Кабак, и Кость Матвиенко.
На найголовніше завжди бракує часу
Становище, за якого проблеми української мови доводиться обговорювати іншою, хоч би й тричі спорідненою мовою, не видається мені природним навіть і з погляду соціо-лінґвистики. Але це данина політичній реальності, від якої нікуди подітися. Втім, а чом не спробувати «подітися»? Принаймні помріяти. Розслабитися серед вічного цейтноту (який насправді цайтнот, але це не бентежить навіть мене), зустрітися знову з давнім знайомим Костем Матвієнком (а він же досі певен, що тоді у блозі щось мудре написав), познайомитися і з паном Ігорем Левенштейном (який, між нами кажучи, просто під гарячу руку трапився). Купити плящину доброго коньяку... (Саме коньяку, а не кон'яку, після н апостроф не ставлять за правописним правилом, і тому треба писати також «коньюнктура» і «коньюктива», а не «кон'юнктура» і «кон'юктива». Оце мене якраз бентежить. Але в цих словах, на відміну від «коньяку» чи «Нью-Йорка», у мові ориґіналу стоїть ъ, тому про українське правописне правило можна забути.) Після робочого дня ми всі (з коньяком) зайдемо в «Телекритику» пригостити Наталю Лигачову. Вип'ємо по чарці, по другій, по третій, після чого я попрошу кожного, ніде не заплівшись язиком, продекламувати щось із її колонки про инфотейнментизацию контента СМИ - як я зауважив, подібні звукосполучення ні в кого з оборонців мови не викликають жодних нарікань, на відміну від слухавки, летовища, прем'єрки чи етеру. Але це все безплідні мрії: обговорювати особливості української мови українською мовою зі своїми, не ступаючи щоразу на стежку війни. Втім... Може, спробувати?
Приготуватися Костянтину Матвієнку.
Автор: Odo 10.6.2010, 14:28
До теми:
8 июня 2010 | Политика
За время правления Виктора Ющенко в Украине удалось вырастить молодое поколение, исповедующее принципы "оранжевой идеологии".
Об этом на открытии фестиваля Великое русское слово в Ялте заявила заместитель министра образования и науки Украины Ирина Зайцева.
"Нам крайне рано успокаиваться", – обратилась она к участникам фестиваля.
"За эти пять лет сформировалось поколение, многие представители которого не разделяют тех ценностей, о которых мы с вами здесь говорим. К сожалению, мы многое утратили за это время, поэтому предстоит приложить немало усилий для того, чтобы воплотить в жизнь договоренности двух министров образования – украинского и российского, подписанные 17 мая и, конечно, нас ждет серьезная планомерная и сложная работа", – признала Зайцева.
На следующий день во время круглого российско-украинского стола, который проходил в Ливадийском дворце, Зайцева вновь подчеркнула, что защитников русского языка в Украине "ждут серьезные испытания, и успокаиваться нельзя".
Вместе с тем, несомненными успехами нового МОН чиновница считает отмену внешнего независимого тестирования исключительно на украинском языке, а также возобновление работы секции русского языка и литературы Малой Академии наук со следующего учебного года.
Как сообщалось, общественные активисты требуют отставки заместителя министра образования и науки Петра Куликова, который назвал студентов "быдлом".
По материалам РИА Новый регион
Я би прокоментував ці спроби продовжити зросійщення словами Ю. Шевчука:
Ты не дай им опять закатать рукава"
— ДДТ, Юрий Шевчук «Родина»
Форум Invision Power Board (http://www.invisionboard.com)
© Invision Power Services (http://www.invisionpower.com)