Чи є місце для української в інтернеті?, мовне та навколомовне Опции

[Admin]

А тим часом:

Даа.. Таджикистан сделал гигантский рывок вперед вслед за Украиной. Теперь в русских и американских ВУЗах будут учить еще и таджикский, чтобы следить за передовыми технологическими разработками в хлопководстве и хоть как-то не отставать от передовой научной мысли!

[Odo]

Практичні поради переходу на українську мову спілкування (для тих хто хоче, але не знає як?):

1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику. Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури.

2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищіть російську розкладку клавіятури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "апщєпанятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіятури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю.

3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говориш у реальному часі). Відвідуйте україномовні форуми.

4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно.

5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником.

6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам'ятає себе на вашому місці.

7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.

Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритимете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.

Скоро ви відчуєте, як складно говорити українською з людиною, яка говорить до вас російською. Адже під час діялогу ви автоматично використовуєте слова один одного. Треба навчитися не втрачати пильність, інакше виходитиме суржик. Говорячи з російськомовними, не бійтеся, що вас не розуміють. Перевірено: корінні росіяни, які ніколи не чули української, все прекрасно розуміють, якщо говорити повільно, пояснювати (українською ж) значення тих чи інших слів.

Не соромтеся того, що ви спершу не зможете висловити українською усе, що хотіли б – це мине, мозок перебудується. На це потрібно близько року. Цей рік – випробування на щирість вашого бажання говорити українською. Пройдіть це випробування. Буде складно, але тримайтеся – знову повернутися до російської і стати таким, як усі, ви завжди зможете. Не бійтеся тимчасово зрадити свою ідею. Якщо захочеться зробити перерву і відпочити, знову перейти на російську – не проблема. Це не страшно, відпочинете тиждень-другий і зробите другу спробу. У мене було саме так.

8. Ставши справжнім патріотом, вчіться толерувати російську. У ворожому мовному середовищі живеться складно, але не забувайте, що ви так само колись не розуміли мовної проблеми, а по-друге пам'ятайте, що внутрішня різноманітність країни є джерелом її розвитку – близько 10% російськомовного населення має залишитися.

здерто звідси

Сообщение отредактировал Odo - 2.10.2009, 13:55

[Admin]

Практичні поради переходу на українську мову спілкування (для тих хто хоче, але не знає як?):

"Настоящая жизнь пролетела мимо, радостно трубя и сверкая лаковыми крыльями." ©

[Def]

Практичні поради переходу на українську мову спілкування (для тих хто хоче, але не знає як?):


здерто звідси

Прям 8-мь заповедей шахида.)))))

[Odo]

Прям 8-мь заповедей шахида.)))))

Звичайний процес кристалізації думки у несприятливих культурних обставинах )))

"Настоящая жизнь пролетела мимо, радостно трубя и сверкая лаковыми крыльями." ©

Якось одна людина побачила иншу, що сиділа у ямі:
— Агов, друже, давай руку — витягну тебе звідти!
— Не треба, живу я тут.
© Андрей Тарковский

Сообщение отредактировал Odo - 5.10.2009, 12:38

[sergey2e]

Звичайний процес кристалізації думки у несприятливих культурних обставинах )))


Якось одна людина побачила иншу, що сиділа у ямі:
— Агов, друже, давай руку — витягну тебе звідти!
— Не треба, живу я тут.
© Андрей Тарковский

Та спілкуйтеся собі українською в мережі, хіба ж хто вам заважає, кристалізуйте думки у "несприятливих" культ. обставинах. Особисто я чудово розумію мову. Но навіщо по- єзуїтські примусувати розмовляти мовою. Це має бути повільно та добровільно та за бажанням. При этом 140 - национальному русскоязычному региону Крым тоже приходится кристаллизовывать мысли у несприятливих умовах українизації. Но если бы Россия протянула руку Крыму, с удовольствием всем Крымом свалили бы из ямы-Украины, с 1954года мучаемся, а не живем мы тут(Хрущев подарил русский Крым Украине). А вот то, что творится в Украине последние оранжевые 5 лет - это как раз:" — Не треба, живу я тут."
В действительности происходит с точностью до наоборот. Хочешь вылезть из ямы, а тебя просто заставляют в ней жить оранжевые свидомиты.
Кстати насчет новой украинской орфографии. Чем мap(англ) лучше karte(нем)? Слова заимствованы из двух родственных языков германской группы. А тем, что слово карта "дискредитировало" себя употреблением в москальском языке. А кроме того англо-украинский суржик малочисленной диаспоры, а не язык украиноязычного населения центральной и восточной Украины(использующего издавна полтавский диалект на базе которого был создан украинский литературный язык) является сейчас эталоном для реформаторов. Диаспоре ближе взрывное английское Ґ , чем фрикативное традиционное украинское Г. Им понятнее Томас вместо Фома, этэра вместо эфир( буква тета Θ в западной традиции трансформировалась в TH , а в русской в Ф), не удивлюсь если вместо Гавриил будет Габриэль . Вот и используют "маю опінію" вместо "маю думку". Но почему украинец, который живет в Украине вопреки всему, должен равняться на потомков украинцев сбежавших за длинным долляром в Западное полушарие. Напрашивается вывод: да лишь бы не как у москалей на все 180 градусов.
Русский язык - без сомнения язык межнационального общения на постсоветском пространстве.

[Odo]

Та спілкуйтеся собі українською в мережі, хіба ж хто вам заважає, кристалізуйте думки у "несприятливих" культ. обставинах. Особисто я чудово розумію мову. Но навіщо по- єзуїтські примусувати розмовляти мовою. Це має бути повільно та добровільно та за бажанням. При этом 140 - национальному русскоязычному региону Крым тоже приходится кристаллизовывать мысли у несприятливих умовах українизації. Но если бы Россия протянула руку Крыму, с удовольствием всем Крымом свалили бы из ямы-Украины, с 1954года мучаемся, а не живем мы тут(Хрущев подарил русский Крым Украине). А вот то, что творится в Украине последние оранжевые 5 лет - это как раз:" — Не треба, живу я тут."
В действительности происходит с точностью до наоборот. Хочешь вылезть из ямы, а тебя просто заставляют в ней жить оранжевые свидомиты.

Гаразд, "оранжеві" були погані, тепер у владі "голубі" — насолоджуйтесь!

Кстати насчет новой украинской орфографии. Чем мap(англ) лучше karte(нем)? Слова заимствованы из двух родственных языков германской группы. А тем, что слово карта "дискредитировало" себя употреблением в москальском языке. А кроме того англо-украинский суржик малочисленной диаспоры, а не язык украиноязычного населения центральной и восточной Украины(использующего издавна полтавский диалект на базе которого был создан украинский литературный язык) является сейчас эталоном для реформаторов. Диаспоре ближе взрывное английское Ґ , чем фрикативное традиционное украинское Г. Им понятнее Томас вместо Фома, этэра вместо эфир( буква тета Θ в западной традиции трансформировалась в TH , а в русской в Ф), не удивлюсь если вместо Гавриил будет Габриэль . Вот и используют "маю опінію" вместо "маю думку". Но почему украинец, который живет в Украине вопреки всему, должен равняться на потомков украинцев сбежавших за длинным долляром в Западное полушарие.

Дяка, поржав

Напрашивается вывод: да лишь бы не как у москалей на все 180 градусов. Русский язык - без сомнения язык межнационального общения на постсоветском пространстве.

Чому Вас це дивує? Нормальний процес становлення нації, звичайне акцентування етнодиференційного маркера, у даному випадку — мовного. Ну і цитатка принагідно з підручника етнопсихології, до речи з російського:

Л. Н. Гумилев рассматривает этнос как явление географическое, природное, а не социальное. Для этого самобытного исследователя этнос – «это тот или иной коллектив людей (динамическая система), противопоставляющий себя всем прочим аналогичным коллективам («мы» и «не мы»), имеющий свою особую внутреннюю структуру и оригинальный стереотип поведения» (Гумилев, 1993, с. 285). Иными словами, основными признаками этноса он считает психологические характеристики: самосознание (или идентичность) и стереотип поведения, понимаемый им как нормы отношений между группой и индивидом и между индивидами. <...> Французский этнолог К. Леви-Строс называет этот фактор желанием отличаться от своих соседей, развивая оригинальный стиль жизни. В психологических понятиях мы определили бы его как потребность в идентификации с группой себе подобных и одновременно в дифференциации от членов других групп. Эти психологические феномены в дальнейшем мы будем рассматривать достаточно подробно.
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/stef/02.php

[Odo]

Літературний редактор СТБ Віктор Кабак: «Свою мову треба вивчати все життя»

Мовна політика каналу СТБ – предмет давніх і бурхливих дискусій серед телеглядачів. Є як нарікання, так і щира зацікавленість. Які ж слова використовують у «Вікнах», навіщо, звідки вони взялися? Усе це спробував пояснити літературний редактор каналу Віктор Кабак у нашому інтерв’ю.

Як я розумію, у «Вікнах» використовують Скрипниківський правопис?

Так, але не повною мірою. Його взято за основу. Ми намагаємося використовувати всі доступні джерела, а надто до 32-33-го років, коли українській мові завдано найбільшої шкоди. Тоді вона зазнала нищівного удару. Починаючи з 33-го року і вже до 46-го українську мову підганяли під російську. Ми намагаємося уникати таких слів. Харківським правописом ми користуємося активно, багато беремо з тих словників.

Тобто ви справді досліджуєте всі ці джерела?

Авжеж.

Бо на форумі дуже багато нарікань і підозр, що люди, які за це відповідають, навіть не заглядали в ті словники.

Я розумію, що на форумі багато людей щиро дивуються, щиро цим переймаються, щиро висловлюються. Але це мовознавство, і воно, як і будь-яка наука, потребує часу. Люди клали життя на те, щоб вивчати мову. Згадаймо відому фразу Вольтера: «Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вивчати все життя». Серед тих людей, які критикують, є і багато фахівців – я певен. Але все одно цьому треба присвячувати все життя. Треба дуже глибоко й аналітично підходити. Ми понад 10 років намагаємося це робити. Ми – це літредактори каналу СТБ. Ми все це вивчаємо, заглиблюємося, підходимо до цього дуже серйозно. Я не кажу, що в нас усе одразу виходить. Усі ми поступово вчимося, зазираємо дедалі глибше. Я не впевнений, що на це вистачить життя. Тому що дуже багато всього знищено, дуже багато приховано, стерто, спалено.

99-го року запропоновано схожий проєкт змін до правопису, але його не ухвалили. Як ви гадаєте, чому?

Тому що суспільство ще не готове. Відтоді минуло 10 років, але суспільство досі не готове. Це велика звичка. Але якщо вже за це зачепився – воно як вірус. Дуже багатьом це подобається. Треба розуміти, що мова – це живий організм, який повинен бути системним. Це найголовніше. А що робили в ті відомі часи з мовою? Її позбавляли системності. Але за ці 10 років дуже багато всього зроблено, дуже багато людей, самі того не помітивши, вже сумирніше ставляться до цього. Це використовують не тільки на нашому каналі. Уже здійснено великий поступ. Багато каналів, які насміхалися з СТБ, поступово тихенько, без зайвого галасу, теж ідуть за нами гарячим слідом. Так у житті ведеться: все приховане рано чи пізно стає очевидним.

А хто ще користується Скрипниківським правописом в Україні?

Був і є такий журнал – «Критика». А взагалі ним користуються багато сучасних авторів.

Я бачила в Оксани Забужко щось схоже.

Так. А ще зараз перевидають багато книжок тих часів. Я гадаю, що якби такий проєкт змін, як 99-го, запропонували тепер, то, можливо, він би і пройшов. Такого галасу, такого несприйняття в суспільстві вже не було б. Воно все одно до того йде – хочеш не хочеш. Люди звикають. Звичка – дуже велика справа. Люди не вороги цього – вони просто звикли до іншого.

Адже, щоб люди звикли до такого, треба, щоб якомога більше телеканалів цим користувалися. А якщо тільки СТБ, чи буде зиск?

Це треба робити поступово. Багато каналів активно намагаються йти в тому самому напрямку, що й ми. Інша річ – що це дуже копітка робота. Якщо ми понад 10 років це запроваджуємо на СТБ, то наші глядачі підготовленіші до цього. А перейти одразу, в один день – це буде дуже тяжко. Ми йшли до цього поступово і далі йдемо в цьому напрямку. Ця робота триває. Але це - не справа одного дня. Та вже багато хто йде саме туди. Хтось трохи попереду, хтось позаду. Але напрямок той самий – відродження правдивої української мови.

А ви не боїтеся, що так ви втратите східні реґіони? Адже вони нічого не розуміють.

Це блеф, що вони не розуміють української мови. Инша річ – що їм зручніше говорити так, як говорили їхні батьки. Якщо Україна розвивається, українську мову все одно треба вивчати. То, можливо, ліпше українську мову в східних регіонах одразу вивчати правильно?

Є ще такий закид, що вони в школі вчилися инакше. І що класики писали иншою мовою. Люди наводять це як вагомий доказ, це для них показово. Мовляв, Шевченко, Українка і Франко не писали так.

З класиками не зовсім така справа. Якщо почитати класиків, виданих у 20-х роках або до революції, то твори було написано саме такою мовою. Узяти хоча б Максима Тадейовича Рильського. У творах, написаних і виданих у 20-ті роки, є всі ці слова.

Тобто потім усе це редагували?

Звичайно! За радянських часів редагували всю класику – це однозначно, це відомий факт. Хто цікавиться, тому це відомо. Але були й недогляди радянської влади. Я нещодавно бачив німецько-український словник. І там проскакують слова за Скрипниківським правописом. Вони звідти не видалені. Я бачив це на власні очі. От 46-го року був відомий один словничок. Там була така схема – без перебільшення: було взято ті слова із синонімічного ряду, які були найбільше схожі на російські, а якщо таких не було, то їх вигадували. А 69-71-го років було видано тритомний словник. Недарма автори й укладачі отримали Шевченківську премію. Річ у тім, що вони дуже багато чого відродили, повернули дуже багато слів – скажімо, в синонімічних рядах. Люди брали на себе таку відповідальність, ризикували. Діставали слова зі словників 20-х років і вставляли в ці синонімічні ряди. На жаль, у масовій свідомості закладено: якщо слово незрозуміле, то воно одразу західнянське. Але насправді багато наддніпрянських і полтавських авторів – тобто далеких від Галичини, – вживають усі ці слова. Мова насправді дуже багата. Якщо в Наддніпрянській Україні їх уже не вживали, почали викорінювати, то на Галичину радянська влада прийшла тільки 39-го року. Тому до 39-го року все це було в ужитку, багато чого збереглося. Але якщо тепер пошукати, виявляється, що ці слова прийшли з так званої Великої України. Мабуть, галичани тоді й вигадали цей термін – Велика Україна. Я вважаю, що вона заслужила назву Велика своєю величчю і багатством мови. Ми і намагаємося своєю щоденною копіткою працею це багатство відроджувати.

Ще є такий закид, що некористування чинним правописом – це порушення законодавства. Як ви це прокоментуєте?

Я прокоментую це так, що життя людині дано тільки раз. І сидіти й чекати, доки чинний правопис вирівняється, немає часу. Багатьох мовознавців було винищено, страчено по таборах, зламано морально. Багатьом із них, читаючи їхні словники, я довіряю більше, ніж сучасникам – хай вони мені пробачать. Я розумію цих людей – мовознавців, які працюють над чинним правописом. Необов’язково це - вороги української мови, ба навіть навпаки. Просто їх поставлено в ці рамки, тому що дуже тяжіє така традиція.

Тобто ви вважаєте, що треба реформувати чинний правопис?

Обов’язково. Хоча в ньому вже є багато українського. Але водночас дуже багато треба змінювати. Не просто окремі слова, а всю систему. Таке враження, що люди, які працювали над радянським правописом, так його зумисно заплутували, щоб ніхто ніколи не розплутав. Коли організм безсистемний, купи не тримається, то можна будь-якої миті сказати: «А може, його й немає взагалі? Може, це вигадка? Жалкоє нарєчіє?» Тому головне – щоб це був живий організм, щоб він мав свою систему.

Ще на форумі розгорнули бурхливу дискусію щодо слів Севастопіль, Симферопіль. Мовляв, це грецький корінь «polis», то чому закінчення стало «піль»?Якщо слова перероблені на кшталт слова Тернопіль, то в ньому корінь український – «пілля», тобто «поле». Поясніть, будь ласка.

Кожна мова переінакшує запозичене під себе. То що, від «поля» можна зробити «піль», а від «polis» – не можна? Ми навіть не підозрюємо, скільки в нашій мові запозичених слів. А в народній свідомості вони давно вже, як свої. З німецької мови - страшенно багато слів. Але якщо це слово вже прийшло, то носії мови вважають його своїм. А отже, і поводяться з ним, як зі своїм. От дивіться: взяти два слова – «поле» і «polis». Незалежно від їхнього походження. Є правило закритого і відкритого складу: «школа», але «шкільний». То хто мені пояснить, чому від слова «поле» можна утворити закритий склад «піль», а від слова «поліс» – не можна? І там, і там склад закривається за однаковим українським правилом. Я зробив для себе відкриття кілька місяців тому: в німецькій мові слово «Константинополь» – не німецьке – закінчується на «пель». І чомусь ніхто німцям не закидає, що вони грецьке походження цього слова перекрутили на свій манір. Вони пишуть «пель», ми пишемо «піль».

А чому Европа, Еспанія?

Слово пішло звідти, де казали «Европа». У нас до 20-х років теж казали «Европа», і запозичено його було в такій формі. Традиція казати «Европа» була, але її знищили. І взагалі, хоч мовою це слово напиши – буква «е» на початку ніколи не йотується. І в слові «Египет» – не йотується. От Ємен йотується, тому там спочатку буква «є». Ніякою мовою «Европа» не йотується: ні французькою, ні чеською, ні польською. «Европу» йотують тільки росіяни. Російська мова просто переінакшила під себе. А чому ми повинні переінакшувати за Росією, якщо навіть географічно ми ближче до Европи?

Етер, як я розумію, кажуть тому, що в слові - грецька «тета».

Авжеж. Греки ніколи цю «тету» не віддавали як «ф». А росіяни її запозичили як «фіту». Але ж називається вона «тета». Дуже багато слів із нею навіть у російську мову проскочили, як «т». Наприклад, «театр». Перша літера там саме «тета». Є ще два таких слова: «ортопедія» і «орфоепія». У першому випадку залишилася «тета», а в другому туди втулили «фіту». Якщо почати досліджувати це питання, то можна легко довести, що традиція називати «тету» через «т» в Україні значно довша, ніж оці 70 років, які її змінили на «ф».

Припустімо, люди захочуть користуватися цим правилом. Але як вони знатимуть, де міняти цей звук, а де – ні? Адже мало хто знає грецький алфавіт.

Розумієте, люди насправді не винні. Це мають робити фахівці. І своєю працею ми хочемо спонукати фахівців, щоб вони справді впорядковували це, приводили до ладу. Треба просто підняти ці старі словники. Тут не треба навіть вивчати грецьку мову – досить узяти український словник тих часів. Там можна прочитати, що насправді Феодосія – це Теодосія. У перекладі це означає «місто, дароване богом». Бог – це Тео. І наука ж теологія, а не феологія.

Мало хто так логічно прослідкує.

Зрозуміло. Тому має бути системність. Нехай це прослідкують фахівці й відкинуть свої радянські правописи. Людині нема коли ставати мовознавцем-філологом – вона має просто звертатися до фахівців. Людині треба встигати просто жити.

Дуже вам дякую за відповіді.

Розмовляла Олена Колесник

Мова оригіналу

Для довідки:

Харківський (скрипниківський) правопис — правопис української мови, прийнятий 1927 року демократичним шляхом голосування правил на Всеукраїнській правописній конференції. Цей правопис затвердив 6 вересня 1928 р. Народний комісар освіти Микола Скрипник, через що його інколи називають «скрипниківським правописом» або «скрипниківкою».

31 березня 1929 року його прийняла Українська академія наук, а 29 травня того ж року Наукове товариство ім. Шевченка у Львові.

Укладачами цього правопису були відомі українські мовознавці А. Кримський, Л. Булаховський, О. Курило, О. Синявський, Є. Тимченко, М. Грунський, В. Ганцов, М. Наконечний, Г. Голоскевич, Б. Ткаченко та інші. Членами правописної комісії були також літератори М. Йогансен, С. Єфремов, М. Хвильовий, М. Яловий. Більшість із них згодом репресував і знищив сталінський режим.

© 2010, СТБ

[Admin]

99-го року запропоновано схожий проєкт змін до правопису, але його не ухвалили. Як ви гадаєте, чому?

Тому що суспільство ще не готове. Відтоді минуло 10 років, але суспільство досі не готове.

А ви не боїтеся, що так ви втратите східні реґіони? Адже вони нічого не розуміють.

Це блеф, що вони не розуміють української мови. Инша річ – що їм зручніше говорити так, як говорили їхні батьки. Якщо Україна розвивається, українську мову все одно треба вивчати. То, можливо, ліпше українську мову в східних регіонах одразу вивчати правильно?

Ще на форумі розгорнули бурхливу дискусію щодо слів Севастопіль, Симферопіль. Мовляв, це грецький корінь «polis», то чому закінчення стало «піль»?Якщо слова перероблені на кшталт слова Тернопіль, то в ньому корінь український – «пілля», тобто «поле». Поясніть, будь ласка.

А чому Европа, Еспанія?

Слово пішло звідти, де казали «Европа». У нас до 20-х років теж казали «Европа», і запозичено його було в такій формі.

Етер, як я розумію, кажуть тому, що в слові - грецька «тета».

Авжеж. Греки ніколи цю «тету» не віддавали як «ф». А росіяни її запозичили як «фіту». Але ж називається вона «тета».

Припустімо, люди захочуть користуватися цим правилом. Але як вони знатимуть, де міняти цей звук, а де – ні? Адже мало хто знає грецький алфавіт.

Идиотизм. Наклепайте побольше мап вместо карт (надо же, я не знал, что "карта" - русское слово и его надо уничтожать, думал - пошло от немецкого "karte"), придумайте побольше рогатых Г и народ к вам потянется... Вручит вам кайло в руки и пойдете дороги строить, филологи недолеченные. Я начинаю подозревать что все эти недоумки на жаловании у ФСБ, так сказать разлагают изнутри

[Odo]

Идиотизм. Наклепайте побольше мап вместо карт (надо же, я не знал, что "карта" - русское слово и его надо уничтожать, думал - пошло от немецкого "karte"), придумайте побольше рогатых Г и народ к вам потянется... Вручит вам кайло в руки и пойдете дороги строить, филологи недолеченные. Я начинаю подозревать что все эти недоумки на жаловании у ФСБ, так сказать разлагают изнутри

А шо? ©


Сообщение отредактировал Odo - 9.4.2010, 10:53

[Odo]

Дві ланки до теми:
Це перша:



Александр Ружицкий, координатор "АнтиТабачной кампании" во Львове Чем плох Дмитрий Табачник?

А це друга:



Акція Калинова гілка

Для більшості мешканців України не є секретом той факт, що користуватися українською мовою в містах "на схід від Збруча", скажімо так, здебільшого не прийнято. Навіть ті, хто цього й хотів би, часто не наважуються починати розмову українською. З різних мотивів: просто боячись видатись ультранаціоналістом, боячись виглядати білою вороною, чи з остраху, що людина одповість російською - то ж буде незручно! Люди ж, які працюють, чуючи запит російською мовою, як правило, російською й відповідають - зовсім не з нелюбові до української і не через погане нею володіння, а, нерідко, лише з чемності, хоча багато хто з них із задоволенням спілкувався би по-українськи.

Ми пропонуємо зламати цей надуманий бар'єр, для чого проголошуємо добровільну громадянську акцію "Калинова гілка"

Участь в акції передбачає використання власниками, директорами, менеджерами і просто співробітниками підприємств і організацій на своїх вітринах, сайтах, рекламних носіях тощо якогось з наступних графічних логотипів або гасел:

• Українською? Так!
• Знаю українську
• Ми дбаємо про свій престиж і прагнемо виглядати в Ваших очах чемними та освіченими. На Ваше звернення українською ми відповімо нею ж.

Сообщение отредактировал Odo - 12.4.2010, 10:02

[Def]

Знаю українську

Та знаю)))
Но не буду, не моё имхо.

[Odo]

Та знаю)))
Но не буду, не моё имхо.

Щодо тебе то я в курсі.
Але акція для тих, хто знає і хоче спілкуватися українською, але не готовий наражатися на щоденні "зачудовані" погляди і красномовні відповіді підкреслено-російською, погодьтесь, що не кожна людина — герой мовного фронту і навіть не повинна ним бути, їй має бути просто зручно і комфортно нею спілкуватися, для цього власне й вигадані ці інформаційні наліпки. Подібні речі мені зустрічалися і за кордоном, наприклад у Болгарії доводилося бачити написи на кав'ярні: "Тут Вас обслуговуватимуть польською". Цілком нормальна практика у багатомовних середовищах.

[Def]

Поскольку тебя давно знаю. Отвечу честно.
Нет изумлённых взглядов. Есть мысли. Ещё один селюк приехал.
Мова- удел села.
И дебилов, которым нечем гордиться. Кроме мовы. ( как наш общий (друг))

Тебя не имею в виду. Ты диаспора. Хоть и Питерская.
Хотя, почему у тебя тумблер сработал на мову. Я не понимаю...

Сообщение отредактировал Def - 13.4.2010, 19:53

[Odo]

Поскольку тебя давно знаю. Отвечу честно.
Нет изумлённых взглядов. Есть мысли. Ещё один селюк приехал.
Мова- удел села.
И дебилов, которым нечем гордиться. Кроме мовы. ( как наш общий (друг))

Та хоч зневажливий, хоч зачудований, суть від цього не змінюється ;-)

Тебя не имею в виду. Ты диаспора. Хоть и Питерская.
Хотя, почему у тебя тумблер сработал на мову. Я не понимаю...

Все просто, десь навіть банально: на певному ступені свого розвитку кожна мисляча істота рано чи пізно має застановитися питанням своєї тожсамости: хто я таке, звідки і навіщо? Що я по собі залишу у цьому світі, коли піду з нього? Це важкі питання і більшість воліє їх собі не ставити і не шукати на них відповідь. Можливо місце помешкання вплинуло на ті відповіді, які я собі дав на ці питання і зробило їх більш контрастними, порівняно з тими, якими вони могли бути живи я тоді у Полтаві. Здалеку українська ідея виглядає привабливішою, звідси не видно всіх побутових дирисвітств, які безумовно є і відвертають від неї багатьох людей.

Щодо самої мови, то я дійсно вважаю, що це мало не єдине, чим українці можуть пишатися, що її і потенційні і наявні мелодійні та виразні можливості в рази перевищують подібні можливості мов сусідів. Це те, що дійсно варто розвивати і те у що варто вкладати свою енергію і час.

Сообщение отредактировал Odo - 14.4.2010, 10:25

[Def]

Щодо самої мови, то я дійсно вважаю, що це мало не єдине, чим українці можуть пишатися, що її і потенційні і наявні мелодійні та виразні можливості в рази перевищують подібні можливості мов сусідів. Це те, що дійсно варто розвивати і те у що варто вкладати свою енергію і час.

Что по этому поводу думает твоё дитя?
Жена у тебя, я так понимаю, из Питера.

[Odo]

Что по этому поводу думает твоё дитя?
Жена у тебя, я так понимаю, из Питера.

Наразі воно не цікавиться мовними питаннями, як буде далі побачимо

[Def]

Наразі воно не цікавиться мовними питаннями, як буде далі побачимо

Мне как то странно читать отзыв отца о своём ребёнке в стреднем числе.

Мальчик, или девочка?

[Admin]

Мне как то странно читать отзыв отца о своём ребёнке в стреднем числе.

Не, все правильно. Дитя - "оно", среднего рода. Каков вопрос - таков ответ.

[Def]

Не, все правильно. Дитя - "оно", среднего рода. Каков вопрос - таков ответ.

Буквоед.)))