Наши любимые стихи |
Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )
Наши любимые стихи |
31.3.2009, 11:24
Сообщение
#1
|
|
Группа: Форумчане Сообщений: 298 Регистрация: 16.2.2009 |
Хочу открыть для себя что-то новое)0 Начну я О, как убийственно мы любим, Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим, Что сердцу нашему милей! Давно ль, гордясь своей победой, Ты говорил: она моя... Год не прошел - спроси и сведай, Что уцелело от нея? Куда ланит девались розы, Улыбка уст и блеск очей? Все опалили, выжгли слезы Горючей влагою своей. Ты помнишь ли, при вашей встрече, При первой встрече роковой, Ее волшебный взор, и речи, И смех младенчески живой? И что ж теперь? И где все это? И долговечен ли был сон? Увы, как северное лето, Был мимолетным гостем он! Судьбы ужасным приговором Твоя любовь для ней была, И незаслуженным позором На жизнь ее она легла! Жизнь отреченья, жизнь страданья! В ее душевной глубине Ей оставались вспоминанья... Но изменили и оне. И на земле ей дико стало, Очарование ушло... Толпа, нахлынув, в грязь втоптала То, что в душе ее цвело. И что ж от долгого мученья Как пепл, сберечь ей удалось? Боль, злую боль ожесточенья, Боль без отрады и без слез! О, как убийственно мы любим, Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим, Что сердцу нашему милей. Сообщение отредактировал Malinka1308 - 31.3.2009, 11:25 |
|
|
5.9.2009, 0:09
Сообщение
#2
|
|
Группа: Форумчане Сообщений: 141 Регистрация: 11.2.2009 Из: Полтава/Киев |
Умняк на тему сексу, літературознавства і політології
“Національна ідея у нас не спрацювала” (Л. Кучма) (Присвячується 20-й річниці створення Народного Руху України за перебудову) Після того, як усе, що весна наговорила Лесі Косач, а всі ті букви з того наговореного (і до речі, не лише їй одній), хоч їх було много, асіліл і розшифрував дідусь Фрейд, нарешті стала зрозуміла фатальна роль, яку може зіграти придушуваний гормональний спалах у становленні національної ідентичності в період загального гноблення і придушення. Тобто, якщо споглядати на речі реально, валуєвський і емський укази лише юридично констатували наявний на той час стан хронічного спермотоксикозу, котрий склався у протоукраїнського етно-соціуму ще за часів (і не виключено – що й у результаті) попередніх визвольних повстань і тривав в процесі подальших аналогічних змагань, а також – спартакіад, конкурсів, вікторин; сюди ж – змагів, чинів, зривів, зсувів (як тектонічних, так і просто – по фазі), теде і тепе. В результаті в період горбачовської перебудови за справу пробудження, відродження, воскресіння з подальшим переходом у реанімацію, що в підсумку обернулася пост-революційною похмєлюгою, взялися ті, на кого розповсюдилась дія універсального залишкового принципу “я єго слєпіла із того, что было”. Можливо, саме тому принцип залишків, які, по ідеї (мається на увазі – національній), завжди солодкі, в нашому випадку справді не спрацьовує (деталі знає товариш Кучма); як наслідок, у нашій хаті – тій, що, як відомо, з краю – так тихо, як на кладовищі. В цьому розумінні можна згадати ще тюрму – в обох випадках маємо неодмінно пануюче одномисліє – заповітну мрію когось із пророків нації... Здається, не Подерв'янського. |
|
|
| |
Текстовая версия | Сейчас: 21.6.2024, 14:53 |