Евробачення, обговорення Опции

[Odo]

Ділимося враженнями, кому хто і що сподобався/лося? Постимо кліпи тощо. Я голосував за Босняків у фіналі ось їх кліп:

[Гад еще тот]

Надыбал тут статею на эту тему.

Варязька перемога
Міжнародний конкурс «Євробачення» сміливо можна віднести до найнепередбачуваніших

Юрій Рудницький

Одразу маю внести застереження: я - противник спорту в мистецтві. «Євробачення» ж, зберігши оціночну систему, ставить на один щабель пісню і, скажімо, легку атлетику. Тому мої нотатки певно що носитимуть відверто суб’єктивний характер.
Перед тим - одна деталь: попри розмах і шалені гроші (а на організацію московського фіналу «Євробачення» вгатили десь $35 млн), цей конкурс не вважається важливою і престижною музичною подією у світовій поп-музики. Максимум, що він дає - це можливість розкрутитися в разі перемоги виконавцям у своїх країнах. І то останні майже двадцять років - здебільшого в колишньому соцтаборі і СНД. Винятки, уособлені групою АВВА і співачкою Селін Діон, стосуються далекого минулого і лише підтверджують це правило.
Так от, насамперед я остаточно переконався: прогнози на «Євробаченні» - річ невдячна. Все тому, що його публіка мабуть найнепередбачуваніша. Принаймні останні п’ять років - точно. То їй етно подавай (Руслана або «Здоб ши Здуб»), то глем-метал з елементами ужастиків (“Lordi”), то трюки з перевдяганням і мінімумом змісту, то гламурних і «симпа-атичних» (Діма Білан). Але цього разу смаки міжнародного жюрі й сукупно домогосподарок Східної Європи й колишнього СРСР (а саме вони вважаються основною аудиторією «Євробачення») схилилися в бік юного, інтелігентного і дещо сором’язливого Олександра Рибака, який представляв Норвегію. І тут можна говорити або про певну втому від попередніх стилістичних експериментів, або про раптовий спалах нереалізованого материнського інстинкту у жіночої частини аудиторії, затиснутої між кухонною буденністю і офісом. Хлопчик зі скрипочкою для них - якраз те що треба. Майже секс-символ. З точки зору музики - голос, як кажуть, без претензій, але якийсь по-дитячому наївний і, головне - співає не «мимо нот». Хоча якби переможець цьогорічного «Євробачення» виступав із своєю в принципі невибагливою пісенькою років так п’ять тому, його ледве чи хто помітив.
23-річний Олександр народився у Мінську, але більшість життя прожив у Норвегії, куди переїхали його батьки. Професійний музикант, на скрипці грає з п’яти років, брав участь у записах відомої норвезької групи A-ha.
За всю історію «Євробачення» Норвегія вигравала цей пісенний конкурс лише двічі. Вперше це сталося в 1985 році - тоді першість була присуджена дуету Bobbysocks (в СРСР з такої нагоди навіть вийшла їхня платівка-«гігант»), вдруге - в 1995 році групі Secret Garden.
Аналіз першої десятки фіналістів «Євробачення» говорить, на наш погляд про те, що хоча елемент шоу на цьому конкурсі залишається важливим, симпатії публіки поволі повертаються до тих, хто вміє співати. Показовий приклад - ісландка Йоханна (друге місце) і англійка Джейн Юен (п’яте місце). Останній акомпонував на роялі сам маестро Ендрю Ллойд Уеббер, автор рок-опери «Ісус Христос суперзірка». Поява в цій компанії Патрісії Каас, котра, як очікувалося, «покаже всім їм, як треба співати», була, як виявилося, невиправданою. Співати вона, безперечно вміє і мабуть в плані драматичного вокалу їй у Москві не було рівних. Але - восьме місце. Чи то через відсутність яскравого шоу, чи то просто «мадемуазель, яка співає блюз» давно вже не мадемуазель, а «мадам Каас», і нагадувала в усій цій тусовці старшокласницю в дитячій пісочниці. Так само як і шведська оперна діва Малена Ернмані. Але зрештою з таким же успіхом туди можна було би запустити, скажімо, Rolling Stones - ледве чи вони би навіть в десятку потрапили.
Не потрапили туди і дві українки - Анастасія Приходько, яка виступала за Росію, і Світлана Лобода. Відповідно - одинадцяте і дванадцяте місця. Не те щоб зовсім безнадійно, але все ж… Не вдаватимемося в подробиці, але, на відміну від тієї ж Руслани, яка з самого початку поставила себе на турецькому «Євробаченні» як завойовниця, обом дівчатам не вистачило чи то куражу, чи то амбіцій, аби взяти московську публіку в ближньому бою. Хоча Світланине соло на ударній установці, по обидва боки якої стояли українські прапори, було цікаве вже тим, що вона була однією з небагатьох, хто грав на сцені живцем - якщо, звісно, не брати до уваги містера Уеббера. А от Анастасія Приходько розчарувала. Те, що проспівала рефрен українською мовою, не може не тішити національне самолюбство. Але не можна підкорювати європейську публіку, демонструючи на великому екрані зарюмсане обличчя! Хай навіть пісня не з веселих, хай навіть по сюжету так і треба, але це скоріше спрацювало проти Насті.
Отже, наступного року «Євробачення» звалиться на голову норвежців. Чи стане Сашко Рибак зіркою, чи так і буде підігрувати більш іменитим зіркам - час покаже. А головна загадка - в який бік схиляться смаки домогосподарок Європи.