Чи є місце для української в інтернеті?, мовне та навколомовне Опции

[Odo]

Сьогодні прочитав таку думку:

Как насчет того, чтобы писать на русском? Я сам щырый украинец, украинский мой родной язык, но я считаю, что в инете ему не место. Точнее, он не везде и не всегда уместен. У меня даже раскладки украинской нет - она просто мне не нужна.

Подібні опінії траплялося чути і раніше від різних людей, тому вирішив запитати, хто що думає стосовно цього?

Сообщение отредактировал Odo - 3.10.2008, 8:14

[Гад еще тот]

Одо, а я думав, Ви скажете - "тобто треба, щоб більше людей писало українською". Звідки такий песимізм?
Треба просто побільше писати цікавих текстів українською мовою. Ото й усе.
Хто буде перешкоджати захопленню наших територій, у тому числі взятих у Московії правом меча (Сумська область, чималий шмат Полтавщини і майже вся Чернігівщина)? Ну, хоча б я. А Ви - ні?
Що ж до Кенігсбергу - то ця територія з 15 ст. була леном польських королів, який відступив лише Ян Собєський (як виявилося - даремно).

Народ! Кстати есть идея! А давайте отметим 540-летие образования Речи Посполитой!

Да, кстати, кто-нибудь уже угадал, что за флаг у меня на картинке?

[Odo]

Одо, а я думав, Ви скажете - "тобто треба, щоб більше людей писало українською". Звідки такий песимізм?

З досвіду, пане Гад еще тот, з досвіду. Як колись сказала одна людина: "Я побачив людей з иншого боку, коли почав спілкуватися українською".

Треба просто побільше писати цікавих текстів українською мовою. Ото й усе.

Письменники теж люди і вони розуміють мовну кон'юнктуру і її наслідки у грошовому еквіваленті, особливо під час кризи. Виходить, що мало бути письменником чи поетом, щоб створювати українські тексти, треба бути ще і героєм, який працює майже безкоштовно "за ідею", а це, відповідно, зменшує кількість тих хто пише українською, до одиниць, що мешкають переважно на заході України.

А потім такі, як наш Адмін, раптом прокидаються і починають, невинно кліпаючи очицями, запитувати: "Чому це українська галицізується?"

Хто буде перешкоджати захопленню наших територій, у тому числі взятих у Московії правом меча (Сумська область, чималий шмат Полтавщини і майже вся Чернігівщина)? Ну, хоча б я. А Ви - ні?

От бачите, навіть, меча до рук готові взяти. Так невже писати українською важче, аніж воювати?
Легко письменникам закидати, що не створюють україномовні тексти, винний завше хтось, не я, а чому би не спитати себе коханого, чому я не пишу на цьому форумі невеличкі тексти у формі дописів українською, не пробували? Адже це і є реальне збільшення україномовного тексту про який Ви писали вище, то чому це мусить бути хтось, чому не я, не Ви?

Той, хто ніц не зробив, бо міг зробити лише щось невелике – той дуже схибив. © Edmund Burke

Сообщение отредактировал Odo - 13.3.2009, 16:26

[Admin]

А потім такі, як наш Адмін, раптом прокидаються і починають, невинно кліпаючи очицями, запитувати: "Чому це українська галицізується?"

Картина радиоактивным маслом. Далекий 2109 год. Праправнук Одо между приемами туристических и служебных бортов на марсианском поселении проповедует тупым работягам стартовой площадки о великом и могучем украинском языке. Тупые полукровки, говорящие на спанглише, разучивают непонятные технические термины для поступления в космоледж и со всех сил отбрыкиваются от Одо-джуниора.

[Odo]

Картина радиоактивным маслом. Далекий 2109 год. Праправнук Одо между приемами туристических и служебных бортов на марсианском поселении проповедует тупым работягам стартовой площадки о великом и могучем украинском языке. Тупые полукровки, говорящие на спанглише, разучивают непонятные технические термины для поступления в космоледж и со всех сил отбрыкиваются от Одо-джуниора.

Ич, як Вас прохопило, хвантастику почитуєте?
Коли щиро, то я не стільки проповідую, скільки намагаюся розібратися у мовному питанні, але відчуваю брак тих, з ким про це можна серйозно поговорити. Менш за все я хотів би читати комусь якісь націоналістичні моралі, я усвідомлюю всю їх катастрофічну неефективність.

Коли дуже стисло: те, що мені пощастило нарити на цю тему лежить у площині естетичних концепцій. Постраданським українцям притаманна гіпертрофована схильність іґнорування форми, як естетичного чинника і потяг до пошуку чистого неоформленого змісту. Я би назавав таку свідомість "екстремальною", себто людина відкидає все, що є зайвим у екстремальній ситуації, наприклад під час голодомору, коли потрібні дуже прості речі, що забезпечать її виживання. Тому все, що стосується краси, перфектности, шляхетности тощо така людина підсвідомо не сприймає, як серйозні, бо ці речі не узбезпечуюють її у разі чергової катастрофічної ситуації.

А мова і є таким формальним чинником, коли дивитися на неї таким "пострадянським" поглядом, вона не убезпечує, не задовольняє матеріяльних потреб, вона є первнем духовної царини культури. А все духовне, у даному контексті є підозрілим, його роль є невизначеною, отже відкидається.

Яко проміжний висновок: народи схильні до ідеалізації матеріяльного чинника та нехтування духовним — вельми швидко втрачатимуть свою автохтонну мову, за умов ґлобалізації (українці, білоруси, ірландці), на відміну від них народи, які навспак схильні до ідеалізації духовного чиннику довше зберігатимуть свою мову та культуру (англійці, росіяни).

Вибачайте за деякий сумбур у думках у цій спробі футурологічного аналізу мовного питання.

Сообщение отредактировал Odo - 13.3.2009, 18:14

[Admin]

Ич, як Вас прохопило, хвантастику почитуєте?

Уже нет. Но в школьном возрасте было основным чтивом, наравне с детективами. А сейчас вообще художественной литературы не читаю.

[Odo]

Уже нет. Но в школьном возрасте было основным чтивом, наравне с детективами. А сейчас вообще художественной литературы не читаю.

Це відчувається

[Admin]

Це відчувається

А вам интересна только художесвенная литература?

[Odo]

А вам интересна только художесвенная литература?

Навіть складно окреслити коло моїх зацікавлень, художня, філософська, футурологічна, лінгвістична, історична, літературознавча, мистецькознавча, дизайнерська, наколокомп'ютерова тощо.