Феномен незнищенності |
Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )
Феномен незнищенності |
![]()
Сообщение
#1
|
|
![]() Группа: Форумчане Сообщений: 298 Регистрация: 16.2.2009 ![]() |
Широкі українські степи , родючі чорноземи-все це,що зовсім не дивно, завжди викликало бажання загарбати, частіше-роздерти на шматки. Плавно переходячи ближче до нашого часу, варто лише згадати скільки складних випробувань довелося нам пережити напротязі 20 століття. скільки стрімких злетів , а від того ще болючиших падінь воно принесло нашій мові та культурі. Що вже й казати, ми знали "Ренесанс "20-тих років, знали й терор сталінського режиму, коли українську мову цілими спецвагонами відправляли маршрутом у нещадну безвість. Але й десь там, за межами світу, ні на що не зважаючи, лунало слово Тарасове. Лунало, не зважаючи на люті морози. Лунало крізь тужливі волання мільйонів людей, відірваних від рідної землі. Лунало... А значить не потонуло в безмежному океані безглуздих гонінь, безжалісного знищення. варто замислитись, чому вийшло саме так? Чому, століття за століттям зло, лише змінюючи свою личину, переслідувало Український народ, а ми встояли? Можливо тому, що маємо те, що століттями викликало заздрість, чого не могли зрозуміти й побороти вороги наші? Ми в серці " маєм те, що не вмирає". Ось в чому феномен незнищенності українського народу. Так чому ж ми, нарешті виборовши свою незалежність, не можемо сміливо розправити плечі? Скільки ще нам будуть колоти очі тим, що маючи таку шляхетну історію,не вміємо дорожити своїм і самі не бажаємо продовжувати свій славетний рід? I ніколи не буде по- справжньому незалежною та держава, де не знають та не поважають свого минулого. Адже ""щоб зрозуміти куди йти, треба спочатку визначити де ти є"". |
|
|
![]() |
![]()
Сообщение
#2
|
|
![]() Группа: Форумчане Сообщений: 141 Регистрация: 11.2.2009 Из: Полтава/Киев ![]() |
Панове, те, що існує розмовна мова і літературна - це в будь-якій країні нормальна річ. Причому вони нерідко настільки різняться, що можуть виступати як дві різні мови. Як, приміром, у Норвегії. Там взагалі, щоб ви знали, дві державні мови. І обидві - норвезькі. Тільки одна - так звана "народна мова" (lansmol), а інша - літературна bokmol. В українському випадку цього явища нема, але все ж, як тут правильно сказали, мова, якою говорять в селах, і літературна українська мова мають помітні відмінності. Літературна мова виникає в результаті "окультурення" етнічного діалекту домінуючої групи чи племені латинськими чи грецькими священними текстами, а потім вона розповсюджується на всю країну, чи на її більшість. Це загальна схема і вона може в різних випадках мати свої варіації, але загальний принцип саме такий
У нас, до речі, теж така картина могла бути, як і в Норвегії. До 1648 року в Речі Посполитій сформувався під впливом латинізмів, полонізмів, литвизмів, грецьких і церковнослов'янських слів унікальний різновид письмової літературної мови. Візьміть будь-яку народну пісню 16-17 ст. і вірші чи тексти документів або тодішньої руської (не плутати з російською) полемічної літератури - і побачите різницю. А потім, коли вплив Москви ставав відчутнішим (я не кажу, що це погано - просто констатую факт), ця унікальна книжна мова була втрачена. Та мова, якою писав Г. Сковорода - це вже зовсім інший варіант. Тож довелося починати все спочатку - з кінця 18 ст. |
|
|
| |
![]() ![]() |
![]() |
Текстовая версия | Сейчас: 20.6.2024, 23:46 |