Феномен незнищенності Опции

[Malinka1308]

Багато горя і лиха пізнала українська нація за століття свого існування.Ретельно вивчаючи історію, не знайдеться жодного року,дня чи хвилини, коли б не доводилося народові відстоювати право на своє існування.
Широкі українські степи , родючі чорноземи-все це,що зовсім не дивно, завжди викликало бажання загарбати, частіше-роздерти на шматки. Плавно переходячи ближче до нашого часу, варто лише згадати скільки складних випробувань довелося нам пережити напротязі 20 століття. скільки стрімких злетів , а від того ще болючиших падінь воно принесло нашій мові та культурі.
Що вже й казати, ми знали "Ренесанс "20-тих років, знали й терор сталінського режиму, коли українську мову цілими спецвагонами відправляли маршрутом у нещадну безвість.
Але й десь там, за межами світу, ні на що не зважаючи, лунало слово Тарасове. Лунало, не зважаючи на люті морози. Лунало крізь тужливі волання мільйонів людей, відірваних від рідної землі.
Лунало... А значить не потонуло в безмежному океані безглуздих гонінь, безжалісного знищення.
варто замислитись, чому вийшло саме так? Чому, століття за століттям зло, лише змінюючи свою личину, переслідувало Український народ, а ми встояли?
Можливо тому, що маємо те, що століттями викликало заздрість, чого не могли зрозуміти й побороти вороги наші? Ми в серці " маєм те, що не вмирає".
Ось в чому феномен незнищенності українського народу.
Так чому ж ми, нарешті виборовши свою незалежність, не можемо сміливо розправити плечі? Скільки ще нам будуть колоти очі тим, що маючи таку шляхетну історію,не вміємо дорожити своїм і самі не бажаємо продовжувати свій славетний рід?
I ніколи не буде по- справжньому незалежною та держава, де не знають та не поважають свого минулого. Адже ""щоб зрозуміти куди йти, треба спочатку визначити де ти є"".

[Malinka1308]

Говорю в большинстве, потому что трудно написать текст который тем или иным образом не перекликался с себе подобными, но других авторов. Цитируя Лину Костенко ''Бо всі слова були уже чиїмись....'

[Odo]

Говорю в большинстве, потому что трудно написать текст который тем или иным образом не перекликался с себе подобными, но других авторов. Цитируя Лину Костенко ''Бо всі слова були уже чиїмись....'

Або за Сенекою: "Все, що добре сказане — моє!" :-)

В своем большинстве- мой.

Тобто, довгоочікувана прем'єра текста таки відбулась.

Що сподобалось.
Назва. Вона вабить і надихає, обіцяє розкриття якоїсь таємниці. Загальна емоційність, потяг до світлого пафосу.

Не сподобалось.
Переходимо далі до тексту і бачимо чи то парадну промову якогось чиновника, чи то виступ учительки перед класом дітвори, чи пересічний допис з якогось україномовного форуму від посполитого мешканця.
Де обіцяне назвою розкриття жагучої таїни? Де незвичні опінії та підходи до вже до болі набридлих, через свою невирішенність, речей? Де, хоча б, цікава та вишукана мова, стиль, що міг би якось залагодити всі зазначені вище негаразди тексту? А такі кальки з російської, як "на протязі" і поготів залишають відчуття цілковитої примарности згаданого у назві феномена. На жаль...

Сообщение отредактировал Odo - 20.2.2009, 9:23

[Malinka1308]

[quote name='Odo' date='20.2.2009, 9:38' post='2929']
Або за Сенекою: "Все, що добре сказане — моє!" :-)


Тобто, довгоочікувана прем'єра текста таки відбулась.

Що сподобалось.
Назва. Вона вабить і надихає, обіцяє розкриття якоїсь таємниці. Загальна емоційність, потяг до світлого пафосу.

Не сподобалось.
Переходимо далі до тексту і бачимо чи то парадну промову якогось чиновника, чи то виступ учительки перед класом дітвори, чи пересічний допис з якогось україномовного форуму від посполитого мешканця.
Де обіцяне назвою розкриття жагучої таїни? Де незвичні опінії та підходи до вже до болі набридлих, через свою невирішенність, речей? Де, хоча б, цікава та вишукана мова, стиль, що міг би якось залагодити всі зазначені вище негаразди тексту? А такі кальки з російської, як "на протязі" і поготів залишають відчуття цілковитої примарности згаданого у назві феномена. На жаль...
[/quote
в конечном счете не буду отрицать что текст не прописан на все 100 процентов. Но я и не претендую на литературный шедевр. Это просто размышления. НО !!!Размышления, навеянные схожим материалом Олеся Гончара. Вопрос. неужели великий писатель может быть посредственностью, жалкой "калькой "с русского языка?
Просто у каждого Свои предпочтения. А Вы являетесь поклонником Излишеств в речи. Тогда как я считаю, что не нужны лишние слова и слишком яркие выражения. Это как сравнивать вольную птицу, гордого ястреба, с попугаем в клетке_- яркие краски и никакого содержания. Пускай меньше слов и изысканности- зато больше содержания.
Негатив- тоже эмоции. Это лучше чем, если бы вы остались равнодушны

Сообщение отредактировал Malinka1308 - 20.2.2009, 13:05

[Odo]

в конечном счете не буду отрицать что текст не прописан на все 100 процентов. Но я и не претендую на литературный шедевр. Это просто размышления. НО !!!Размышления, навеянные схожим материалом Олеся Гончара. Вопрос. неужели великий писатель может быть посредственностью, жалкой "калькой "с русского языка?
Просто у каждого Свои предпочтения. А Вы являетесь поклонником Излишеств в речи. Тогда как я считаю, что не нужны лишние слова и слишком яркие выражения. Это как сравнивать вольную птицу, гордого ястреба, с попугаем в клетке_- яркие краски и никакого содержания. Пускай меньше слов и изысканности- зато больше содержания.
Негатив- тоже эмоции. Это лучше чем, если бы вы остались равнодушны

Не сприймайте так близько до серця, я щиро написав, що сподобалося, а що не сподобалося. Не подобається моя критика — забудьте і творіть далі. Завше комусь щось не подобатиметься — це нормально.

Щодо моїх мовних уподобань, то можливо вони не є досконалі, але я працюю над ними. А коли працюєш, то трапляються і помилки і ляпи, тому можливо дійсно десь і зайві слова і занадто яскраві барви є, але не помиляється лише той, хто ніц не робить.

А щодо теми, то дійсно вважаю, що її вибір був невдалий, бо відчувається, що вона Вам або байдужа або Ви її не відчуваєте нутром, а на байдужости багато не сотвориш, по собі знаю, тема повинна чіпляти тебе самого, тоді і читача зачепить написане.

До речі, Ви згадуєте Гончара, який саме його твір надихнув Вас?

Сообщение отредактировал Odo - 20.2.2009, 18:07

[Malinka1308]

Не сприймайте так близько до серця, я щиро написав, що сподобалося, а що не сподобалося. Не подобається моя критика — забудьте і творіть далі. Завше комусь щось не подобатиметься — це нормально.

Щодо моїх мовних уподобань, то можливо вони не є досконалі, але я працюю над ними. А коли працюєш, то трапляються і помилки і ляпи, тому можливо дійсно десь і зайві слова і занадто яскраві барви є, але не помиляється лише той, хто ніц не робить.

А щодо теми, то дійсно вважаю, що її вибір був невдалий, бо відчувається, що вона Вам або байдужа або Ви її не відчуваєте нутром, а на байдужости багато не сотвориш, по собі знаю, тема повинна чіпляти тебе самого, тоді і читача зачепить написане.

До речі, Ви згадуєте Гончара, який саме його твір надихнув Вас?

"Моя душа- це храм, чи купа цегли?" Пригадуєте звідки цитата?

[Odo]

"Моя душа- це храм, чи купа цегли?" Пригадуєте звідки цитата?

Аха, то ідеться про "Собор".

[Malinka1308]

Аха, то ідеться про "Собор".

мене зачепила одна з основних проблем роману- збереження цільності людської душі. з цієї проблеми витікають усі інші: збереження духовної спадщини,культури,мови,історичних святинь народу.

[Odo]

мене зачепила одна з основних проблем роману- збереження цільності людської душі. з цієї проблеми витікають усі інші: збереження духовної спадщини,культури,мови,історичних святинь народу.

І Ви серйозно вважаєте, що ми щось із цього зберегли?

Сообщение отредактировал Odo - 20.2.2009, 18:28

[Malinka1308]

І Ви серйозно вважаєте, що ми щось із цього зберегли?

Святынь понемногу. Хотя неизвестно каким чудом.

Сообщение отредактировал Malinka1308 - 20.2.2009, 18:30