Чи є місце для української в інтернеті?, мовне та навколомовне Опции

[Odo]

Сьогодні прочитав таку думку:

Как насчет того, чтобы писать на русском? Я сам щырый украинец, украинский мой родной язык, но я считаю, что в инете ему не место. Точнее, он не везде и не всегда уместен. У меня даже раскладки украинской нет - она просто мне не нужна.

Подібні опінії траплялося чути і раніше від різних людей, тому вирішив запитати, хто що думає стосовно цього?

Сообщение отредактировал Odo - 3.10.2008, 8:14

[Odo]

Про відроджені мови:

Відродження мови — процес повернення вимерлої мови до повсякденного вжитку.

Цей процес є зворотним до вимирання мови, коли її носії поступово переходять до використання іншої мови у більшості життєвих ситуацій і перестають навчати старій мові своїх дітей. Відродження ставить метою повернути вимерлу чи вимираючу мову до загального повсякденного вжитку і створити умови її подальшого самостійного існування. Цей процес може запроваджуватися державною владою, суспільними чи культурно-освітніми організаціями і ентузіастами.

Мабуть найуспішнішим прикладом такої діяльності є іврит — відроджена давньоєврейська мова, яка була мертвою протягом двох тисячоліть і існувала лише як літургійна мова іудаїзму. Зараз іврит є державною мовою Ізраїлю, він вживається в усіх галузях суспільного і власного життя, і його існуванню як розмовної мови нічого не загрожує. Інші проекти відродження мов, яким загрожує вимирання, наприклад, відродження ірландської мови в Ірландії, мали значно менший успіх.

Окрім івриту та ірландської, за різних часів державними установами чи громадськими організаціями і спільнотами ентузіастів проводилися кампанії по відродженню таких мов:

білоруська;
бретонська — кельтська мова північного заходу Франції;
мова індіанського народу команчів;
коптська — літургічна мова єгипетських християн, що є пізньою формою давньоєгипетської мови перших сторіч н.е.;
корнуольська — кельтська мова південного заходу Англії, вимерла з XVIII ст.;
фарерська — скандинавська мова мешканців Фарерських островів, що належать Данії, зараз є офіційною мовою на островах;
фризька — германська мова північного сходу Нідерландів і суміжних областей Німеччини;
грецька катаревуса — проект часткового відродження давньогрецької мови, доконечного успіху не мав, але здійснив значний вплив на розвиток народної новогрецької мови;
ладіно — мова євреїв, що були вигнані з Іспанії в XVI ст., є наслідком незалежного розвідку середньовічної іспанської мови;
латинська — вимерла з раннього середньовічча, але до XIX ст. була лінгва-франка у Європі і загальновизнаної мовою науки;
менська — кельтська мова корінного населення острова Мен в Ірландському морі, що належить Великобританії, вимерла в XIX ст.
давньонорвезька (нюнорск)
провансальська — романська мова південного сходу Франції;
шотландська — місцева форма англійської мови, що розвивалася окремо з середньовічних часів:
шотландська гельська — мова кельтського населення Шотландії;
тлінгіт — мова одного з індіанських народів Аляски;
валлійська — кельтська мова Уельсу;
їдиш — германська мова євреїв Східної Європи.

Про ступені, що визначають міру "живости" цілости мови:

Степени сохранности языков (Levels of endangerment) представляют собой шкалу из шести категорий, предложенную в Красной книге языков ЮНЕСКО для более чёткого определения опасности, угрожающей тому или иному языку.

1. Вымершие языки (extinct) — языки, для которых нет ни одного живого носителя; например, полабский, южный манси, убыхский, словинский, прусский, готский, далматинский, керекский.

От них следует отличать древние мёртвые языки (ancient; языки либо вымершие до 1500 г. (дата условна), либо развившиеся в современные языки (как латынь)); книжные языки (мёртвые языки, тексты на которых используются и сейчас); кроме того, существует несколько «возрожденных» вымерших (корнский, мэнский) и мёртвых (иврит) языков, которые являются особым случаем.

1а. Возможно вымершие языки (possibly extinct) — языки, достоверно существовавшие в недалеком прошлом, однако достоверных сведений о том, владеет ли кто-то языком сейчас, нет. Например, западный манси, каппадокийский греческий, ферганско-кыпчакский язык.

2. На грани вымирания (почти вымершие, nearly extinct) — несколько десятков носителей (хотя может быть и до нескольких сотен), все из которых пожилого возраста. С их смертью язык однозначно вымрет. Например, ливский, водский, орокский, южноюкагирский язык, айнский, маньчжурский.

3. Исчезающие (вымирающие) языки (seriously endangered) — носителей больше (от двух сотен до десятков тысяч), но среди детей носителей практически нет. Такая ситуация может сохраняться на протяжении долгого периода, если язык является «вторым» и используется в обиходе только некоторыми взрослыми. Например, ижорский, вепсский, северноюкагирский, селькупский, идиш, нивхский, кетский, бретонский, кашубский.

4. Неблагополучные языки (endangered) — некоторые дети (по крайней мере, в каком-то возрасте) говорят на языке, но их число сокращается. Общее число носителей может колебаться от одной тысячи до миллионов. Например, ненецкий, карельский, коми, ирландский.

5. Нестабильные языки (potentially endangered) — языком пользуются люди всех возрастов, но у него нет никакого официального или иного статуса и он не пользуется большим престижем, либо этническая территория столь мала (1-2 деревни), что может легко исчезнуть в результате катаклизма (лавина с гор, наводнение, война). Примеры: долганский, чукотский, малые языки Дагестана, белорусский, галисийский, фризский, баскский.

6. Благополучные языки (невымирающие) (not endangered) — русский, китайский, французский.

Как видно, абсолютное число носителей не играет существенной роли (на гинухском говорит 548 чел., но он попадет в 5 категорию, а на идише в России 30 тыс., и он считается исчезающим (3 категория)). Гораздо важнее то, насколько хорошо язык передается следующим поколениям, что наиболее очевидно из количества детей, на нем говорящих, а также из среднего и минимального возраста говорящих.

Як вважаєте який пункт посідає нині українська?

Сообщение отредактировал Odo - 19.1.2009, 17:56