Що читаємо?, Про читанку |
Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )
Що читаємо?, Про читанку |
2.10.2008, 8:44
Сообщение
#1
|
|
Группа: Форумчане Сообщений: 657 Регистрация: 2.10.2008 |
|
|
|
6.10.2008, 11:03
Сообщение
#2
|
|
Группа: Форумчане Сообщений: 657 Регистрация: 2.10.2008 |
З останнього прочитанного:
Цитата Білка верталася додому. Далі >
Було тихо, тільки зелені дверцята, котрі вели в її дупло, у кубло всередині дерева, стояли розчахнуті. Туди залітало сухе листя і окремі його фрагменти. Маленькій білці стало дивно, але варто було лишень притиснути кулачок до вуст і подумати добре, як дивно минулося. « Хтось-таки до мене зайшов. Але, певно, не страшний » . — вирішила чомусь білка і залізла до кубельця. Всередині кубла на самому м'якому, вдатно згорнувшись, лежав рубецький древесний ведмідь і щось жував. — Добрий день, — сказала білка. Ведмідь мовчки махнув лапою. Розмов не передбачалося, тож все сталося нормально. Вивірка робила так як завжди: спожила харч, прибралася, розібралася і лягла спати поруч ведмедя. « І хай тоді кажуть що хочуть, я сьогодні не маю енергії нікого наганяти » . — подумала вивірка. Тієї ночі їй наснився загадковий хтось із великим ніби лисячим фіолетовим хвостом. Хтось був прекрасний, швидко тікав із одного кутика сна — в інший: сновигав, значить. А потім ніби теж заліз до білчиного кубельця, обійняв гладенькою лискучою теплою лапою їх із ведмедцем і заснув. Прокинулась як завжди рано. Ведмедець спав, харчі конкретно позникали. Але фіолетовий звір зі сну все ще сидів перед очима білки, блимав своїми і знав щось про цього ведмедця. Вивірка замислилась: «Недарма, ні, недарма прабаба казали, що я здохну від того, що ізіжре мене лис. Так, лис — моя згуба». Десь далеко в її голові посміхнувся фіалковий. Ведмедець спав. А коли прокинувся — вийшов надвір і пішов собі. |
|
|
| |
Текстовая версия | Сейчас: 20.6.2024, 2:42 |