Добре, чекайте відповім докладно.

Чёт гугля сёдня тормозит. )

<<на початку 20 століття, в 1905 році, Академія Наук Російської імперії визнала українську мову повноцінною і самостійною мовою посеред інших слов'янських.>>
Странно, неужели для этого нужно было официозное признание конторы, где просто поменялась в очередной раз конъюнктура? То валуевский и прочие указы, то вдруг "подобрели". Надо и впрямь матчасть поучить.

Вообще, Одо, мне как-то странно. Вы с кем-то все время то воюете, то "лечить" пытаетесь. А зачем?
То, что Вы любите украинский язык - это понятно и естественно. Но Вы его иногда так неквалифицированно защищаете, что у Ваших собеседников просто возникает обратная реакция просто из духа противоречия.
Например, с самого начала задавая тему, Вы поставили и себя, и украинский язык в униженное положение. Вот почитайте ее еще раз - и поймете.
Это мне напоминает, как в начале 90-х полтавские руховцы воевали с магазинными вывесками на российском языке, вместо того, чтобы популяризировать современную национальную культуру и показывать ее красоту и конкурентоспособность. Это потом уже до них дошло, что хорошая книжка, хорошая песня на украинском языке, которые провоцируют мысль и побуждают креативить в ответ (и, что важное - как раз на украинском языке!), может сделать гораздо больше, чем их тупые заявления и бездарные акции. А до меня, в свою очередь, дошло, что нет плохих или хороших языков. Есть плохие или хорошие носители языков. Мне самому было интересно открывать для себя укр. язык, но это происходило только тогда, когда на нем была высказана какая-то провокативная мысль. Я, например, очень был впечатлен статьей Юрия Винничука (которого, кстати, имею честь знать лично) "Малороссийский мазохизм". Она меня, что называется, "перепахала". Потом самому чего-то захотелось в таком же духе написать. И причем - именно на украинском.
Я к тому, что большое значение имеет не только язык, но и что на нем говорится, как и кто. Одно дело - если Тягныбок, а другое - если та же Оксана Забужко.

А то есть еще в Могилянке Лариса Масенко. Хороший специалист, заслуженная дама, приятная в общении, но на любого, кто знает больше одного языка, смотрит как на шизофреника. Воображаю, каким конченным психом я должен для нее казаться с моими польским, английскими и невыученным (пока что) шведским.

Сообщение отредактировал Гад еще тот - 19.3.2009, 13:28

Чомусь Максимович вважав, що це необхідний крок і вів багаторічну епістолярну полеміку з академічної професурою, поки не досяг своєї мети — визнання української, як мови, а не діялекта. Ви питаєте для чого потрібно. Хоча б для того, що у тому ж 1905 року було нарешті дозволено українські друки, скасовані Валуєвською цидулою, яку щоправда офіційно так ніхто ніколи і не скасував. Що це? Збіг подій, чи закономірність? Хто стукає — тому відкриють. Під лежачий камінь вода не тече.


Загалом згоден. Але я не вважаю, що мовчати "в тряпочку" краще. Коли люди говорять жахливі по рівню неуцтва речі, це треба виправляти. Я не проти, щоб і мене хтось виправив. Коли бачите якісь конкретні ляпи, пишіть, буду лише вдячний.

Щодо заохочення до української. Дивна позиція, Ви, мов та дівчина, що підшукує собі гідного кавалера, ніхто щось мене не переконав, ніхто не звабив як слід, не зацікавив, ану може цей, нє і цей не такий, а може все ж згадати про свою чоловічу природу?


Отже, обіцяне про літеру "Ґґ".
Спочатку про те, що цієї літери ніби не було.


За часів ВКЛ (Великого Князівства Литовського) ця фонема позначається на письмі диґрафом "кг", що відбиває староукраїнський словник ХІV - XV ст.:



Далі, диґраф "кг" поступово виходить з ужитку і заміняється літерою "ґ", яку увів в обіг Мелетій Смотрицький (див. вище). В українсько-німецькому словникові Желехівського (вид. 1886 р.) вже зустрічаємо літеру "ґ":



Також зустрічаємо її у Словникові Бориса Грінченка (вид. 1907 р.):



І у харківському правописі 1928 року:



Далі:


Так була чи не була, пане Адміне? Чи Ваші вчителі Вам таки не все розповіли? Мабуть думали, що "народ нє ґатоф", а може і самі не знали, бо і їм свого часу не все розповіли. Так було заведено у совку, ви ж пам'ятаєте.

Сообщение отредактировал Odo - 19.3.2009, 14:06

На 33-у році історія не скінчилася. Усвідомлюючи абсурдність ситуації, що склалася, нова правописна комісія 1939 року у складі Бажана, Тичини, Булаховського, Рильського, Яновського вважала за необхідне повернути до українського алфавіту букву ґ:


Тодішній міністр освіти Павло Тичина уперто не хотів підписувати правопису без поновленої літери, однак після повідомлення президента АН УРСР Олександра Богомольця про пряму вказівку Іосіфа Сталіна щодо букви ґ — таки підписав його.






Сообщение отредактировал Odo - 19.3.2009, 15:04

До деяких питань буває приємно як слід підготуватися, не поспішаючи.

<<Щодо заохочення до української. Дивна позиція, Ви, мов та дівчина, що підшукує собі гідного кавалера, ніхто щось мене не переконав, ніхто не звабив як слід, не зацікавив, ану може цей, нє і цей не такий, а може все ж згадати про свою чоловічу природу?>>
А Вы хотели, чтобы у русифицированной интеллектуальной части населения было как-то иначе? "Что я буду с этого иметь?" - нормальный здоровый мотив как в бизнесе, так и в языковой области.
Например, таким мотивом может быть новое поле креативного самовыражения.

Сообщение отредактировал Гад еще тот - 19.3.2009, 16:02

Это в смысле, что только украинский признает ?
А нам что тогда и выезжать куда-то противопоказано?

Проголосовала, две последние страницы прочитала... - везде одно и то же Товчете воду ступі. Мне кажется, что вопрос о том, есть ли место для украинского языка в интернете, немного странный, так как в инете есть место всему. Поверьте, если даже на ХФ (Харьков-форуме) есть люди, которые пишут только на украинском, отстаивают свои позиции, защищают мову, то в Полтаве вообще этот вопрос не должен возникать.
Когда я жила в Полтаве, общалась на украинском на работе, на улицах, в транспорте, с властями. Дома - на суржике, как и большинство. В Киеве, где проучилась 5 лет, - вообще только на украинском. И вот переехала я в Харьков... Ну что вам сказать? Это более, чем печально. У меня такое впечатление иногда, что я живу в России. 90% харьковчан считают, что они россияне, что русский надо признать единственным государственныи языком в Украине, а еще лучше - Слобожанщину присоединить к России. Капец Так вот. Переезжаю я сюда жить, а с русским у меня проблемы. Говорить - говорю (с горем пополам), а вот писать... И единственная газета на украинском - "Слобідський край" с зарплатой в 500 грн. Пришлось переучиваться. Мне очень печально, что я стала забывать украинский (а ведь в 98 году была призером Всеукраинской олимпиады по украинскому языку и литературе!!!). С дочкой пытаюсь говорить на украинском, пою ей украинские колыбельные... Ей нравится Несмотря на очень нежный возраст - 4 месяца. Если бы у меня был выбор, я бы предпочла Полтаву Харькову...

Ну а что же вы хотели? В Харьков свозили лимиту из России эшелонами - поднимали промышленность.

А що б Ви хотіли з цього мати?


Українська не надає Вам цього поля?

Щодо цього, то Ви просто не в темі. Як би Вам пояснити? Ну, от виходять різні оновлені версії форумних двигунців, Ви ж слідкуєте за цим, чи не так? Вас це не дратує? Ви не почуваєтеся неграмотним Адміном від того, що оновився якийсь двигунець або проґа чи не так? Все те саме і з мовою. Хто в темі, ті не дратуються, а радіють новим виправленням системних помилок і вдосконаленням.

Сообщение отредактировал Odo - 20.3.2009, 9:55

Ви були щасливим винятком, коли знали де треба гекати, а де ґекати, звідки Ви про це дізнавалися? Орфоепічний словник щодня почитували у дитинстві? Для мене, наприклад, було просто відкриттям і несподіванкою, що ґанок треба вимовляти твердо, про це я дізнався від батьків, які теж були здивовані, тобто від своїх бабусь та дідусів вони таке чули, але ж пишеться "г", то і не надавали значення ніколи, помиляються старі, мабуть, думали, і самі говорили вже "правильно", тобто, як написано. І мені чомусь здається, що по всій Україні в той час було багацько таких здивувань. Ось так, свідомо запущений совком баґ до правопису всього за кілька десятиліть може змінити вимову. Справжні майстри дези були совіти.

Сообщение отредактировал Odo - 20.3.2009, 10:11

Ученые установили, что самый понятный язык на Земле - китайский.
Его понимают 1,5 миллиарда человек.

Почитав вчора Винничука, зазначеної Вами статті не знайшов, але знайшов одне його, як на мене, цікаве інтерв'ю:

Я так розумію, що Ви все ж перемогли у собі це бажання?

Сообщение отредактировал Odo - 1.4.2009, 10:03

Да, кстати, по Винничуку. Этой его статьи действительно в Сети нет. У меня она есть в виде ксерокопии из Пост-поступа.

<<Я так розумію, що Ви все ж перемогли у собі це бажання?>>
Напротив.

«1932-1933: Україна пам’ятає - світ визнає»
«Nemiroff. Ти обрав - світ підтримав»
(Написи на двох сусідніх біг-бордах по дорозі на в Київ)

Ти обрав - світ підтримав.
Щоправда, іще не весь.
Залишилась дрібниця -
країн так із сто
з копійками.
Ти обрав це, народе. І ті, хто винен -
не десь інде, ніж між своїх,
що зробились собі ж ворогами

Чи із власної волі, чи ні -
тут не йдеться про те.
Просто Жовтень великий у нас стався значно раніше.
І, до речі, на Жовтих Водах -
там досі ніщо не росте
Батько Хмель - запитайте його -
знає краще і більше.

Але що з нього взяти?
В колегіях же мабуть
Ще не вчили ядерну фізику.
Але воздалось - сторицею.
Вони вірили -
промінь свободи їм вказував путь
А насправді йшли в бій
опромінені гамма-частицями

Де колись Україну зачали -
тепер добувають уран
До Чорнобиля звідти
насправді
не так вже й далеко
Більш за те:
він насправді вперше вибухнув -
там
Це вже потім здійнялися в небо мутанти-лелеки

І принесли мутантів-дітей
під архангельський хор
Ну, а ті насадили гаїв калинових -
щоб знову зрубати
Це вже потім - Батурин,
і Умань,
і Крути,
і голодомор -
«Ти обрав - світ підтримав».
Тож нічого винних шукати.

(25-28.03.09)

Иных подробностей пока не сообщу. Не хочу светиться раньше времени.


Сообщение отредактировал Гад еще тот - 1.4.2009, 10:28

Гад еще тот,
Дяки за віршик! Загалом враження таке, що це вільний переказ статті пані Malinka1308 "Феномен незнищенности". І звідки в людях сидять оці радянські інтонації? Вас самого від них не нудить?

Кілька побіжних зауважень:


Ніж, між, тощо. Тичина згадується зі своїм, трактор в полі дир-дир-дир, вийшов в поле бригадир, а ми за мир. Та ще алітерація. А не ліпше було би так: не деинде, як між своїх? Прислухайтеся до мелодики фрази.


Просто невчитне кострубате речення. Какофонія, абсолютно байдужа до поетичної форми та стилістики.


Чи не зручніше було би їм полинути?

Загальне враження від вірша таке, що радянська людина, що ніколи не послуговувалася наживо українською вирішила щось таке нею сказанути і сказанула, не відчуваючи ні мелосу мови, ні її ритму. Зрештою, нічого дивного немає, адже Ви не думаєте цією мовою щодня, тому і не відчуваєте її.

Сообщение отредактировал Odo - 1.4.2009, 12:33

Скажіть , Одо, а Ви думаете українською??

Саме нею і думаю, хоч це і важко буває у деяких випадках через російськомовне оточення.

Сообщение отредактировал Odo - 1.4.2009, 12:30